Ухвала

від 16.05.2017 по справі 826/14640/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14640/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство комплексної безпеки про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство комплексної безпеки в якому просив стягнути з відповідача податковий борг, який не охоплений позовною роботою у розмірі 230 164,00 грн., в тому числі: з податку на прибуток підприємств в сумі 127 640,00 грн., з податку на додану вартість в сумі 102 524,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство комплексної безпеки з рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання постанови суду, на користь Державного бюджету податковий борг в сумі 230 164,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Агенство комплексної безпеки зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві.

За даним позивача, ТОВ Агенство комплексної безпеки має податковий борг, який не охоплений позовною роботою в сумі 230 164,00 грн., в тому числі: з податку на прибуток підприємств в сумі 127 640,00 грн.; з податку на додану вартість в сумі 102 524,00 грн.

Оскільки, в добровільному порядку узгоджені податкові зобов'язання перед бюджетом в розмірі 230 164,00 грн. відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків відповідача в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм Податкового кодексу України, пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені Податкового кодексу України порядку та строки (п.п 14.1.175 п. 14.1. статті 14 Кодексу).

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, стягнення податкового боргу можливе лише за наявності узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В силу п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі, якщо після надіслання (вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.

З викладеного слідує, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Статтею 131 Податкового кодексу України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення податкового органу до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість у розмірі 230 164,00 грн.

Частина заборгованості виникла у зв'язку із визначенням ТОВ Агентство комплексної безпеки суми податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року № 0001222240 у розмірі 127 640,00 грн. (з податку на прибуток приватних підприємств) та згідно податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року № 0001232240 у розмірі 102 112,00 грн. (з податку на додану вартість).

При цьому, за ТОВ Агентство комплексної безпеки рахувалася переплата в розмірі 2 047,11 грн. Крім того, податковим органом нарахована пеня в розмірі 487,25 грн.

Решта заборгованості виникла внаслідок самостійного визначення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: за червень 2014 року № 9040740569 від 16 липня 2014 року, у якій визначено суму податкового зобов'язання в сумі 18 520,00 грн.; за липень 2014 року № 904829710 від 20 серпня 2014 року, у якій визначено суму податкового зобов'язання в сумі 28 573,00 грн.; в уточнюючій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року № 9048777949 від 21 серпня 2014 року визначено суму податкового зобов'язання в сумі 281,00 грн. та суму штрафу, нараховану платником податків у зв'язку з виправленням помилки, в сумі 8,00 грн.

ТОВ Агентство комплексної безпеки , не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомлення-рішеннями, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначає, що оскільки за правилами частини п'ятої статті 254 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили, грошове зобов'язання є узгодженим, а отже, за приписами абзацу другого пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України має бути самостійно погашене протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про погашення відповідачем податкового боргу, а саме: лист ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві від 30.05.2016р. № 4356/10/26-56-12-05 (Т.2 а.с.99-101), а також, акти звірення розрахунків від 21 червня 2016 року № 6002-07 по податку на прибуток приватних підприємств та від 21 червня 2016 року № 6000-07 по податку на додану вартість (Т.2 а.с.102-103).

З аналізу вказаних доказів вбачається, що податковий борг у розмірі 230 164,00 грн., що є предметом спору і який виник в результаті узгодженого податкового зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням № 0001222240 та № 0001232240 від 05 березня 2013 року повністю погашений платником податків. Єдиною заборгованістю відповідача перед позивачем є пеня, яка виникла внаслідок неповної оплати податку на прибуток приватних підприємств та пеня, яка виникла внаслідок неповного погашення боргу по податкових деклараціях з ПДВ.

Доказів на підтвердження зворотного позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Грибан І.О.