Ухвала

від 17.05.2017 по справі 03/98-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"17" травня 2017 р. Справа № 03/98-38 Суддя господарського суду Волинської області Слободян О.Г., розглянувши заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про видачу дубліката наказу господарського суду Волинської області №03/98-1 від 25.08.2009р. та поновлення пропущенного строку для його пред'явлення

у справі

за позовом дочірньої компанії «Газ України» в особі Волинської філії ДК «Газ України»

до відповідача закритого акціонерного товариства «Меблі Вікторія»

про стягнення 14 202 грн. 10 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних

за участю представників сторін: н/з

встановив: стягувач - ДК Газ України НАК Нафтогаз України звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк для пред'явлення наказу господарського суду Волинської області від 25.08.2009р. №03/98-12 до виконання та видати дублікат наказу.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу, заявник вказує, що наказ суду, виданий на виконання рішення господарського суду Волинської області від 11.08.2009р. у справі № 03/98-38 був надісланий для виконання до Першого ВДВС Луцького МУЮ у Волинській області 15.03.2012р. Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного наказу, на адресу ДК Газ України не надходила.

На листи заявника щодо надання інформації про хід виконавчого провадження орган ДВС повідомив, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції не перебуває наказ господарського суду Волинської області по справі №03/98-1 від 25.08.2009 року, оскільки 30.06.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а копія постанови надіслана сторонам.

Рішення суду, на даний час, не виконано та згідно з даними бухгалтерського обліку ДК Газ України за боржником, згідно даного наказу, рахується дебіторська заборгованість в сумі 14 656,61 грн. Виконання вказаного рішення видається фактично неможливим, з огляду на те, що оригінал наказу відсутній як у ДК Газ України так і на виконанні в органі ДВС.

ДК Газ України вважає, що встановлений законодавством процесуальний строк для пред'явлення наказу до виконання пропущено з поважних причин, оскільки виконавчий документ на адресу стягувача не надійшов. На підтвердження факту втрати наказу заявником додано довідку ДК Газ України № 31/13-1607 від 06.04.2017р. про втрату наказу.

В судове засіданні представники сторін та ВДВС не з'явилися.

17.05.2017р. на адресу суду від боржника надійшов відзив на заяву (вх.. 01-54/4623/17), в якому останній заперечує проти задоволення такої заяви. При цьому боржник зазначає, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно п.3 ч.1 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження , державний виконавець міг надіслати виключно за його місцезнаходженням, вказаному у виконавчому документі. У наказі суду вказано, що місцезнаходженням стягувача є місто Луцьк, вул. Ковельська, 1, за яким державним виконавцем могло бути направлено вищезазначені постанову та наказ.

Стягувач зазначає, що у 2011 році було ліквідовано Волинську філію ДК Газ України , а тому стягувачем у виконавчому провадженні стало ДК Газ України , місцезнаходження якого є місто Київ, вул. Шолуденка, 1. Однак, стягувач не надав жодного доказу того, що він повідомляв державного виконавця про ліквідацію Волинської філії та про те, що місцезнаходження стягувача змінено з міста ОСОБА_1 на місто Київ, як це передбачено згідно із ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження № 606-ХІV.

Вина в неотримані оригіналу судового наказу та, як наслідок, пропуску стоку для пред'явлення виконавчого документа для виконання лежить саме на стягувачу у зв'язку із неповідомленням державного виконавця про ліквідацію своєї філії та нової адреси свого місцезнаходження внаслідок не виконання своїх обов'язків як стягувача та несумлінним користуванням своїми правами.

До поданої заяви стягувач долучив власну довідку про втрату судового наказу, проте, у вказаній довідці відсутня інформація про те, що наказ до виконання пред'явлено не було. Таким чином вказана довідка не відповідає вимогам ст. 120 ГПК України, а тому й не може слугувати підставою для видачі дубліката.

Крім того, стягувач у своїй заяві вказує, що він не отримував від Відділу ДВС оригіналу наказу суду. При цьому, стягувач на підставі ст. 120 ГПК України, надає суду власну довідку про втрату виконавчого документу. Проте, за вказаною статтею ГПК, власну довідку слід подавати суду, якщо наказ був втрачено саме стягувачем. Однак, із заяви стягувача можна дійти висновку, що наказ було втрачено саме виконавчою службою. Стягувач мав подати до суду довідку ДВС про втрату наказу, а не власну.

Звертає увагу суду, що інформацію про повернення виконавчого документу стягувачу, останній отримав ще у березні 2016 року. При цьому із заявою про видачу довідки про втрату наказу стягувач звернувся до ДВС аж у жовтні 2016 року, більш як через пів року з моменту отримання інформації.

До суду стягувач звернувся із заявою у квітні 2017 року, більш як через рік з моменту отримання інформації про повернення виконавчого документу стягувачу та більш як через пів року з моменту звернення до ДВС із заявою про видачу довідки про втрату наказу. Однак, у заяві стягувач не пояснює таке затягування часу із зверненням до суду.

За таких обставин, його заява в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання не може бути задоволена судом у зв'язку із необґрунтованістю причин звернення до суду більш як через рік з моменту отримання інформації про повернення виконавчого документа стягувачу відділом ДВС.

А у зв'язку із тим, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання, та належним чином не обґрунтував причини такого пропуску строку, то й і у цій частині заява не підлягає до задоволення.

Дослідивши додані до заяви докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.08.2009р. у справі № 03/38-38 постановлено: стягнути з Закритого акціонерного товариства «Меблі Вікторія» (43006 м.Луцьк Волинської області, вул. Авіаторів, 2, код ЄДРПОУ 04592109, р/р 26003231578001 у Волинському ГРУ «Приватбанк» м. Луцьк, МФО 303440) на користь Дочірньої компанії «Газ України» в особі Волинської філії ДК «Газ України» (43016, м. Луцьк Волинської області, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 23253092, р/р 260053013943 у Волинській філії обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» , МФО 303398) основний борг в сумі 12 260 грн. 23 коп., пеню в сумі 949 грн. 37 коп., 3 % річних в сумі 118 грн. 23 коп., інфляційні втрати в сумі 874 грн. 27 коп., державне мито в сумі 142 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. Всього: 14 656 грн. 60 коп.

На даний час справа №03/98-38 за позовом ДК «Газ України» в особі Волинської філії ДК «Газ України» до ЗАТ «Меблі Вікторія» про стягнення 14 202 грн. 10 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутня в господарському суді Волинської області в зв'язку із закінченням терміну її зберігання.

Як вбачається з поданих заявником документів, на примусове виконання рішення господарським судом Волинської області 25.08.2009р. було видано наказ № 03/98-1 з терміном пред'явлення наказу до виконання до 11.08.2012р. , завірена копія якого додана ДК Газ України до заяви.

Наказ суду було надіслано на адресу Волинської філії ДК Газ України , якою було подано позов від імені ДК Газ України , та отримано філією 01.09.2009р . вх..№180, про що свідчить штемпель на наданій заявником копії наказу.

Даний наказ було повернуто стягувачу 15.06.2011р., про що також свідчить відмітка ДВС на копії наказу.

Як зазначає стягувач, Наказом ДК Газ України від 08.11.2011р. № 404 було ліквідовано Волинську філію ДК Газ України .

Проте, як вбачається з наданої суду копії заяви вих.. №02-01/13, Волинська філія ДК Газ України повторно надіслала до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинській області (нині - Перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області) наказ суду на виконання 15.03.2012р ., в той час як була ліквідована .

Лише 22.05.2014р. листом за вих.. №31/10-3199 ДК Газ України звернулась до органу ДВС із заявою щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Більш як через рік, 30.09.2015р., ДК Газ України повторно надіслала до Першого ВДВС Луцького МУЮ заяву щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Як вбачається з листа від 11.03.2016 №4335, який ДК Газ України отримав згідно штемпеля вхідної кореспонденції 18.03.2016р., Перший ВДВС повідомив, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції не перебуває наказ господарського суду Волинської області по справі №03/98-1 від 25.08.2009 року, оскільки 30.06.2015р. старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а копії постанов направлено сторонам для ознайомлення, можливого оскарження та повторного пред 'явлення виконавчого документа .

Отже, з доданих до заяви ДК Газ України документів вбачається, що наказ суду №03/98-1 від 25.08.2009р. неодноразово надсилався саме на адресу філії ДК Газ України , в особі якої було подано позов.

Згідно даних ДК Газ України , філію було ліквідовано ще 08.11.2011р ., а тому ДК Газ України як стягувач, починаючи з 2012 року повинен був звернутися до ДВС за інформацією про хід виконавчого провадження згідно наказу суду №03/98-1 від 25.08.2009р., завірену копію якого, разом із заявою №02-01/13 від 15.03.2012р. про пред'явлення наказу до виконання, ДК Газ України надав суду. А також повідомити про ліквідацію філії.

Проте, заявник, дізнавшись з листа від 11.03.2016р. (вих..№4335), що 30.06.2015р. Перший ВДВС повернув виконавчий документ стягувачу, не звернувся відразу до суду із заявою про видачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку.

Лише 10.04.2017р., більш як через рік, стягувач - ДК Газ України звернувся до суду із такою заявою. Водночас, не обґрунтував поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , який діяв на момент повернення виконавчого документа стягувачу, передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 47 даного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Тобто такий наказ міг бути пряд'явлений стягувачем до виконання повторно до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження № 606-ХІV, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження , а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

ДК Газ України не надано суду доказів повідомлення органу ДВС про ліквідацію Волинської філії. За таких обставин державний виконавець і не міг направити наказ на адресу стягувача у м. Київ, оскільки йому не були відомі зазначені обставини.

Частина 1 статті 119 ГПК України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016р. №1404-VІІІ) стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Крім того, стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вказані обставини, господарський суд дійшов висновку, що строк пред'явлення наказу господарського суду Волинської області № 03/98-1 від 25.08.2009 р. до виконання пропущений ДК Газ України без поважних причин, оскільки інформацію про повернення виконавчого документу стягувачу, останній отримав ще у березні 2016 року. Проте із заявою про видачу довідки про втрату наказу стягувач звернувся до ВДВС лише у жовтні 2016 року, більш як через пів року з моменту отримання інформації. Крім того, до суду із заявою стягувач звернувся у квітні 2017 року, тобто більш як через рік з моменту отримання інформації про повернення виконавчого документу стягувачу та більш як через пів року з моменту звернення до ДВС із заявою про видачу довідки про втрату наказу.

При цьому у своїй заяві стягувач жодним чином не пояснює таке затягування часу із зверненням до суду.

За таких обставин, заява стягувача в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Оскільки, стягувач звернувся із заявою про видачу дублікату наказу до суду після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, а поважності причин пропуску такого строку стягувач суду не навів, в заяві в частині видачі дубліката наказу також слід відмовити.

Згідно ст. 22 ГПК України, ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження встановлено що сторони виконавчого провадження (судового процесу) зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Керуючись ст. ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви відмовити повністю.

Суддя О. Г. Слободян