Ухвала

від 18.05.2017 по справі 288/1557/16-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зайченко Є.О.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"18" травня 2017 р. Справа № 288/1557/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "15" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Завідувача Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я"-Орловської Наталії Андріївни про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до завідувача Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я" Орловської Наталії Андріївни (далі - Відповідач) про визнання незаконною реєстрацію припинення юридичної особи без узаконених процедур, без ліквідаційного балансу або без передавального акта, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та задовольнити його позовні вимоги. апеляційну скаргу, мотивуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, який є Позивачем по справі оскаржено в судовому порядку бездіяльність щодо сплати Попільнянської райсанепіденстанцією грошових коштів по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування стосовно середнього заробітку (доходу) 6446 гривень за період з 11 лютого 1999 року по 18 лютого 2005 року, про сплату Пенсійному фонду страхових пенсійних внесків стосовно доходу 6446 гривень про відшкодування моральної шкоди.

22 вересня 2016 року рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області Позивачу відмовлено в задоволенні вищевказаного позову.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2016 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з інших підстав. В решті рішення залишено без змін.

За приписами статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність доводів Позивача про те, що відбулась реорганізація установи, а не її ліквідація.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 зазначає, що відповідач не дотримався вимог закону та порушив узаконені процедури припинення юридичної особи. Позивач зазначає, що при реєстрації припинення юридичної особи державного реєстратора було введено в оману та зареєстровано припинення Державного закладу "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна санстанція" без ліквідаційного балансу та передавального акту всупереч вимогам законодавства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до висновку щодо правомірності рішення суду першої інстанції з огляду на наступні підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2014 року Державному закладу "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція" Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області Ярош А.В. було надіслано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Вказаним повідомленням проінформовано щодо внесення запису № 12971110013000189 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державний заклад "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція" 05396344 (а.с.34).

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

- довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

У випадках, що встановлені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону, у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор письмово зазначають та підтверджують своїм особистим підписом, що ними вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юридичної особи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону, державний реєстратор, отримавши документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, зобов'язаний перевірити інформацію про наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно такої юридичної особи.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо вони не передбачені цією статтею (ч.6 ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до опису документів, що надаються юридичною особою Державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації" юридична особа Державний заклад "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція", 26 березня 2014 року надала наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування; довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Отже, державному реєстраторові було подано всі необхідні документи, передбачені нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави визнавати незаконною реєстрацію припинення юридичної особи без узаконених процедур, без ліквідаційного балансу або без передавального акту відсутні, оскільки державним реєстратором були вчинені всі необхідні реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи в порядку ліквідації на основі поданих документів, що відповідали вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

З приводу доводів апеляційної скарги щодо того, що відповідачем - Завідувачем Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я" Орловською Наталією Андріївною - було складено реєстраційну картку, де вказано, що дотримано всіх вимог ліквідації юридичної особи, суд зазначає наступне.

Предметом позову є визнання незаконною реєстрації припинення юридичної особи без узаконених процедур, без ліквідаційного балансу або передавального акту та стягнення моральної шкоди.

Державна реєстрація припинення Державного закладу "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція" у порядку ліквідації проведена у відповідності із вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Підстав для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи у державного реєстратора не було, оскільки документи для державної реєстрації були подані у повному обсязі та відповідали вимогам діючого законодавства, а отже підстав для її скасування немає.

Також відповідач зазначає, що у позові (а.с. 3) заявлено клопотання про те, що якщо суд першої інстанції не розглянув його клопотання щодо заміни сторони правонаступником, оскільки відбулась реорганізація юридичної особи і спірні правовідносини допускають правонаступництво.

З приводу зазначених обставин, колегія суддів зазначає наступне. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року, яке набрало законної сили встановлено, що Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція ліквідована та припиняє свою діяльність без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було порушено вимоги ст.55 КАС України щодо заміни сторони її правонаступником.

З приводу моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 10-1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України, судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода, за наявності необхідних підстав, може бути відшкодована на підставі ст.440-1 ЦК чи іншого законодавства.

Суд зазначає, що розглядаючи вимогу про відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з того, що відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковою, є наявність сукупності чотирьох елементів: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вина.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст.1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.95 № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищезазначеного вбачається, що позивач повинен довести наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Посилання ОСОБА_3 на стрес, душевні переживання, моральні стараждання, відчуття пригнічення, приниження честі та гідності, розлад сну, як на підставу відшкодування моральної шкоди, колегія суддів до уваги не бере, оскільки позивачем не надано доказів причинного зв'язку між діями відповідача та душевними і фізичними стражданнями позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від "15" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,13501

3- відповідачу: Завідувач Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я"-Орловська Наталія Андріївна вул.Героїв Майдану, 8а,смт.Попільня,Житомирська область,13501

- ,