Ухвала

від 17.05.2017 по справі 810/2080/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Справа № 810/2080/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 р. №№ 0000082201/57, 0000022202/59.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (далі - ТОВ Трипільський пакувальний комбінат ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

Між позивачем і ТОВ Парте Плюс було укладено договір поставки від 02.01.2014 р. № 404-С із доповненням № 1, предметом якого є костюм робочий, тканина Грета у кількості 109 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 17222,44 грн., халат короткий, тканина Грета у кількості 4 одиниці, загальною вартістю з ПДВ 552,00 грн. Загальна вартість товарів складає 17774,44 грн.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору поставки вищезазначений товар поставляється транспортом постачальника, тобто ТОВ Парте Плюс , на склад позивача.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними видатковими і податковими накладними, рахунками на оплату по замовленнях, прибутковими касовими ордерами, платіжними дорученнями.

З 06.11.2015 р. по 17.12.2015 р. посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 20.10.2015 р. № 487 та відповідних направлень було проведено планову виїзну перевірку ТОВ Трипільський пакувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., зарезультатами якої складено акт від 24.12.2015 р. № 2933/10-16/2201/31826484.

У відповідності до висновків вказаного акту перевірки відповідачем, зокрема було встановлено порушення ТОВ Трипільський пакувальний комбінат :

1) п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 5 847 253 грн.;

2) пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 204671,57 грн.;

3) пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2504,11 грн.;

4) п. 51.1. ст. 51 ПК України в частині подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою №1-ДФ за 4 квартал 2014 р. з недостовірними відомостями;

5) пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та п. 16.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з військового збору за 2014 рік в загальній сумі 250,41 грн.;

6) п. 2.8, п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем, зокрема прийняті наступні податкові повідомлення - рішення від 11.01.2016 р.:

1) № 0000082201/57, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ Парте Плюс в розмірі 30661,50 грн., з яких 20441,00 грн. - за основним платежем та 10220,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0000022202/59, відповідно до якого на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 1531,34 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ ДФС у Київській області.

За результатами розгляду зазначеної скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення від 18.03.2016 р. № 613/10/10-36-10-01-04, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 31.05.2016 р. № 11838/6/99-99-11-02-01-1Б податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0000082201/57 було скасовано в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс , ТОВ Діпл - Авто , тобто по правовідносинам, податкові зобов'язання за якими не були включені до складу податкових зобов'язань за вказаним ппр; податкове повідомлення-рішення 11.01.2016 р. № 0000022202/59 - залишено без змін.

Вважаючи протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення і те, що ппр від 11.01.2016 № 0000082201/57 фактично не скасовано рішенням ДФС України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що окремі недоліки в заповненні податкової накладеної не є достатньою правовою підставою для невизнання сформованих за нею податкових зобов'язань і що штрафні санкції за ппр від 11.01.2016 № 0000082201/57 нараховані позивачу з урахуванням ппр, яке скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, а також з того, що висновки податкового органу про перевищення позивачем ліміту залишку готівки спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95 (далі - Указ № 436/95), Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 10).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0000082201/57.

У пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157, 14.1.181, 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України в разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.п. 56.1, 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пп. а п. 198.1, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 ПК України в податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п. 4 Порядку № 10 вказано, що у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку № 10 передбачено, що дата складання податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті складання податкової накладної не проставляються.

Згідно з п. 8 Порядку № 10 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У свою чергу, під господарською операцією згідно ст. 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування платником податків його зобов'язань з ПДВ є результати реально здійснених господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема податковими накладеними.

При цьому, слід враховувати, що окремі недоліки первинної документації, зокрема щодо порядку заповнення податкових накладених, які не впливають на сутність та зміст господарських операцій, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, самі по собі не можуть бути достатньою правовою підставою для позбавлення платника права на формування за ними податкової звітності і набуття податкових пільг.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року по справі № 806/2144/15.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товарність господарських операцій позивача з ТОВ Парте Плюс підтверджується відповідними первинними документами і не спростована відповідачем.

Доводи апелянта про те, що податкові накладні по вказаним операціям заповнені з порушенням чинного законодавства, а тому, на його думку, не надають позивачу права на формування податкових зобов'язань за ними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені накладні містять всі необхідні дані для ідентифікації таких операцій і податкових зобов'язань за ними, як того вимагає Порядок № 10, і зазначення в них замість дати договору дати рахунків на оплату товарів за кожною з поставок не є достатньою правовою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Більш того, вказані рахунки на оплату, відповідно до п. 1.2 договору поставки від 02.01.2014 р. № 404-С, укладеного між позивачем і його контрагентом, є його невід'ємною частиною.

Судова колегія також звертає увагу й на те, що у відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України номер і дата договору не належать до обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Таким чином, висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 р. № 0000082201/57 не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Посилання апелянта на відсутність транспортної документації, підтверджуючої переміщення товарів за вказаним договором поставки, є безпідставними, оскільки, як вбачається з додатком № 1 до цього договору, що є його невідємною частино, доставка здійснюється постачальником на адресу покупця, тобто позивача /Т.1 а.с.104/.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% від суми нарахованого зобов'язання, тобто як за повторно вчинене правопорушення, з урахуванням раніше накладеного на нього стягнення за податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2014 р. № 0000662201/1719, яке було визнано протиправним і скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 р. у справі № 810/5959/14, що на момент прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення вже набрала законної сили, а отже, в даному випадку відсутня ознака повторюваності правопорушення, що вказує на неправильне визначення розміру штрафної санкції.

У контексті викладеного, апеляційний суд також відзначає, що в ході процедури адміністративного досудового оскарження податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 р. № 0000082201/57 ДФС України фактично скасовано не було, оскільки як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом перевірялися лише правовідносини з контрагентами (ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс , ТОВ Діпл-Авто ), господарські операції по яких взагалі не були підставою для формування податкових зобов'язань за вказаним рішенням.

Враховуючи вищенавелені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 р. № 0000082201/57 та необхідності його скасування.

При цьому, апеляційний суд застосовує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0000022202/59.

Так, відповідно до п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п.п. 7.22, 7.23, 7.24 Положення № 637 під час перевірок з'ясовується те, як підприємство дотримується встановленого ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової виручки. Крім того, має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси банку або спрямовані з виручки на виплати, що належать до фонду оплати праці, можуть відповідно до пункту 2.10 цього Положення протягом трьох - п'яти робочих днів зберігатися в касі понад установлений ліміт каси.

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Готівкові кошти, що не вважаються понадлімітними відповідно до пункту 5.10 цього Положення, для розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі не беруться.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Абзацом 2 статті 1 Указу № 436/95 передбачено, що в разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановленого ліміту готівки в касі та здійснювати оформлення її виведення з каси у порядку, визначеного відповідними нормативними актами.

При цьому, слід враховувати, що Положенням № 637 регламентовано альтернативні варіанти отримання фізичною особою готівки на підприємстві, а саме шляхом проставлення підпису у видатковому касовому ордері або у видатковій відомості, тобто наявність підпису отримувача в одному із зазначених документів є належним оформленням виведення готівки з каси.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало виявлення при перевірці відсутності підпису одержувача коштів у видатковому касовому ордері від 24.12.2014 р. № 58 у сумі 1000,00 грн., отримувачем яких значиться ОСОБА_2, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про перевищення позивачем лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 765,67 грн. (ліміт становив 329,00 грн.) та про необхідність застосування до позивача штрафних санкцій санкції в розмірі 1531,34 грн. (765,67 грн.х2).

Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підпис одержувача коштів ОСОБА_2 міститься у відомості на видачу коштів за грудень 2014 №Т-00000954, що відповідає вимогам п. 3.5 Положення № 637, належність оформлення позивачем виведення готівки з каси і відсутність достатніх правових підстав для висновку про перевищення ним лімітів готівки у касі за цей період.

Доводи апелянта про те, що перевіркою виявлено відсутність підпису одержувача коштів у касовому ордері, не спростовують вищевказаних обставин та фактично лише повторюють зміст акту перевірки.

З оглядну на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0000022202/59 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і ухвалено судове рішення, згідно зі ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на момент подання позивачем адміністративного позову у цій справі, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У Законі України Про Державний бюджет України на 2016 рік станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.

Ціна позову у даній справі складає 185762,34 грн.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 2786,44 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі: 2786,44х110%=3065,08 грн. та підлягає стягненню з апелянта на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3065,08 грн. (три тисячі шістдесят п'ять гривень та вісім копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17 травня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.