Постанова

від 19.12.2019 по справі 509/3701/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1045/19

Номер справи місцевого суду: 509/3701/16-ц

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ГУ Держгеокадастру в Одеській області - Піндюр Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про припинення права колективної власності та визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про припинення права колективної власності КСП Йосипівське на частину земельної ділянки № 7, масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, та визнання права власності на вищевказану земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р., яка набрала законної сили з дня винесення і ніким не була оскаржена, був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства в Одеській області.

Було скасовано рішення ГУ Держземагенства в Одеській області № 19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов`язано ГУ Держземагенства в Одеській області повторно розглянути заяву щодо затвердження проекту про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в задоволенні решти позову відмовлено.

Вказане судове рішення було виконане боржником в добровільному порядку, у зв`язку з чим, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/3496/14 від 10.04.2015 р., виданого ООАС, було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , що підтверджується листом УДВС ГТУЮ в Одеській області від 11.04.2016 р. № 09.2-2644.

Також зазначене судове рішення було постановлено з посиланням на розпорядження Овідіопольської РДА № 984 від 03.09.2010 р., яким було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність останнього із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 Йосипівської с/р за межами населеного пункту.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), площею 2,000 га, кадастровий номер: 5123781600:01:002:0492 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Одеській області ставить питання про скасування заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року та постановлення нового, про задоволення позовних вимог в частині припинення права колективної власності на частину земельної ділянки, а в іншій частині відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Протоколу № 1 від 20.01.2001 р. була розпайована земельна ділянка, яка згідно Державного акту на право колективної власності серії ОД № Р-1-97 належала КСП Йосипівське . Однак масив № 39 не було розпайовано, оскільки на ньому перебували багаторічні насадження (т.1, а.с. 12-20,26-28).

Розпорядженням Овідіопольської РДА № 984 від 03.09.2010 р. позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки № 7 орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межам населених пунктів).

На підставі цього Розпорядження, позивачем ОСОБА_1 було замовлено проект відведення вказаної земельної ділянки та 14.10.2010 р. було укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з МПП Гілея , які розробили відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (т.1, а.с. 31-38).

В подальшому, Розпорядженням Овідіопольської РДА № 38 від 16.01.2012 р. було затверджено акт обстеження багаторічних насаджень на площі 0,4635 га земельної ділянки № 7, яка оформлюється у власність ОСОБА_1 загальною площею 2,000 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на масиві № 39 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) та рекомендовано МПП Гілея внести відповідні зміни до графічної частини проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Йосипівської сільської ради, виключивши зі складу угідь багаторічні насадження (т.1, а.с. 38-звор.).

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2008 р., яка набрала законної сили з дня її прийняття за заявою кредитора УПФУ в Овідіопольському районі до боржника КСП Йосипівське про визнання відсутнього боржника банкрутом - було затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс КСП Йосипівське , вимоги кредитора незадоволені за відсутністю майна банкрута вважати погашеними, вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними згідно п. 5 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Також скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 02.11.2006 р., зобов`язано ліквідатора передати фінансово-господарські документи банкрута до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством. Державного реєстратора Овідіопольського району Одеської області зобов`язано провести державну реєстрацію припинення юридичної особи КСП Йосипівське та внести до ЄДРПОУ запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи КСП Йосипівське (т.1, а.с.21).

На підставі ст. 122 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 разом із його заявою, 14.02.2014 р. був наданий позивачем ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства в Одеській області на затвердження, оскільки з 01.01.2013 р. вказаний орган почав розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області (т.1, а.с.22).

Однак, проект не був затверджений та позивачу було надано відповідь №19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про те, що земельна ділянка не може бути відведена, так як знаходиться у колективній власності колишнього КСП Йосипівське (а.с.23).

Дані обставини змусили позивача ОСОБА_1 звернутись до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним вищевказаного рішення, оформленого як відповіді, та зобов`язання ГУ Держземагентства в Одеській області вчинити певні дії, а саме: здійснити весь комплекс необхідних робіт, спрямованих на затвердження документації землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 безоплатно вказаної земельної ділянки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою ОААС від 18.11.2014 р., яка набрала законної сили з дня винесення і ніким не була оскаржена, був частково задоволений позов ОСОБА_1 , скасовано рішення ГУ Держземагенства в Одеській області № 19-15-0.9-1533/2-14 від 05.03.2014 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов`язано ГУ Держземагенства в Одеській області повторно розглянути заяву про затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні решти позову було відмовлено (т.1, а.с.64-66, 67-69).

При цьому слід відмітити, що вищезазначене рішення суду адміністративної юрисдикції було виконане боржником в добровільному порядку, у зв`язку з чим, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/3496/14 від 10.04.2015 р., виданого ООАС, було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , що підтверджується листом УДВС ГТУЮ в Одеській області від 11.04.2016 р. № 09.2-2644 (т.1, а.с. 29).

Разом з тим, при повторному зверненні ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, 05.08.2016 року останнє надало відповідь № Я-10874/0-4478/6-16 про те, що відсутні підстави для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на користь позивача ОСОБА_1 , оскільки вказана земельна ділянка рахується за КСП Йосипівське , що підтверджено відповідним державним актом на право колективної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 01.08.1997 за № Р-1-97 (т.1, а.с.25, 26).

Колегія суддів також зазначає, що у вищевказаному судовому рішенні суду першої інстанції, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, було зазначено, що чиним законодавством не передбачено передачу земель державної або колективної власності у власність громадян для ведення сільськогосподарського призначення, у зв`язку з чим суд адміністративної юрисдикції відмовив позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про передачу йому у власність вказаної земельної ділянки.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини стосовно того, що позивач ОСОБА_1 не має права на отримання у власність земель державної або колективної власності для ведення сільськогосподарського призначення, вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

Однак, судом першої інстанції вказаних обставин не було враховано, а тому, незважаючи на те, що земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,000 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Йосипівська сільська рада, АДРЕСА_1 , на час ухвалення оскаржуваного судового рішення була зареєстрована за КСП Йосипівське , суд визнав за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку.

Та обставина, що вказана земельна ділянка перебувала у власності КСП Йосипівське , підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, серії ОД, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 01.08.1997 р. за № Р-1-97 (т.1, а.с.26).

Тобто, наявність вказаного державного акту на право колективної власності на землю за КСП Йосипівське , перешкоджає ОСОБА_1 отримати у власність вказану земельну ділянку.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що судове рішення в цій частині є незаконним і таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства на час його ухвалення.

Та обставина, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100465632013 від 23.08.2013 р., інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051, також не зареєстровані (т.1, а.с. 56), із чого виходив суд першої інстанції, також не дає підстав вважати, що вказана земельна ділянка згідно державного акту, серії ОД, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 01.08.1997 р. за № Р-1-97, на час ухвалення судового рішення не належала ліквідованому КСП Йосипівське .

Крім того, судом не було враховано, що компетенція передачі у власність земельної ділянки не є компетенцією суду, а на час ухвалення оскаржуваного судового рішення входило в компетенцію заявника апеляційної скарги - ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Такого правового висновку дійшла колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.20114 року, яка вказала, що вирішення питання щодо затвердження документації землеустрою та передачі безоплатно у власність земельної ділянки не відноситься до суду, а відноситься саме до повноважень відповідача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області. З цих підстав у вказаному судовому рішенні вказано, що суд не повинен втручатись у повноваження та діяльність суб`єктів владних повноважень, або ж підміняти їх (т.1, а.с.69).

За таких обставин, доводи позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , викладені в запереченнях, письмових поясненнях та доводах до апеляційної скарги (а.с.169-170) про те, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області не має права на оскарження судового рішення, оскільки права та обов`язки його не порушені, є безпідставними і необгрунтованими.

Таким чином, оскаржуване судове рішення, в частині визнання права власності за позивачем ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 2,000 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Йосипівська сільська рада, масив АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, також є незаконним і таким, що не передбачено чиним земельним законодавством України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України - земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Крім того, пунктами 2, 4 Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва зазначено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру часток (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання у власність частину земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 2,000 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5123781600:01:002:0492, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Йосипівська сільська рада, АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, проте це не є компетенцією суду і лише після того, як мало бути припинено право колективної власності КСП Йосипівське на частину земельної ділянки № 7, масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх часткових заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та припинити право колективної власності КСП Йосипівське на частину земельної ділянки № 7, масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Колегія суддів також вважає за можливе розподілити між сторонами судові витрати наступним чином.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише в одній їх частині, а в іншій - підлягають відмові, то на користь ОСОБА_1 з Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області слід стягнути судовий збір у сумі 551,20 грн.

За другу позовну вимогу ОСОБА_1 , в задоволенні якої слід відмовити, сплачений судовий збір у сумі 551,20 грн. не підлягає йому відшкодуванню.

Крім того, оскільки апеляційна скарга ГУ Держгеокадастру в Одеській області підлягає задоволенню у повному обсязі, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1212,20 грн. (а.с.157), підлягає стягненню в рівних частках, з Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та ОСОБА_1 , по 606,10 грн. з кожного.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що саме Йосипівська сільська рада Овідіопольського району Одеської області після ліквідації КСП Йосипівське та його припинення, мала вирішити питання про припинення права колективної власності КСП Йосипівське на земельну ділянку № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492 і передати вказану земельну ділянку до земель запасу Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, що б у свою чергу дало можливість ГУ Держгеокадастру в Одеській області вирішити питання про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , та не змусило б його звертатись з даним позовом до суду.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про приєднання доказів до матеріалів справи, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 19.12.219 року, та згідно якого ОСОБА_1 на даний час є власником вказаної земельної ділянки, то клопотання задоволено у повному обсязі (т.2, а.с.1-3).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку виникло на підставі оскаржуваного судового рішення, яке не набрало законної сили, а тому не може бути підставою для залишення без змін цього судового рішення, яке є незаконним і безпідставним, з огляду на викладені вище обставини.

Стосовно того, що суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 29.08.2019 року не допустив до участі у справі ОСОБА_2 , яка представляла інтереси позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності (а.с.82), яка була видана 21.10.2016 року і діяла до 21.10.2019 року , то в судовому засіданні було з`ясовано, що вказана особа не є адвокатом і не є законним представником позивача ОСОБА_1 , а тому у відповідності до ст. 60 ЦПК України не може бути представником у справі.

До судового засідання29.08.2019 року вказані обставини не були відомі суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає зав необхідне зазначити, що у відповідності до ч.3 ст. 131-2 Конституції України,виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Пунктом 11 Перехідних положень Конституції України передбачено, що представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та ст.131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Згідно частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Крім того, ч.1ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 не мала повноважень на представлення інтересів позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції 29.08.2019 року.

Про час та місце судового засідання, яке було призначено на 19.12.2019 року, на 15.00 год. позивач ОСОБА_1 був належним чином сповіщений та надав суду заяву про слухання справи у його відсутність (т.1, а.с.239).

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 01.01.2019 року набрав чинності Закон України № 2498-ХІІІ від 10.07.2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні . Так, згідно п.21 Перехідних положень ЗК України, землі КСП, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності цим Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, в даному випадку - Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Однак, зазначені обставини також не є підставо для залишення без задоволення апеляційної скарги і залишення без змін оскаржуваного судового рішення, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року скасувати.

Прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Припинити право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства Йосипівське на частину земельної ділянки № 7, масив № НОМЕР_1 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту, площею 2,000 га, кадастровий № 5123781600:01:002:0492.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позову за одну позовну вимогу у сумі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одну гривню 20 копійок).

Стягнути з Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 606,10 грн. (шістсот шість гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 606,10 грн. (шістсот шість гривень 10 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра