Постанова

від 19.05.2017 по справі 815/855/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/855/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Комодітіз до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. № НОМЕР_1 про накладання адміністративного штрафу в розмірі 510 грн., № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3072716 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 94273 грн., № НОМЕР_3 про зменшення суми від'ємного значення фінансового результату податку на прибуток в розмірі 572446 грн., № НОМЕР_4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 5278 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 13.01.2017 № 11/15-32-14-01/38963016, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.121.1 ст.121, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.5, п.201.7 ст.201 ПК України. Однак позивач зазначає, що формування показників податкової звітності здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту податку на додану вартість коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДФС в Одеській області від 12.12.2016 №№ 3144/14-01, 3143/14-01, 3145/14-01, 3149/14-01, 3148/14-01, 3147/14-01, 3146/14-01, 3151/14-01, 3150/14-01 та відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПК України проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Конкорд Комодітіз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 13.01.2017 № 11/15-32-14-01/38963016 (т.І, а.с.12-93; додатки на а.с. 94-103).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Конкорд Комодітіз :

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2695625 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 2671882 грн.;

п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.5, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (по р.21 Декларації) у вересні 2016 на 5278 грн.;

п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44 ПК України, в результаті чого встановлено незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, визначених в п.44.1 ст.44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на державну податку службу, не менше як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. № НОМЕР_1 про накладання адміністративного штрафу в розмірі 510 грн., № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3072716 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 94273 грн., № НОМЕР_3 про зменшення суми від'ємного значення фінансового результату податку на прибуток в розмірі 572446 грн., № НОМЕР_4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 5278 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ Конкорд Комодітіз було відвантажено на експорт товар (насіння ріпаку, горох жовтий продовольчий, просо червоне, просо жовте, овес продовольчий, пшениця, сорго, насіння льону, коріандр), який було придбано у вітчизняних виробників: ТОВ Імперія ЮГ , ТОВ Укрекспосервіс , ТОВ Форт Вест , ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології , ТОВ Укрзерно-Д .

Так, 21.08.2015 ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 196/15 із ТОВ Імперія ЮГ щодо купівлі-продажу просо врожаю 2015 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар просо жовте на суму 1329250,45 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 21.10.2015 № 428, від 15.09.2015 № 223, від 14.09.2015 № 205, від 12.09.2015 № 204, № 203, від 28.08.2015 № 162, від 25.08.2015 від 155, від 23.08.2015 № 152, від 22.08.2015 № 151.

Також 30.10.2015 ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 236/15 із ТОВ Укрзерно-Д щодо купівлі-продажу ріпака врожаю 2015 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2015 на суму 669392 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 04.11.2015 № 4110/01, від 31.10.2015 № 31101/01.

Крім того, 16.04.2015 ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 106/15 із ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології щодо купівлі-продажу ріпака врожаю 2014 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2014 року на суму 165873,35 грн., про що складені видаткова накладна та податкова накладна від 17.04.2015 № 19.

Також ТОВ Конкорд Комодітіз були укладені договори із ТОВ Форт Вест від 26.06.2015 № 142/15 про поставку пшениці, від 08.07.2015 № 156/15 про поставку ріпака врожаю 2015 року, на виконання яких постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2015 та пшениця врожаю 2014 на суму 763780,58 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 09.07.2015 №№ 397, 398, 399, від 29.06.2015 № 361.

Крім того, ТОВ Конкорд Комодітіз були укладені договори із Укреспосервіс від 09.09.2015 № 209/15 про поставку просо врожаю 2015 року, від 12.03.2015 № 84/15 про поставку просо врожаю 2014 року, від 03.11.2015 № 244/15 про поставку овсу врожаю 2015 року, від 29.05.2015 № 126/15 про поставку пшениці, від 17.07.2015 № 178/15 про поставку ріпака врожаю 2015 року, на виконання яких постачальником було поставлено товар на загальну суму 3612119,71 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 03.11.2015 № 3700, від 11.09.2015 № 2514, від 10.09.2015 № 2494, від 20.07.2015 № 1650, від 04.07.2015 № 1405, від 02.07.2015 № 1381, від 23.06.2015 № 1275, від 19.06.2015 № 1229, від 02.06.2015 № 961, від 30.05.2015 № 960, від 24.04.2015 № 528, від 23.04.2015 № 604, від 15.04.2015 № 529, 528, від 13.04.2015 № 512, від 25.03.2015 № 373, № 374, від 19.03.2015 № 350, від 17.03.2015 № 339, № 341, від 13.03.2015 № 312, № 313.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі і заборгованість (рах. № 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ) по взаємовідносинах із постачальниками на кінець перевіряємого періоду у ТОВ Конкорд Комодітіз відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про те, що ТОВ Конкорд Комодітіз не могло придбати у постачальників ТОВ Імперія ЮГ , ТОВ Укрекспосервіс , ТОВ Форт Вест , ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології , ТОВ Укрзерно-Д обумовлений договорами товар на загальну суму 8653422 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в ході перевірки перевіряючими на підставі пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, пп.20.1.6, 20.1.14, 20.1.43, 20.1.44 п.20.1 ст.20, пп.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, пп.86.24 ст.85 ПК України було надано запит від 26.12.2016, згідно з яким керівнику Товариства ОСОБА_1 було запропоновано надати в електронному вигляді та належним чином засвідчені підписом на паперових носіях первинні документи.

У відповідь на запит Товариством не було надано первинних документів в повному обсязі, про що складено акт про ненадання копій документів від 10.01.2017 № 3/15-53-14-01/38963016.

Отже перевіряючі дійшли висновку про те, фактично вищевказаних поставок товарів не було, а послідуюча реалізація товару, здійснена на експорт згідно ВМД на адресу нерезидента Trigon Gulf FZCO (Об'єднані Арабські Емірати), - виконана відносно товару невідомого походження (ймовірно, одержаного від йог необлікованого виробництва), введеного Товариством в обіг завдяки оформленню продавцями недостовірних документів.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку, що товари були придбані у невстановлених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безоплатне отримання товару в кількості 1627,24 тони у невстановлений спосіб на загальну суму 8653422 грн., чим в порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України занижено показник у рядку 2000 форми № 2 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 в загальній сумі 8653422 грн.

Згідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів по операціям постачання с/г продукції на користь ТОВ Конкорд Комодітіз . При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Натомість, в акті перевірки присутні висновки, які побудовані на підставі припущень співробітників податкового органу щодо відносин, пов'язаних із вирощуванням с/г продукції, які потребують спеціальних знань, належної освіти та досвіду роботи в агрономії. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно ігнорують надані Товариством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій із постачання с/г продукції.

На переконання суду, такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон N 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні документи є належними та підтверджують право на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст та обсяг господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

В умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

З огляду на матеріали справи, в ході перевірки представником Товариства перевіряючим були надані договори купівлі-продажу з постачальниками, специфікації до договорів, рахунки-фактури, видаткові накладні від постачальників, зареєстровані в ЄРПН згідно ст.201 ПК України податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки про походження товару від постачальників, митні декларації, реєстри визначення якості на прийняте зерно, складські квитанції на бланках суворої звітності, картки аналізу зерна за формою 47 від зернового складу.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Посилання на відсутність довідок сільських рад, довідок на закупівлю продукції на ринку виробників чи посередників, актів закупівель та ін. невичерпний перелік, який на думку перевіряючих, здатний підтвердити реальність операцій, суд також оцінює критично.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Наданими документами повністю підтверджується транспортування товару згідно ТТН до складів ТОВ АТС УСПІХ та ПрАТ Складовське ХПП , з якими Товариством укладені договори складського зберігання, що також було встановлено в ході перевірки, проте без будь-якого обґрунтування не взято до уваги перевіряючими.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення в спірних правовідносинах, зокрема відносин з поставки с/г продукції, сертифікатів або інших документів відповідності вимогам ДСТУ.

По-перше, вказані документи не передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, про що помилково зазначає представник відповідача у запереченнях проти адміністративного позову, оскільки карантинний сертифікат - це документ, який засвідчує фітосанітарний стан регульованих шкідливих організмів в будь-яких рослинах, продуктах рослинного походження, упаковці, ґрунті та будь-яких інших організмах, об'єктах або матеріалах, здатних переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Так, с/г продукція, яка поставлялася постачальниками на адресу Товариства, не включена до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року N 28.

09 квітня 2014 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру (набрав чинності 26.04.2014 р.), яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.

Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна; необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 42 ОСОБА_1 питання дерегуляції господарської діяльності скасовано карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти.

Вирішуючи спір, суд враховує, що за законодавством ЄС послуги із зберігання зерна є діяльністю із низьким ступенем ризику. У зв'язку з цим сфера надання послуг із зберігання не потребує сертифікації, проходження процедур оцінки відповідності та іншого додаткового державного регулювання.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції, як підстави для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операціям постачання с/г продукції на користь ТОВ Конкорд Комодітіз , відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Крім того, перевіряючими під час складання акту перевірки допущено помилку, що мало наслідком невірне визначення сум у висновках акту перевірки. Так, оцінюючи взаємовідносини ТОВ Конкорд Комодітіз із ТОВ Укрекспосервіс , співробітники податкового органу визначили їх обсяг в розмірі 5046375,37 грн., замість 3612119,71 грн., включивши у зведену таблицю видаткових і податкових накладних щодо постачання ріпаку врожаю 2014 року, складених на виконання договору № 51/14 від 06.11.2014. Допущення вказаної помилки під час перевірки не заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду, який пояснив її як технічну.

При цьому за вказаним договором поставка товару по якому була аналогічною із іншими договорами, висновок перевіряючих діаметрально протилежний - реальність поставок продукції визнана за обсягом наданих Товариством документів. Зазначене свідчить про вибірковий характер претензій перевіряючих до первинної документації, відсутність системності в оціночних підходах та узгодженої правової позиції по спірному питанню.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В ухвалі від 19.07.2016 № 813/595/13-а Вищий адміністративний суд України зазначив, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Також, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Отже, податковий орган діяв в порушення чинного національного фіскального законодавства. Відповідно його податкове повідомлення-рішення, яке було складено внаслідок помилкових висновків, згідно з пунктом 1 статті 1 Першого протоколу є незаконним. Суд вважає, що поведінка державного органу була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого всупереч принципові верховенства права було покладення на платника податків надмірного податкового навантаження без належних для цього підстав.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Для з'ясування змісту господарських операцій необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, в тому числі у сфері законодавства України щодо захисту життя та здоров'я рослин.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам нейтральності та безсторонності .

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання с/г товарів від контрагентів.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання с/г культур на користь ТОВ Конкорд Комодітіз , у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Поряд із тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 № НОМЕР_4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 5278 грн.

З огляду на матеріали справи, при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України по ТОВ Конкорд Комодітіз встановлено, що податкові накладні № 42 дата списики 11.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 15.10.2015) та № 43 дата виписки 31.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 19.10.2015) включено до складу податкового кредиту в вересні 2015 року.

Відповідно до ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, право на віднесення сум до податкового кредиту за податковими накладними № 42 дата виписки 11.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 15.10.2015) та № 43 дата виписки 31.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 19.10.2015) у позивача виникло б за умови виконання ним приписів ст.201 ПК України, а саме в результаті його звернення протягом 365 календарних днів із скаргою на продавця та заявою із відповідними додатками, засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товару.

В судовому засіданні представник позивача допущення вказаного порушення (віднесення по податкового кредиту сум за податковими накладними, які зареєстровані з порушенням порядку реєстрації в ЄРПН) фактично не заперечував та не підтвердив виконання Товариством положень ст.201 ПК України, які б дозволяли відображення сум за вказаними податковими накладними в податковому кредиті.

Таким чином, позивач не навів будь-яких аргументів, які б свідчили про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 № НОМЕР_4, належними доказами їх в суді не обґрунтував, а судом таких не встановлено, у зв'язку із чим позовні вимоги про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на матеріали справи, позивачем за подачу даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 56178,35 грн. згідно платіжних доручень № 573 від 03.02.2017, № 592 від 16.02.2017, які відповідно до даних КП Діловодство спеціалізованого суду надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне присудити позивачу здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог, зокрема в сумі 56099,18 грн. - за вирахуванням вимоги майнового характеру (5277,66 грн.), в задоволенні якої відмовлено.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Комодітіз задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 27.01.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 0001031401.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Комодітіз (код ЄДРПОУ 38963016) судові витрати в сумі 56099,18 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять грн. 18 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 19 травня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк