Ухвала

від 10.05.2017 по справі 921/546/16-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10 травня 2017 рокуСправа № 921/546/16-г/3 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА" про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 (вх. №8687 від 03.04.2017)

у справі №921/546/16-г/3

за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА", м. Тернопіль

про cтягнення 240 000,00 грн штрафу та 240 000,00 грн пені.

За участю представників:

від заявника (боржника/відповідача) : ОСОБА_2 - представник ( довіреність №1 від 13.11.2015),

ОСОБА_3 - представник ( довіреність б/н від 03.05.2017).

від стягувача (позивача) : не з'явився

Представникам заявника у судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Встановив:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" (ідентифікаційний код 30066927) в дохід Державного бюджету України на рахунок №31118106700002 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, одержувач УДКС у м.Тернополі 21081100, ідентифікаційний код одержувача 37977726, код класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - 240 000 грн. 00 коп. штрафу та 240 000 грн. 00 коп. пені та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА" (ідентифікаційний код 30066927) на користь Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, (ідентифікаційний код 21157616) - 5 822 грн 00 коп. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 у справі № 921/546/16-г/3 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог статті 116 ГПК України, 16 березня 2017 року видано відповідні накази.

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА" звернулось до суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 у справі № 921/546/16-г/3 шляхом сплати рівними частками строком на 16 місяців, починаючи з 01.04.2017 (вх.№10076).

Ухвалою суду від 27 квітня 2017 року дана заява прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 10.05.2017.

Представники заявника в судовому засіданні підтримали подану заяву з підстав, викладених у ній та наданих пояснень в судовому засіданні, просять її задоволити з врахуванням заяви про уточнення (вх. №10542 від 10.05.2017 ) з підстав, викладених в ній, згідно якої просять суд розстрочити виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 року у справі №921/546/16-г/3 шляхом сплати рівними частками щомісяця строком на 12 місяців, починаючи з 01.05.2017.

Розглянувши уточнення до заяви, судом встановлено наступне:

Відповідно до пункту 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, п.п. 1-3, 5, 6, 9 ч. 1 ст. 63, ст. 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-1, ГПК тощо.

Стаття 22 ГПК України зазначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.201 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ) визначено , що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд оцінює уточнення заявника як заяву про зменшення заявлених вимог, та приймає її до розгляду як таку, що подана в порядку статті 22 ГПК України.

Стягувач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак через канцелярію суду подано заперечення щодо заяви про розстрочку виконання судового рішення з підстав, викладених у поясненнях (вх. №10463 від 10.05.2017), просить суд відмовити у її задоволенні. Проте, в поданих поясненнях зазначає, що місячний платіж у розмірі 30 000,00 грн. є необґрунтованим та значно зменшеним та заперечує щодо розстрочення згідно графіка наведеного у заяві.

Розглянувши матеріали справи, заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі №921/546/16-г/3, суд прийшов до висновку, що дана заява підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набули законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту п. 7.1., п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із вказаного вище випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Заява обґрунтована тим, що на даний час у відповідача склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду та стягнення всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності боржника та банкрутства товариства.

На підтвердження скрутного фінансового становища заявник надає звіти про фінансові результати за 2015 р. та за 2016 р.; баланси станом на 31.12.2015 та на 30.06.2016, з яких вбачається, що ТОВ "ВВА" зазнало збитків у розмірі 248,7 тис. грн. за період 2016р. та 301,8 тис. грн. за період 2015р., що також підтверджує факт відсутності вільних обігових коштів на банківському рахунку ТОВ "ВВА", які б забезпечили належне та повне виконання судового рішення.

Як вказує заявник та слідує з матеріалів справи, ТОВ "ВВА" використовує у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності автозаправні станції, на які б можливо звернути стягнення, проте, частина АЗС перебувають у заставі, що підтверджено відповідними договорами. Інші АЗС перебувають в оренді, про що свідчать договори оренди АЗС (містяться в матеріалах справи).

Крім того, як вбачається з виписки АТ "ОСОБА_4 Аваль" по рахунку №26006414063 ТОВ "ВВА" залишок коштів на рахунку товариства станом на 31.03.2017 становить - 34 982,94 грн.

Як зазначає боржник, що у випадку арешту рахунку товариства, як це вимагає стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" (Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах) дана дія заблокує господарську діяльність товариства та унеможливить повне виконання боржником зобов"язань перед кредиторами.

Отже, заява про розстрочку виконання рішення суду є такою, що направлена на фактичне та повне виконання рішення суду, дії боржника підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку перед стягувачем та визнає наявність заборгованості.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Отже, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання заявнику розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

Судом враховано фінансовий стан боржника, також те, що розстрочка виконання рішення в даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, крім того, суд дійшов висновку, що розстрочка виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та встановлено обставини вжиття боржником заходів спрямованих на виконання судового рішення.

При цьому суд наголошує на тому, що надання розстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямовано на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суд вважає подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" - Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до вимог Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суми штрафів, накладених за порушення антимонопольного законодавства та пені за прострочення їх сплати зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок.

Отже, суд зазначає, що стягувач реальних збитків від розстрочення виконання рішення не понесе, а навпаки розстрочка надасть можливість боржнику повністю покрити борг перед стягувачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що здійснення дій по примусовому виконанню судового рішення може призвести до неплатоспроможності боржника в цілому та невиконання рішення суду у даній справі, прийнявши до уваги фінансовий стан боржника, інтереси як позивача, так і відповідача, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку, обставини, вказані заявником та, з урахуванням дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, задовільняє заяву про розстрочку виконання судового рішення, розстрочивши виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р. у справі № 921/546/16-г3 шляхом сплати рівними частками щомісяця строком на дванадцять місяців, починаючи з 01.05.2017р. В даному випадку розстрочка виконання судового рішення на дванадцять місяців базується на принципах співмірності і пропорційності балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Також, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні статті 121 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання вказаного рішення, виконання рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач (боржник) здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА" про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 р. у справі №921/546/16-г/3 задовольнити.

2. Виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016 р. у справі №921/546/16-г/3, яким в дохід Державного бюджету України на рахунок №31118106700002 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, одержувач УДКС у м.Тернополі 21081100, ідентифікаційний код одержувача 37977726, код класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВВА", вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30066927) - 240 000 грн. 00 коп. штрафу та 240 000 грн. 00 коп. пені, розстрочити строком на дванадцять місяців шляхом сплати рівними частками щомісяця - по 40 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 травня 2017 року.

3. Ухвалу направити заявнику, стягувачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Я.Я. Боровець