Постанова

від 19.06.2020 по справі 810/2080/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2020 року

м. Київ

справа №810/2080/16

адміністративне провадження №К/9901/41347/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду (суддя Кушнова А. О.) від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Епель О. В., судді: Карпушова О. В., Кобаль М. І.) від 17 травня 2017 року у справі № 810/2080/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трипільський пакувальний комбінат до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Трипільський пакувальний комбінат (далі - ТОВ Трипільський пакувальний комбінат ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57, 0000022202/59.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов задоволено.

Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що окремі недоліки первинної документації, зокрема щодо порядку заповнення податкових накладених, які не впливають на сутність та зміст господарських операцій, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, самі по собі не можуть бути достатньою правовою підставою для позбавлення платника права на формування за ними податкової звітності і набуття податкових пільг. Крім того, суди зазначили, що на момент прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57 у відповідача не було передумов для накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання у зв`язку з відсутністю факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність та скасування податково повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000022202/59, оскільки податкових органом не було доведено правомірність його прийняття.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області посилається на те, що податкові накладні по господарським операціям з ТОВ Партер Плюс заповнені з порушенням чинного законодавства (замість дати договору зазначено дати рахунків на оплату товарів та відсутні номери договорів), що, на думку скаржника, не надає право позивачу на формування податкових зобов`язань за ними. Крім того, контролюючий орган стверджує, що згідно розрахунку понадлімітних залишків готівки у касі, встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі ТОВ Трипільський пакувальний комбінат в перевіряємому періоді на загальну суму 765,67 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

02 січня 2014 року між ТОВ Трипільський пакувальний комбінат та ТОВ Парте Плюс було укладено договір поставки № 404-С із доповненням № 1, предметом якого є костюм робочий, тканина Грета у кількості 109 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 17222,44 грн, халат короткий, тканина Грета у кількості 4 одиниці, загальною вартістю з ПДВ 552,00 грн. Загальна вартість товарів складає 17774,44 грн. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору поставки вищезазначений товар поставляється транспортом постачальника (ТОВ Парте Плюс ) на склад позивача.

На підставі наказу від 20 жовтня 2015 року № 487 та направлень від 06 листопада 2015 року № 457, 458,3 459, 460, посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ Трипільський пакувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2015 року

№ 2933/10-16/2201/31826484.

У відповідності до висновків вказаного акту перевірки відповідачем, зокрема було встановлено порушення ТОВ Трипільський пакувальний комбінат норм податкового законодавства, а саме:

- п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 5 847 253,00 грн;

- підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 204 671,57 грн;

- підп. 168.1.1, підп. 168.1.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2 504,11 грн;

- п. 51.1. ст. 51 ПК України в частині подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою № 1-ДФ за 4 квартал 2014 року з недостовірними відомостями;

- підп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, підп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та п. 16.1 підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору за 2014 рік в загальній сумі 250,41 грн;

- п. 2.8, п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637).

11 січня 2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082201/57, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ Парте Плюс в розмірі 30 661,50 грн, з яких 20 441,00 грн - за основним платежем та 10 220,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000022202/59, відповідно до якого на ТОВ Трипільський пакувальний комбінат накладено штрафні санкції в розмірі 1 531,34 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ ДФС у Київській області, а в подальшому до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 31 травня 2016 року № 11838/6/99-99-11-02-01-1Б податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57 було скасовано в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс , ТОВ Діпл - Авто , тобто по правовідносинам, податкові зобов`язання за якими не були включені до складу податкових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000022202/59 - залишено без змін.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, ТОВ Трипільський пакувальний комбінат звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57, колегія суддів вважає за доцільне зазначити слідуюче.

Відповідно до підп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з підп. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 ПК України в податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд з цим, згідно зі ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування зобов`язань з ПДВ можливе за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, виходячи з наведених вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку та приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

При цьому, за умови реального здійснення господарської операції окремі недоліки податкової накладної, зокрема помилки при заповненні, що не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію з поставки товарів (робіт, послуг), платників податку, ціну поставки та суму податку, не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 1570/5355/2012.

Як убачається з матеріалів справи, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57 податковий орган виходив з того, що у податкових накладних по господарських операціях позивача з ТОВ Партер Плюс замість дати договору вказано дату рахунків на оплату товарів за кожною поставкою та відсутній номер такого договору.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказані недоліки податкових накладних не є достатньою правовою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки у відповідності до ст. 201 ПК України номер та дата договору не належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної. При цьому, товарність операцій за вказаним договором підтверджується й іншими належно оформленими первинним документами, зокрема видатковими накладними, рахунками на оплату по замовленнях, прибутковими касовими ордерами, платіжними дорученнями.

Також, колегія суддів погоджується й з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 000008221/57 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання (10 220,50 грн), з огляду на таке.

Положеннями ст. 123 ПК України установлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 ПК України).

Отже підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов`язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 25 червня 2014 року № 0000662201/1719, прийнятим на підставі акту перевірки від 04 червня 2014 року № 1433/10-16-22-01/31826484, ТОВ Трипільський пакувальний комбінат визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 831,00 грн, в тому числі за основним платежем 16 554,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8 277,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до суду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, у справі № 810/5959/14 позов ТОВ Трипільський пакувальний комбінат задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 25 червня 2014 року № 0000662201/1719.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року відмовлено ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 810/5959/14.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що на момент прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57 у відповідача не було передумов для накладення на товариство штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання у зв`язку з відсутністю факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, оскільки на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000082201/57 інше податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0000662201/1719 було визнано протиправним та скасоване судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року № 0000022202/59, колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про його протиправність і скасування ураховуючи наступне.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач стверджує, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стало виявлення при перевірці відсутності підпису одержувача коштів у видатковому касовому ордері від 24 грудня 2014 року № 58 у сумі 1 000,00 грн, отримувачем яких значиться ОСОБА_1 , у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про перевищення позивачем лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 765,67 грн (ліміт становив 329,00 грн) та про необхідність застосування до товариства штрафних санкцій санкції в розмірі 1 531,34 грн.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абз. 2 п. 3.5 Положення № 637), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

При цьому, слід враховувати, що Положенням № 637 регламентовано альтернативні варіанти отримання фізичною особою готівки на підприємстві, а саме шляхом проставлення підпису у видатковому касовому ордері або у видатковій відомості, тобто наявність підпису отримувача в одному із зазначених документів є належним оформленням виведення готівки з каси.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи міститься відомість на виплату грошей від 24 грудня 2014 року № Т-00000954, яка належним чином підтверджує виплату співробітнику товариства ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 1 000,00 грн через касу підприємства. Зокрема, на аркуші 3 цієї відомості в графі підпис про одержання міститься підпис ОСОБА_1 (табельний номер 1614) про отримання ним суми коштів у розмірі 1 000,00 грн.

При цьому, доказів, які б спростовували вірність підпису на аркуші 3 згаданої відомості ТОВ Трипільський пакувальний комбінат , його дійсну належність ОСОБА_1 та/або відсутність вказаного документа при перевірці відповідачем ані до під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, ані в касаційній скарзі не було надано.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк