Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/29585/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/29585/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Скрипки І.М.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом): Мохонько О.А. (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом): Самборський Є.О. (представник за довіреністю), Чепурна Н.С. (представник за довіреністю)

від третьої особи за первісним та зустрічним позовом: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.06.2016

у справі №910/29585/14 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція"

про стягнення 51419,41 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 39344,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг за договором №65/417 про надання комунальних послуг від 01.07.2013, згідно якого позивач здійснював гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 39344,66 грн. Крім того на вказану заборгованість позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1659,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 7654,37 грн. та пеню в розмірі 2761,07 грн. за період з 01.01.2012 по 30.11.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у задоволені позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.05.2015 у справі №910/29585/14 апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 скасовано, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №910/29585/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

19.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція" про визнання договору №65/417 про надання комунальних послуг від 01.07.2013 недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" посилалось на те, що укладений між сторонами договір №65/417 від 01.07.2013 підписаний не уповноваженою особою позивача за зустрічним позовом та не відповідає діючому законодавству. Крім того зазначив, що при укладанні договору було порушено вимоги законодавства щодо істотних умов договору, зокрема не визначено ціну, розмір оплати та загальну вартість послуг та порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 39344 грн. 66 коп. основної заборгованості за договором та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1397 грн. 97 коп. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №910/29585/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за послуги (які позивач за первісним позовом фактично не надавав) та ухвалюючи відповідне рішення, суд першої інстанції проігнорував обставини обліку споживання тепла, відсутність в матеріалах справи доказів законності експлуатації відповідних обліково-реєструючих засобів вимірювання та беззаперечно підтвердив наявність заборгованості саме за визначеною в позовній заяві сумі. Також скаржник посилається на неналежність доказів, доданих позивачем за первісним позовом до матеріалів справи. Скаржник вказує на невідповідність договору про надання послуг діючому законодавству, зокрема, положенням статей 203, 227, 229 ЦК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги , Закону України Про теплопостачання , Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про захист економічної конкуренції , постанови КМУ від 21.07.2005 №630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення . Так, скаржник зазначає, що при укладенні договору порушено вимоги законодавства щодо істотних умов договору, зокрема, не визначено ціну, розмір оплати та загальну вартість послуг та порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 11.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" прийнято до провадження, призначено розгляд апеляційної скарги.

02.11.2016 через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція".

05.12.2016 через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, при цьому позивач за первісним позовом зазначає, що своїми діями стосовно часткової оплати заборгованості, а також посилання при сплаті у призначенні платежу на договір, відповідач підтвердив про наявність договірних відносин, що склалися між сторонами. Також позивач за первісним позовом зазначив про те, що не погоджується з рішенням суду щодо безпідставності позовних вимог стосовно стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/29585/14 призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 зупинено апеляційне провадження у справі №910/29585/14 до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/29585/14.

08.02.2017 експертною установою матеріали справи № 910/29585/14 повернуто на адресу суду, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 про призначення експертизи залишено без виконання. В листі про повернення матеріалів справи зазначається, зокрема, про те, що вирішити перше питання щодо визначення кількості теплової енергії, поставленої позивачем, та спожитої відповідачем, не вбачається можливим, у зв'язку з відсутністю чітко визначеної процедури, а також обладнання і судово-експертних методик з вирішення питань щодо визначення/перевірки фактичних (не нормативних) обсягів (кількості) споживання, витрачання та втрат теплової енергії, в тому числі за минулі періоди; у зв'язку з неможливістю вирішення першого питання, як наслідок, вирішити друге питання щодо вартості спожитої відповідачем теплової енергії та третє питання щодо заборгованості відповідача перед споживачем за спожиту теплову енергію, не видається за можливе.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) від 20.02.2017 у справі №910/29585/14 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" до провадження, поновлено апеляційне провадження у справі №910/29585/14, призначено розгляд апеляційної скарги.

18.04.2017 через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/29585/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/29585/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2017, відповідно до ст.77 ГПК України, оголошено перерву на 16.05.2017.

10.05.2017 через відділ забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом) на виконання вимог суду надійшли письмові пояснення.

11.05.2017 через відділ забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом) на виконання вимог суду надійшли додаткові пояснення щодо розрахунків суми основного боргу, позиції експертно-дослідницької установи та контр розрахунок заборгованості.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника третьої особи.

Представники сторін у судове засідання з'явилися та надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція", як енергопостачальною організацією, та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як покупцем, укладено договір №420002 відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.10.2012 по 30.09.2013.

У відповідності до п. 4.2.1 договору покупець має право підключати субабонентів до своїх мереж в разі отримання дозволу енергопостачальної організації.

Згідно з п.5.1 договору облік теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", у відповідності до "Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку.

Відповідно до п.10.1 договору, даний договір укладений на термін з 01.07.2012 до 01.10.2013 і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

01.07.2013 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія", як споживачем, укладено договір №65/417 про надання послуг (далі за текстом - договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг (постачальна організація) зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, що є власником нежилого приміщення загальною площею 220 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, буд. 10-А, комунальні послуги, а споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно із пунктами 1.3, 1.4 договору, додаток №1 до договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі. При виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносії.

Відповідно до Додатку №1 до договору, споживачу надаються наступні комунальні послуги: центральне опалення (згідно табулярів АК "Київенерго" або ТОВ "Євро-Реконструкція" по особовому рахунку 460257 пропорційно опалювальної площі 220,00 кв.м.).

Згідно з п. 2.1 договору облік споживання споживачем комунальних послуг проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальною організацією.

Відповідно до п. 2.2 договору споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити: рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації, 4 %, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Платежі за комунальні послуги вносяться споживачем на рахунок підприємства, згідно рахунків, що надсилаються, або отримуються споживачем особисто (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору його строк, згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, встановлюється з 01.10.2012 по 30.09.2015.

Колегія суддів вважає, що посилання на ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, яке міститься в пункті 5.5 договору, підтверджує те, що сторонами встановлено, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, на підставі зазначених договорів позивач надав відповідачеві комунальні послуги у період з 01.11.2012 до 30.11.2014 на суму 41344,66 грн, проте відповідач надані позивачем послуги оплатив лише частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 39344,66 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості вартості наданих позивачем комунальних послуг за період з 01.10.2012 по 30.09.2015.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт надання Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва послуг відповідачеві належним чином доведений, розмір спожитого тепла обраховувався відповідно до умов укладеного між сторонами договору на підставі знятих показань з лічильників теплової енергії, встановлених у будинку та підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії.

Нарахування за спожиту теплову енергію позивачем здійснювалось на підставі показників загальнобудинкового лічильнику теплової енергії у відповідності до займаної відповідачем площі у будинку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розробок по рахунку №420002 на споживання опалення. Лічильник, на підставі показань якого проводили нарахування спожитої теплової енергії по будинку відповідали вимогам, встановленим законодавством, зокрема були поставлені на комерційний облік, проходили періодичні повірки, про що свідчать надані третьою особою акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, акти про готовність приладів обліку до опалювальних сезонів 2012-2014 років, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. При нарахуванні вартості спожитої теплової енергії позивачем застосовувались чинні тарифи на вказані послуги.

У письмових поясненнях на позовну заяву, наданих суду першої інстанції, третя особа підтвердила факт наявності у будинку по вул. Каунаській, 10-А загальнобудинкового приладу обліку споживання теплової енергії у період з 2012 року по 2014 рік та зазначила, що з 30.11.2014 послуги з централізованого опалення відповідачу надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція". До зазначеної дати нарахування вартості вказаних послуг здійснювалось відповідно до договору, укладеного між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія". В свою чергу постачання теплової енергії Комунальному підприємству по утриманню Житлового господарства Дніпровського району м. Києва у спірний період здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврореконстукція" на підставі договору №420002 від 01.10.2012.

Також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.10.2015 у справі №910/29585/14 дійшов висновку щодо доведення отримання відповідачем комунальних послуг у спірний період дійшов також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.10.2015 у справі №910/29585/14.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5 ч. 3 с. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як встановлено вище, пунктом 2.3 договору передбачено, що платежі за комунальні послуги вносяться споживачем на рахунок підприємства, згідно рахунків, що надсилаються, або отримуються споживачем особисто.

Отже, відповідач не був позбавлений права на особисте отримання платежів за комунальні послуги, як це передбачено умовами договору, оскільки користувався наданими послугами.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків до договору (а.с.140 т.1), в якому зазначені розміри вартості наданих послуг за період з листопада 2012 року по грудень 2014 року. Сальдо станом на 01.01.2015 після звірки взаємних розрахунків становило 39344,66 грн. Отже, відповідачем була визнана наявна заборгованість.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач користувався наданими позивачем послугами в період з 01.11.2012 по 30.11.2014, проте не належно виконував умови договору в частині оплати таких послуг, в зв'язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість, яка становить 39344,66 грн, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 39344,66 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на те, що розрахунок суми основного боргу здійснено позивачем не вірно, посилаючись на те, що опалювана площа є меншою ніж застосовано позивачем у розрахунку, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки як встановлено вище, сторонами в додатку №1 до договору погоджено розмір опалюваної площі, яка становить 220 кв.м.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 1659,31 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 7654,37 грн. за період з 01.11.2012 по 30.11.2014, пеню в розмірі 2761,07 грн. за період з 01.01.2014 по 30.06.2014.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Виходячи зі змісту статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п.2.2 договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач набув права на підставі ст. 625 ЦК України вимагати від відповідача сплати на його користь суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Як зазначено в п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний розрахунок здійснено позивачем неправильно - не вірно визначено період, з якого мало місце невиконання зобов'язання, не вірно визначено періоди, в яких частково оплачено вартість наданих послуг та відповідно зменшено суму заборгованості.

З урахуванням терміну виконання відповідачем зобов'язання, встановленому сторонами у договорі, час прострочення оплати вартості наданих послуг має обчислюватись з 10 числа поточного місяця надання таких послуг.

За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір сум 3% річних та інфляційних втрат становить 1625,56 грн та 7823,89 грн відповідно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 7654,37 грн, заявленому до стягнення позивачем, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, позовна вимога в частині стягнення суми 3% річних, заявленої до стягнення позивачем, підлягає частковому задоволенню в розмірі 1625,56 грн, в частині стягнення суми 3% річних в розмірі 33,75 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний розрахунок здійснено позивачем неправильно - не враховано положення частини 6 статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки заборгованість, на яку нараховано пеню складається із заборгованості, яка виникла за період з листопада 2012 року по червень 2014 року.

Колегія суддів вважає, що заборгованість, на яку можливо нарахувати пеню, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені (з 01.01.2014 по 30.06.2014), виникла з вересня 2013 року.

З урахуванням обставин справи, судом апеляційної інстанції самостійно визначено суму пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір пені становить 1141,42 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині стягнення пені, заявленої до стягнення позивачем, підлягає частковому задоволенню в розмірі 1141,42 грн, в частині стягнення пені в розмірі 1619,65 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" у зустрічному позові про визнання договору №65/417 від 01.07.2013 недійсним колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" на виконання укладеного між сторонами договору було оплачено надані Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва комунальні послуги на суму 2000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про оплату комунальних послуг по договору №65/417 за період з вересня 2013 року по лютий 2015 року, копією платіжного доручення №54 від 05.08.2013 та не заперечується відповідачем.

При цьому посилання відповідача на помилкове перерахування вказаних коштів чи перерахування за іншим договором, укладеним між сторонами, не підтверджується жодними належними доказами, відтак правомірно відхилено судом першої інстанції.

Доводи ТОВ "Медицина-екологія" щодо невідповідності спірного договору вимогам законодавства, зокрема переліку послуг, що надаються, порядку вимірювання обсягу наданих послуг, їх ціни, порядку розрахунків, судом відхиляються з огляду на зміст спірного договору. Так, умовами договору передбачено права та обов'язки сторін (розділ 3 договору), ціну та порядок розрахунків, (п.п.2.1-2.4 договору), предмет договору, перелік комунальних послуг (розділ 1 договору, додаток №1 до договору).

З огляду на викладене, враховуючи наступне схвалення власними діями укладеного договору, особою, яка не мала повноважень на його укладення, та недоведеність ТОВ "Медицина-екологія" невідповідності укладеного договору вимогам чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" щодо визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині відмови позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 7654,37 грн., суми 3% річних в розмірі 1625,56 грн, пені в розмірі 1141,42 грн, а тому рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 7654,37 грн., суми 3% річних в розмірі 1625,56 грн, пені в розмірі 1141,42 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №910/29585/14 скасувати в частині відмови позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 7654,37 грн., суми 3% річних в розмірі 1625,56 грн, пені в розмірі 1141,42 грн, винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська республіканська науково-виробнича фірма "Медицина-екологія" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 00243004) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) 39344,66 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста сорок чотири гривні шістдесят шість коп.) заборгованості, 7654,37 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні тридцять сім коп.) - інфляційної складової боргу, 1625,56 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п'ять гривень п'ятдесят шість коп.) - 3% річних, 1141,42 грн. (одна тисяча сто сорок одну гривню сорок дві коп.) - пені, 1768,29 грн. (одну тисячу шістсот вісім гривень двадцять дев'ять коп.) судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити."

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/29585/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді І.М. Скрипка

К.В. Тарасенко