Рішення

від 10.05.2017 по справі 908/201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/12/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 справа № 908/201/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» (49000, м. Дніпро, пр. Карла Маркса, буд. 93, кім. 314)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Велес союз (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Васильківська, буд. 32-А)

про стягнення 488355,51 грн. пені за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., 39355,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.09.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 011.11-29 від 08.08.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 134638,94 грн. пені за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., 37698,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.02.2017 року порушено провадження у справі № 908/201/17, присвоєно справі номер провадження 18/12/17, судове засідання призначене на 16 лютого 2017 року.

Ухвалою суду від 16.02.2017 р. провадження у справі № 908/201/17 зупинялося до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/2276/16 Вищим господарським судом України та набрання чинності відповідним судовим рішенням. Ухвалою суду від 09.03.2017 р. провадження у справі поновлено. В судовому засіданні, відкритому 29.03.2017 р., оголошувалась перерва на 13.04.2017 р., розгляд справи відкладався на 26.04.2017 р., 10.05.2017 р. Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. повернуто без розгляду на підставі ст. 60, п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» про стягнення 8295,05 грн.

Вступну та резолютивну частити рішення оголошено в судовому засіданні 10.05.2017 р.

Позивач неодноразово заявляв про збільшення розміру позовних вимог. Остаточно позивачем збільшено розмір позовних вимог в судовому засіданні 10.05.2017 р. відповідно до заяви від 03.05.2017 р. (вх. № 08-06/11583 від 10.05.2017 р.). У відповідності до ст. 22 ГПК України заяву судом прийнято до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 488355,51 грн. пені за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., 39355,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог від 03.05.2017 р. В обґрунтування вимог вказав, що на виконання умов договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103, укладеного з відповідачем 22.09.2015 р., у період з 22.09.2015 р. по 21.03.2016 р. надавав останньому послуги з охорони об'єктів та майна, про що сторонами підписано відповідні акти здачі-прийняття наданих послуг. Відповідно до п. 2.1 договору плата за послуг з охорони становить 559064,08 грн. Згідно п. 2.2 договору оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця у такому порядку: 50% суми - до 5 числа поточного місяця, а інші 50% - до 20 числа поточного місяця. Відповідач належним чином не виконував зобов'язання відповідно до договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-10 від 22.09.2015 р., а саме 200000,00 грн. відповідачем перераховано 05.02.2016 р., 200000,00 грн. - 12.02.2016 р., 998000,00 грн. - 19.02.2016 р., 555440,09 грн. - 23.02.2016 р. У зв'язку з укладенням ТОВ Сіті Грін Компані та могилів-подільським ТОВ Реал договору відступлення права вимоги № 20115/01, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги сплати грошової суми у розмірі 310936,23 грн. за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., ТОВ Сіті Грін Компані втратило право вимагати сплати зазначеної грошової суми від ПАТ ЗАлК . Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.10.2016 р. у справі № 908/2276/16 стягнуто з ПАТ ЗАлК суму боргу у розмірі 937784,90 грн., судовий збір у розмірі 14066,77 грн. Грошові кошти під час примусового виконання вказаного рішення суду надійшли тільки 27.01.2017 р. (04.01.2017 р. - 100000,00 грн.; 27.01.2017 р. - 851851,67 грн.), що підтверджується банківською випискою за січень 2017 р. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у відповідності до п. 6.4.1 договору № ЗАлК-Д-2015-10 відповідачу нараховано пеню в розмірі 488355,51 грн. за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р. Також у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 39335,41 грн. річних процентів, нарахованих за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р., та 137817,37 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказав, що розрахунок штрафних санкцій не відповідає умовам договору та фактичним обставинам з урахуванням здійснення ним часткових оплат. Також, зазначав, що 21.03.2016 р. до договору № ЗАлК-Д-2015-103 сторонами укладено додаткову угоду. Згідно п. 2 додаткової угоди з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін за договором припиняються, крім зобов'язань, зазначених в п. 3 даної угоди, і сторони не є зв'язаними будь-якими правами та обов'язками, які виникли з договору. Пункт 3 додаткової угоди визначає обов'язок сторін до 21.03.2016 р. підписати акти звіряння взаємних розрахунків і акти приймання передачі наданих послуг. Вважає нарахування штрафних санкцій за вересень 2015 р. та березень 2016 р. є безпідставним, оскільки ні умовами договору, ні умовами додаткових угод не встановлений строк оплати. Крім того, позовна заява про стягнення заборгованості подана до суду 02.02.2017 р., та, враховуючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, пеня може бути стягнута лише за період з 02.02.2016 р. Відповідач просив застосувати строк позовної давності при розрахунку штрафних санкцій, зменшити розмір штрафних санкцій, розстрочити виконання рішення на 6 місяців та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін позивача ТОВ Велес Союз свого представника в судове засідання не направила, клопотала про розгляд справи за їх відсутності; надала письмові пояснення.

Позивачем та третьою особою заявлені 10.05.2017 р. клопотання про заміну сторони її правонаступником.

В обґрунтування клопотань про заміну сторони її правонаступником позивач та третя особа вказували, що 15.03.2017 р. ТОВ «Сіті Грін Компані» та ТОВ «Велес Союз» укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 01/17 відповідно до умов якого ТОВ «Сіті Грін Компані» відступило ТОВ «Велес Союз» , а останнє набуло право вимоги в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), а також трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 661076,10 грн., що випливає з договору про надання послуг з охорони № ЗАлК- Д-2015-103 від 22.09.2015 р., що укладений цедентом та ПуАТ «Запорізька виробничий алюмінієвий комбінат» . Додатковою угодою № 1 від 06.04.2017 р. до договору цесії № 01/17 від 15.03.2017 р. сторони виклали пункти 1.1 - 1.4 договору в іншій редакції, в тому числі збільшили розмір відступленого права вимоги до 661425,10 грн. Додатковою угодою № 2 від 03.05.2017 р. до договору цесії № 01/17 від 15.03.2017 р. сторони виклали пункти 1.1, 1.2, 1.3, 3.5 в іншій редакції, в тому числі збільшили розмір відступленого права вимоги до 665508,29 грн. Позивач та третя особа вважають, що у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), а також трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України, що випливають з договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., новим кредитором є ТОВ «Велес Союз» , у зв'язку чим воно підлягає залученню судом до участі у справі № 908/201/17 у якості нового позивача як правонаступника ТОВ «Сіті Грін Компані» . Просили залучити ТОВ «Велес Союз» до участі у справі № 908/201/17 в якості нового позивача як правонаступника ТОВ «Сіті Грін Компані» .

Розглянувши клопотання про заміну сторони її правонаступником, суд встановив:

Питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Обов'язок доказування факту правонаступництва покладається на особу, яка звертається з відповідною заявою: або на державного виконавця, або на заінтересовану сторону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Клопотання позивача та третьої особи про заміну сторони її правонаступником судом відхилено з огляду на наступне:

По-перше, пунктом 8.4 договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., укладеного ТОВ «Сіті Грін Компані» та ПуАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , передбачено, що відомості про умови цього договору є конфіденційними, вони не підлягають розголошенню жодною зі сторін цього договору третім особам без письмового погодження з іншою стороною, крім випадків коли такий обов'язок надання відомостей прямо встановлений діючим законодавством (за запитами правоохоронних чи контролюючих органів, інших органів державної влади, їх посадових осіб, тощо). Таким чином, умовами договору передбачена обов'язкова згода контрагенту за договором на передачу документів стосовно вказаного договору іншій особі. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження згоди ПуАТ «ЗАлК» на укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, якою передбачено передачу договору № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. та документів на його виконання іншій особі.

Позивач зазначав, що інших обмежень, ніж передбачені ст. 515 ЦК України щодо укладення договору щодо заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) законодавством України не передбачено, а тому, відступлення права вимоги первісним кредитором лише в частині стягнення неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат повністю відповідає вимогам ЦК України.

Суд вважає, що посилання позивача на ст. 515 ЦК України є безпідставним, та зазначає, що відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. В даному випадку умами договору передбачена обов'язковість погодження з іншою стороною договору у разі розголошення його умов третім особам. Оскільки укладення договору про відступлення права вимоги передбачає передачу документів, пов'язаних з укладенням та виконанням договору № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. письмове погодження ПуАТ ЗАлК на укладення відповідного договору є обов'язковим. Судом встановлено відсутність згоди ПуАТ ЗАлК на укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні.

По-друге, позивачем заявлено позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.05.2017 р.) про стягнення 665528,29 грн., з яких: 488355,51 грн. пені за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., 39355,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат. При цьому згідно додаткової угоди № 2 до договору цесії № 01/17 від 15.03.2017 р. цедент (ТОВ Сіті Грін Компані ) відступив цесіонарію (ТОВ Велес Союз ) право вимоги в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), а також трьох процентів річних у розмірі 665508,29 грн. Зазначена сума є меншою, ніж заявлена до стягнення ТОВ Сіті Грін Компані .

Статтею 25 ГПК України не передбачено правонаступництво частини прав позивача, в межах однієї господарської справи не може бути залучено другого позивача.

З огляду на викладене, судом відхилено клопотання позивача у справі та третьої особи про заміну сторони її правонаступником.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Грін Компані (виконавець, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (замовник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати за оплату послуги з охорони об'єктів та майна замовника, вказане у додатку № 1 до цього договору, згідно з Дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника, що є додатком № 2 до цього договору. Послуги надаються в дні та години, зазначені у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3., 2.6. договору плата за послуги з охорони за цим договором становить 559064,08 грн., у т.ч. ПДВ - 93177,35 грн., за кожен місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, у такому порядку: 50 % суми, зазначеної у п. 2.1. цього договору - до 5 числа поточного місяця, а інші 50 % зазначеної суми - до 20 числа поточного місяця. Уточнюючий розрахунок, за наявності підстав, здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який оплачується послуга. Оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок виконавця.

На підтвердження факту надання послуг виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його замовнику. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник виконавцю. Якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим замовником без зауважень.

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги охорони.

До договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 21.03.2016 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору № ЗАлК-Д-2015-103 з 21.03.2016. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін за договором припиняються, крім зобов'язань зазначених у п. 3 даної угоди, і сторони не є зв'язаними будь-якими правами та обов'язками, які виникли з договору (п. 2 додаткової угоди). Сторони погодили, що станом на 21.03.2016 за надання послуг з охорони замовник повинен сплатити виконавцю грошову суму у розмірі 937784,90 грн. з ПДВ за період надання послуг з охорони з 01.02.2016 по 21.03.2016 включно (п. 4 додаткової угоди).

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував вимоги тим, що відповідачем допущено порушення строків оплати послуг з охорони об'єктів.

Предметом даного судового розгляду є сума нарахованих втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р., 39355,41 грн. річних процентів, нарахованих за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р., та 488355,51 грн. пені, нарахованої за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2015 р. (за прострочення відповідних платежів). При цьому, представники сторін підтвердили, що сума боргу в повному обсязі сплачена відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Вимоги про стягнення 488355,51 грн. пені, нарахованої за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 6.4.1 договору № ЗАлК-Д-2015-103, яким передбачено, що за прострочення платежів на користь виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п. 6.4.2 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється до дня фактичного виконання зобов'язання належним чином.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено, договір № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. містить умову про нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором до дня фактичного виконання зобов'язання (п. 6.4.2). Узгодження сторонами відповідної умови розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З розрахунку заявленої до стягнення пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеню нараховано за несвоєчасну сплату послуг з охорони за період з вересня 2015 р. по березень 2016 р. (до дати припинення дії договору) відповідно за кожний місяць надання послуг.

В розрахунку позивачем зазначено, що заборгованість за період вересень 2015 р. - листопад 2015 р. сплачена відповідачем частково в розмірі 310936,23 грн. Як пояснили представники відповідача, суму в розмірі 310936,23 грн. відповідач не сплачував, а отримав від позивача повідомлення про відступлення права вимоги у відповідному розмірі Могилів-Подільському товариству з обмеженою відповідальністю Реал . В повідомленні від 20.11.2015 р. зазначено, що у зв'язку відступленням права вимоги вказана сума підлягає сплаті іншому кредитору.

Судом встановлено, що 20.11.2015 р. товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Грін Компані (перший кредитор) та Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю Реал (другий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 20115/01, за умовами якого перший кредитор відступає другому кредитору право належного виконання наступного обов'язку: сплати грошової суми в розмірі 310936,23 грн. в якості відступлення прав вимоги за договором від 22.09.2015 р. № ЗАлК-Д-2015-103, укладеним ТОВ Сіті Грін Компані і ПуАТ ЗАлК . Згідно п. 5 договору № 201115/01 до другого кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язку боржника, зазначеного в п. 1 цього договору.

Відповідач зазначив, що суму боргу в розмірі 310936,23 грн. ним сплачено новому кредитору - Могилів-Подільському ТОВ Реал .

Позивач надав пояснення щодо включення в розрахунок нарахувань штрафних санкцій та компенсаційних виплат на суму заборгованості в розмірі 310936,23 грн. та зазначив, що зобов'язання по сплаті відповідачем заборгованості в розмірі 310936,23 грн. припинено з 20.11.2015 р., тому позивачем надалі здійснено нарахування, на суму яка залишилася несплаченою в розмірі 834311,93 грн. в період після 20.11.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідач сплатив заборгованість в розмірі 310936,23 грн. новому кредитору - Могилів-Подільському ТОВ Реал .

Із встановленого вбачається, що позивач відступив іншому кредитору право вимоги від ПуАТ ЗАлК належного виконання зобов'язання зі сплати 310936,23 грн., а також усі права, які забезпечують виконання обов'язку боржника. Боржником свій обов'язок виконано новому кредитору. Таким чином, позивач втратив право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 310936,23 грн. та в розрахунок вона включена необґрунтовано.

Представники сторін підтвердили, що сума боргу за надання послуг з охорони сплачена відповідачем в повному обсязі, про що надали відповідні платіжні документи.

Згідно представленого розрахунку вбачається, що відповідач оплату послуг здійснював несвоєчасно, а саме: 05.02.2016 р. сплачено 200000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за листопад 2015 р.); 12.02.2016 р. - 200000,00 грн. (зараховано як часткова оплата в розмірі 79352,04 грн. та 120647,96 грн. за листопад 2015 р.); 19.02.2016 р. - 998000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за в розмірі 275247,85 грн. за жовтень 23015 р., часткова оплата в розмірі 159064,08 грн. за листопад 2015 р.; оплата в розмірі 559064,08 грн. за грудень 2015 р. та часткова оплата в розмірі 4623,99 грн. за січень 2016 р); 23.02.2016 р. - 554440,09 грн. (зараховано як часткова оплата в розмірі 247908,05 грн. та 279523,04 грн. за січень 2016 р.); 04.01.2017 р. - 100000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за лютий 2016 р.); 27.01.3017 р. суму в розмірі 837784,90 грн. перераховано позивачу під час примусового виконання рішення суду про стягнення з ПуАТ ЗАлК зазначеної суми боргу за лютий та березень 2016 р.

Щодо сплати 23.02.2016 р. суми в розмірі 555940,09 грн. позивач пояснив, що відповідачем 23.02.2016 р. перераховано грошові кошти в розмірі 555940,09 грн. в рахунок виконання зобов'язань з оплати наданих охоронних послуг за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. з призначенням платежу погашення заборгованості за послуги з охорони згідно договору № ЗАлК-Д2015-103 від 22.09.2015 р. , що підтверджується банківською випискою від 29.02.2016 р. Пізніше, 11.03.2016 р. відповідач листом № 011-0246 від 11.03.2016 р. повідомив позивача про уточнене призначення зазначеного платежу: погашення заборгованості за послуги з охорони по договору № ЗАлК-Д-2015-90 від 12.08.2015 р. у сумі 1500,00 грн. по дог. № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. у сумі 554440,09 грн. .

Відповідач в обґрунтування заперечень вказав, що оплати ним здійснювалися відповідно до наданих позивачем рахунків з зазначенням призначення платежу. Судом досліджено платіжні документи, які підтверджують часткову оплату, а також рахунки на оплату, які пред'являлися відповідачу, та визнано правомірним зарахування отриманих оплат, згідно зазначеного в них призначення платежів.

Відповідач не заперечує, що ним несвоєчасно виконано рішення суду у справі № 908/2276/16, при цьому, наполягає, що моментом припинення нарахування штрафних санкцій є день перерахування боржником коштів, тобто дата платіжних доручень, за якими сума боргу списана з його рахунків органом виконання. Суд вважає доводи відповідача хибними, оскільки моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.

Щодо твердження відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій на суму боргу за вересень 2015 р. та березень 2016 р., оскільки ні умовами договору, ні умовами додаткових угод не встановлений строк оплати, суд зазначає, що нарахування штрафних санкції на суму боргу за вересень 2015 р. судом визнано неправомірним, з тих підстав, що суму в розмірі 310936,23 грн. позивачем відступлено іншому кредитору, а заборгованість за березень 2015 р. в розмірі 99188,78 грн. встановлена та стягнута рішенням суду у справі № 908/2276/16.

Розрахунок пені, нарахованої на суму заборгованості за виключенням 310936,23 грн., судом перевірено за допомогою інформаційної системи «Законодавство» . Наданий позивачем розрахунок суми пені судом визнано виконаним невірно через допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку пені. Судом здійснено розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 466574,59 грн. за період з 20.10.2015 р. по 26.01.2017 р. (розрахунок, виконаний судом, додано до матеріалів справи).

При розгляді даної справи відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені на підставі пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.

За визначенням, наведеним у статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України, до яких відносяться і правовідносини сторін за спірним Договором.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 257 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

При цьому, як вбачається з роз'яснень, наведених у постанові пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як свідчить штамп канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, ТОВ Сіті Грін Компані звернулось до господарського суду Запорізької області 01.02.2017, а тому, враховуючи загальні правила обчислення строків та приписи пункту 1 частини другої статті 257 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період до 01.02.2016 р. сплив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок пені, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 330819,86 грн. за період з 01.02 2016 р. по 26.01.2017 р. (розрахунок додається). В іншій частині позовних вимог про стягнення 157535,65 грн. пені відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг з охорони позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 39355,41 грн. за період прострочення з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р., а також 137817,37 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2015 по грудень 2016 р.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

За наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом встановлено підстави для нарахування відповідачу втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України

Нарахування 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів на суму боргу в розмірі 310936,23 грн. суд вважає неправомірним з зазначених вище підстав, а саме позивач втратив право вимагати сплати компенсаційних виплат у зв'язку з укладенням ним договору відступлення прав вимоги іншому кредитору та сплатою заборгованості в зазначеному розмірі відповідачем новому кредитору.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму заборгованості, за винятком суми в розмірі 310936,23 грн., суд визнав виконаним невірно через допущені помилки. Судом здійснено розрахунок 3 % річних, відповідно до якого розмір 3% річних складає 37857,65 грн. за період з 20.10.2015 р. по 26.01.2017 р. (розрахунок додається). Суд вважає вимоги про стягнення 3% річних такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 37857,65 грн., в частині стягнення 1497,76 грн. 3% річних відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно. При розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений.

Відповідно до постанови пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 130553,13 грн. за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р. (розрахунок додається). Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в розмірі 130553,13 грн., в частині стягнення 7264,24 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та надання розстрочки виконання рішення на 6 місяців, які обґрунтовані знаходженням у скрутному матеріальному становищі. Відповідач посилається на відсутність негативних наслідків для позивача за прострочення виконання грошових зобов'язань, важке матеріальне становища відповідача, а також, що заборгованість виникла у зв'язку з зупиненням виробничої діяльності, а на теперішній час усі кошти підприємства направлені на відновлення виробництва.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та розстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені у ст. 617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Оцінивши вказані заявником обставини, суд не вважає їх винятковими, оскільки і позивач, і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов'язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та може бути підставою до понесення ними збитків.

Клопотання про розстрочку виконання рішення суду та про зменшення розміру пені відхиляються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Разом з тим, підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,29 грн. оскільки позивачем при збільшенні розміру позовних вимоги не доплачено зазначену суму судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Позивач ціну даного позову визначив в розмірі 665508,29. При підрахунку заявлених до стягнення сум (488355,51 грн. + 39355,41 грн. + 137817,37) вбачається, що ціна позову складає 665528,29 грн. Тому при розрахунку розміру судового збору слід виходити з ціни позову, яка визначається заявленою до стягнення сумою - 665528,29 грн. При цьому, суд зауважує, що судом прийняті до розгляду вимоги, викладені саме в прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог, а не в розрахунках, доданих до заяви.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 55, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» (49000, м. Дніпро, пр. Карла Маркса, буд. 93, кім. 314, ідентифікаційний код 39249340) 330819,86 грн. (триста тридцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. 86 коп.) пені, 37857,65 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 65 коп.) 3% річних, 130553,13 грн. (сто тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн. 13 коп.) втрат від інфляції грошових коштів, 7488,46 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 46 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» (49000, м. Дніпро, пр. Карла Маркса, буд. 93, кім. 314, ідентифікаційний код 39249340) в доход Державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Вознесенівський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Вознесенівський район), МФО 813015, код ЄДРПОУ: 38025409, № рахунку 31215206783007) 0,29 грн. (нуль грн. 29 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 травня 2017 р.

Суддя В.В. Носівець