Постанова

від 11.08.2017 по справі 03/98-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" серпня 2017 р. Справа № 03/98-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Меблі Вікторія" на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.06.2017 року у справі №03/98-38 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "ГАЗ України"

до Закритого акціонерного товариства "Меблі Вікторія"

про стягнення 14 202,10 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні від 11.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.06.2017 року заяву ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 07.06.2017 року №31/13-2378 (вхід. №01-72/15/17 від 12.06.2017 року) про видачу дублікату наказу №03/98-1 від 25.08.2009 року по справі №03/98-38 задоволено. Видано заявнику дублікат наказу господарського суду Волинської області №03/98-1 від 25.08.2009 року по справі №03/98-38.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання були належним чином повідомлені.

Від позивача на адресу суду надійшов письмовий відзив, відповідно до якого останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення сторін по справі про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на наявне висловлення сторонами своїх правових позицій по справі у апеляційній скарзі та відзиві на неї та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Відповідно до п. 19 ч1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Волинської області від 11.08.2009 року у справі № 03/38-38 стягнуто із ЗАТ "Меблі Вікторія" на користь ДК Газ України в особі Волинської філії ДК "Газ України" 12260,23 грн. основного боргу, 949,37 грн. пені, 118,23 грн. річних, 874,27 грн. інфляційний втрат, 142,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 14656,60 грн.

На виконання рішення суду видано наказ №03/98-1 від 25.08.2009 року з терміном пред'явлення наказу до виконання до 11.08.2012 року.

Судами встановлено, що зазначений наказ суду було надіслано на адресу позивача, яку було зазначено у позовній заяві від імені ДК "Газ України" та отримано філією 01.09.2009 року вх..№180, про що свідчить штемпель на наданій стягувачем копії наказу.

Наказом ДК "Газ України" від 08.11.2011 року № 404 "Про ліквідацію філій ДК "Газ України" було ліквідовано Волинську філію ДК "Газ України".

15.03.2012 року Волинською філією ДК "Газ України" повторно надіслано до Першого ВДВС Луцького міського управління юстиції Волинській області вказаний наказ суду на виконання.

Крім того, 22.05.2014 року стягувач звернувся до органу ДВС із заявою вих.. №31/10-3199 щодо надання інформації про хід виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу суду від 25.08.2009 року №03/98-1, а 30.09.2015 року стягувач повторно звернувся до до органу ДВС із заявою №31/13-3694 щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Листом від 11.03.2016 №4335 орган ДВС повідомив стягувача про те, що на примусовому виконанні не перебуває наказ господарського суду Волинської області по справі №03/98-1 від 25.08.2009 року, оскільки 30.06.2015 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а копію постанови направлено сторонам для ознайомлення, можливого оскарження та повторного пред 'явлення виконавчого документа.

05.10.2016 року стягувач звернувся до органу ДВС із заявою, у якій зазначив про те, що станом на 04.10.2016 року постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 року та оригінал наказу суду від 25.08.2009 року №03-98/1 на адресу ДК "Газ України" не надходили, рішення суду по справі №03/98-38 не виконано, кошти за вказаним виконавчим документом стягувачем не отримано.

З метою захисту інтересів компанії для звернення до суду за отриманням дубліката виконавчого документа, стягувач просив орган ДВС надати довідку про втрату наказу господарського суду Волинської області від 25.08.2009 року.

25.11.2016 року стягувач повторно звернувся до органу ДВС із заявою про надання довідки про втрату судового наказу, однак, зазначені заяви залишені органом ДВС без реагування.

Зважаючи на вказані обставини, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою від 07.06.2017 року №31/13-2378 про видачу дублікату наказу №03/98-1 від 25.08.2009 року по справі №03/98-38. В підтвердження втрати наказу, стягувачем до заяви було додано довідку про втрату наказу господарського суду Волинської області від 25.08.2009 року № 03/98-1 за підписом заступника директора з питань роботи з контрагентами та головного бухгалтера ДК "Газ України".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.06.2017 року зазначену заяву стягувача задоволено та видано останньому дублікат наказу №03/98-1 від 25.08.2009 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали справи і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості ухвали у повному обсязі, колегія суддів вбачає доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а оскаржувана ухвала суду такою, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості. При цьому, апеляційний суд керувався такими мотивами.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження " (в редакції чинній на момент винесення постанови ДВС від 30.06.2015 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як зазначено вище, 30.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ч.1 п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується листом першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області від 11.03.2016 року №4335.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" у зазначеній вище редакції, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зважаючи на вказані норми, повернення виконавчого документа з підстав наявної встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення не є перешкодою для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, за умови, що він був дійсно повернений органом ДВС стягувачу у визначений цим Законом спосіб. Отже, праву стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання кореспондує обов'язок органу ДВС належного виконання зазначеної нормативно визначеної процедури, в результаті якої судовий наказ дійсно повертається стягувачу, і саме цей факт є підставою для встановлення нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після його переривання.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження надіслання органом ДВС постанови про повернення виконавчого документа від 30.06.2016 року та оригіналу наказу суду від 25.08.2009 року №03-98/1 на адресу стягувача, такі докази також не були надані органом ДВС на вимогу суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як встановлено судами та зазначено вище, органом ДВС на неодноразові вимоги стягувача довідку про втрату наказу надано не було, а листом від 11.03.2016 року №4335 орган ДВС повідомив про відсутність на примусовому виконанні наказу господарського суду Волинської області по справі №03/98-1 від 25.08.2009 року, оскільки 30.06.2015 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а копію постанови направлено сторонам для ознайомлення, можливого оскарження та повторного пред 'явлення виконавчого документа.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

З наказу №03/98-1 від 25.08.2009 року вбачається, що термін його пред'явлення до виконання був до 11.08.2012 року.

Однак, як встановлено у ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відтак, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 року № 1404-VIII) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Враховуючи той факт, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена 30.06.2015 року, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, строк пред'явлення судового наказу у даній справі не закінчився та триває до 01.07.2018 року.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Меблі Вікторія" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 26.06.2017 року у справі №03/98-38 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.