Постанова

від 22.08.2017 по справі 908/201/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.08.2017р. справа №908/201/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:не з явився від відповідача:ОСОБА_5, представник за дов. №011.11-29 від 08.08.16 від третьої особи: ОСОБА_6, представник за дов. б/н від 14.08.2017р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ПАТ "ЗАлК") м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС СОЮЗ" Київська область, м.Боярка на рішення господарського судуЗапорізької області від 10.05.2017 року у справі№ 908/201/17 (суддя Носівець В.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Грін Компані" м.Дніпро до третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ПАТ "ЗАлК") м.Запоріжжя Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС СОЮЗ Київська область, м.Боярка простягнення 488355,51грн. пені за договором про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., 39355,41грн. 3% річних, 137817,37грн. інфляційних втрат ВСТАНОВИВ:

01.02.2017р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Грін Компані" м.Дніпро звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ПАТ "ЗАлК") м.Запоріжжя про стягнення з відповідача 134 638,94 грн. пені за договором про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., 37698,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат (т.1. а.с.3-4)

Позивач неодноразово заявляв про збільшення розміру позовних вимог. Остаточно позивачем збільшено розмір позовних вимог відповідно до заяви від 03.05.2017 р. (вх. № 08-06/11583 від 10.05.2017 р.). У відповідності до ст. 22 ГПК України заяву судом прийнято до розгляду (т.2, а.с.1-8).

Ухвалою суду від 13.04.2017р. до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС СОЮЗ" (т.1, а.с.132-134).

Так, позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Сіті Грін компані" пеню у розмірі 488 355,51 грн., 3% річних у сумі 39355,41 грн., інфляційні витрати у сумі 137 817,37 грн. та покласти судові витрати на відповідача у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. у справі № 908/201/17 позов задоволено частково (т.2, а.с.93-98).

Стягнуто з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» 330 819,86 грн. пені, 37857,65 - 3% річних, 130553,13 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 7488,46 грн. судового збору.

Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,29 грн., оскільки позивачем при збільшенні розміру позовних вимог не доплачено зазначену суму судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення строків оплати послуг з охорони об"єктів за договором про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., а відтак вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є обґрунтованими.

Відмовляючи у стягненні з відповідача 3% річних та втрат від інфляції та штрафних санкцій на суму боргу у розмірі 310936,23 грн., суд дійшов висновку про те, що позивач втратив право вимагати сплати компенсаційних виплат у зв'язку з укладенням ним договору відступлення права вимоги іншому кредитору та сплатою заборгованості в зазначеному розмірі відповідачем новому кредитору.

В іншій частині щодо задоволення інфляційних витрат у розмірі 130553,13 грн. та 3% річних у розмірі 37857,65 грн., суд дійшов висновку про те, що при розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем, в якому платіж мав бути здійснений; розрахунок 3% річних на суму заборгованості, за винятком суми у розмірі 310936,23 грн., суд визнав виконаним невірно через допущені помилки.

Здійснивши перерахунок пені, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про часткове її задоволення у розмірі 330819,86 грн. за період з 01.02.2016р. по 26.01.2017р.

Клопотання про розстрочку виконання рішення суду та про зменшення розміру пені судом відхилені, мотивуючи тим, що обставини, вказані заявником не є винятковими, оскільки і позивач і відповідач є суб"єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов"язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та може бути підставою до понесення ними збитків.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. по справі № 908/201/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі (т.2. а.с.105-106).

Зокрема, апелянт вважає, що судом допущені порушення норм процесуального права, а саме, норми ст. 59 ГПК України щодо права відповідача на надання відзиву у разі неодноразового збільшення позивачем розміру позовних вимог та необхідності відповідача ознайомитися із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Скаржник вважає, посилаючись на Додаткову угоду № 1 від 21.03.2016р. до Договору про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., що з моменту набрання чинності даної угоди, зобов"язання сторін за договором припиняються, крім зобов"язань, зазначених в п.3 і сторони не є зв"язаними будь-якими правами та обов"язками, які виникли з договору.

Скаржник вважає, що судом в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України стягнуто з відповідача пені понад встановлений шестимісячний термін. Апелянт зазначає, що нарахування штрафних санкцій за вересень 2015р. та березень 2016р. є безпідставним, оскільки ні умовами договору, ні умовами додаткових угод не встановлений строк оплати послуг за дані місяці.

На час розгляду справи відповідачем повністю погашена сума заборгованості, позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку відповідача своїх зобов"язань, однак судом не враховано клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС СОЮЗ" Київська область, м.Боярка, звернулась з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. у справі № 908/201/17 та просила суд у зв"язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь третьої особи ТОВ "ВЕЛЕС СОЮЗ" 488 355,51 грн. пені, 39335,41 грн. 3% річних та 137817,37 грн. інфляційних, судові витрати покласти на відповідача (т.2, а.с.123-131).

Так, зокрема, скаржник вказує на те, що судом неправильно задоволені позовні вимоги щодо стягнення розміру пені. На думку скаржника, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 04.10.2015р. по 27.01.2017р. у розмірі 488 355,51 грн., оскільки сторони за договором про надання послуг з охорони від 22.09.2015р. № ЗАлК-Д-2015-103 погодили збільшений порівняно із ст. 258 ЦК України строк позовної давності (п.6.4.2 договору).

Крім того, апелянт вважає, що судом необґрунтовано було відхилено клопотання позивача про заміну сторони її правонаступником у зв"язку із укладанням договору про відступлення права вимоги (цесії) № 01/17 від 15.03.2017р. між позивачем та третьою особою, на виконання п.2.1 якого між позивачем та третьою особою в подальшому було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.05.2017р. Таким чином, як вважає апелянт, новим кредитором, до якого у певній частині перейшло право вимагати сплати відповідних штрафних санкцій, є ТОВ "ВЕЛЕС СОЮЗ", яке на підставі ст. 25 ГПК України мало бути залучено до участі у справі у якості позивача, а не третьої особи.

Також апелянт вважає безпідставним зупинення провадження в даній справі згідно ухвали суду від 16.02.2017р., якою зупинено провадження у даній справі до вирішення пов"язаної з нею справи № 908/2276/16.

06.07.2017р. на адресу суду надійшов відзив на апеляційні скарги від позивача, в якому останній просив суд апеляційну скаргу ПАТ "ЗАЛК" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "ВЕЛЕС СОЮЗ" задовольнити у повному обсязі, який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2, а.с.150-156).

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання від 21.08.2017р. № 10юр/2017 про залучення до матеріалів справи контррозрахунку, витребуваного ухвалою суду від 10.07.2017р., яке колегією суддів розглянуте, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи (т.2, а.с.171-183).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями при надходженні першої скарги було визначено наступний склад суду: головуючий суддя Стойка О.В., судді Татенко В.М., Чернота Л.Ф.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв"язку з перебуванням у відпустці головуючого у справі судді Стойка О.В., було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О. судді Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.

У зв"язку із звільненням у відставку судді Ломовцевої Н.В., згідно протоколу автоматичної зміни колегії суддів склад суду наступний: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А.

Справа слуханням відкладалася з метою повного, всебічного та об"єктивного розгляду.

Позивач у судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання з явився, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання з явилася, підтримала свою апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача, оскільки явка у судове засідання не визнавалася обов"язковою.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Грін Компані" юридична особа (ідентифікаційний код 39249340), що підтверджено випискою з ЄДР та Статутом (т.1, а.с.23-28).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" юридична особа ( ідентифікаційний код 00194122), що підтверджено Витягом з ЄДР та Витягом із Статуту (т.1, а.с.19-22, 35-37).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС СОЮЗ" юридична особа (ідентифікаційний код 39935985), що підтверджено Випискою з ЄДР та Статутом (т.2, а.с.50-65).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Грін Компані» (за договором - виконавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (за договором - замовник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати за оплату послуги з охорони об'єктів та майна замовника, вказане у додатку № 1 до цього договору, згідно з Дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника, що є додатком № 2 до цього договору. Послуги надаються в дні та години, зазначені у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3., 2.6. договору плата за послуги з охорони за цим договором становить 559064,08 грн., у т.ч. ПДВ - 93177,35 грн., за кожен місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, у такому порядку: 50 % суми, зазначеної у п. 2.1. цього договору - до 5 числа поточного місяця, а інші 50 % зазначеної суми - до 20 числа поточного місяця. Уточнюючий розрахунок, за наявності підстав, здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за який оплачується послуга. Оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок виконавця.

На підтвердження факту надання послуг виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його замовнику. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник виконавцю. Якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим замовником без зауважень.

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги охорони.

До договору сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 21.03.2016 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору № ЗАлК-Д-2015-103 з 21.03.2016. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін за договором припиняються, крім зобов'язань зазначених у п. 3 даної угоди, і сторони не є зв'язаними будь-якими правами та обов'язками, які виникли з договору (п. 2 додаткової угоди). Сторони погодили, що станом на 21.03.2016 за надання послуг з охорони замовник повинен сплатити виконавцю грошову суму у розмірі 937784,90 грн. з ПДВ за період надання послуг з охорони з 01.02.2016 по 21.03.2016 включно (п. 4 додаткової угоди) (т1, а.с.89).

Згідно представленого розрахунку вбачається, що відповідач оплату послуг здійснював несвоєчасно, а саме: 05.02.2016 р. сплачено 200000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за листопад 2015 р.); 12.02.2016 р. - 200000,00 грн. (зараховано як часткова оплата в розмірі 79352,04 грн. та 120647,96 грн. за листопад 2015 р.); 19.02.2016 р. - 998000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за в розмірі 275247,85 грн. за жовтень 23015 р., часткова оплата в розмірі 159064,08 грн. за листопад 2015 р.; оплата в розмірі 559064,08 грн. за грудень 2015 р. та часткова оплата в розмірі 4623,99 грн. за січень 2016 р); 23.02.2016 р. - 554440,09 грн. (зараховано як часткова оплата в розмірі 247908,05 грн. та 279523,04 грн. за січень 2016 р.); 04.01.2017 р. - 100000,00 грн. (зараховано як часткова оплата за лютий 2016 р.); 27.01.3017 р. суму в розмірі 837784,90 грн. перераховано позивачу під час примусового виконання рішення суду про стягнення з ПуАТ «ЗАлК» зазначеної суми боргу за лютий та березень 2016 р.

Щодо сплати 23.02.2016 р. суми в розмірі 555940,09 грн. позивач пояснив, що відповідачем 23.02.2016 р. перераховано грошові кошти в розмірі 555940,09 грн. в рахунок виконання зобов'язань з оплати наданих охоронних послуг за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. з призначенням платежу «погашення заборгованості за послуги з охорони згідно договору № ЗАлК-Д2015-103 від 22.09.2015 р.» , що підтверджується банківською випискою від 29.02.2016 р. Пізніше, 11.03.2016 р. відповідач листом № 011-0246 від 11.03.2016 р. повідомив позивача про уточнене призначення зазначеного платежу: «погашення заборгованості за послуги з охорони по договору № ЗАлК-Д-2015-90 від 12.08.2015 р. у сумі 1500,00 грн. по дог. № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. у сумі 554440,09 грн.» .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.10.2016 р. у справі № 908/2276/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016р., стягнуто з ПАТ «ЗАлК» на користь ТОВ "Сіті Грін Компані" суму боргу у розмірі 937784,90 грн., судовий збір у розмірі 14066,77 грн. (т.1, а.с.12-16).

Грошові кошти під час примусового виконання вказаного рішення суду надійшли тільки 27.01.2017 р. (04.01.2017 р. - 100000,00 грн.; 27.01.2017 р. - 851851,67 грн.), що підтверджується банківською випискою за січень 2017 р.(т.1, а.с.18).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у відповідності до п. 6.4.1 договору № ЗАлК-Д-2015-10 відповідачу нарахована пеня в розмірі 488 355,51 грн. за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р. Також у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 39 335,41 грн. річних процентів, нарахованих за період з 05.10.2015 р. по 27.01.2017 р., та 137 817,37 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував вимоги тим, що відповідачем допущено порушення строків оплати послуг з охорони об'єктів за договором про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних за порушення строків оплати послуг з охорони об'єктів за договором на надання послуг про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Оскільки чинне законодавство не пов"язує припинення зобов"язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов"язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, позивач має право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних за весь період невиконання грошового зобов"язання.

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.п.3. ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Позивачем до стягнення була заявлена пеня у розмірі 488 355,51 грн., нарахована за період з 05.10.2015р. по 27.01.2017р.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 330 819,86 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- договір № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. містить відповідальність замовника за прострочення платежів на користь виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.4.1);

- у розрахунок пені була необґрунтовано включена сума боргу у розмірі 310 936,23 грн., оскільки позивач відступив іншому кредитору право вимоги від ПуАТ «ЗАлК» належного виконання зобов'язання зі сплати 310 936,23 грн., а також усі права, які забезпечують виконання обов'язку боржника. Боржником свій обов'язок виконано новому кредитору. Позивач втратив право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 310936,23 грн.;

- судом була врахована заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, тому при самостійному перерахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 330 819,86 грн. за період з 01.02.2016 р. по 26.01.2017 р. В іншій частині позовних вимог про стягнення 157535,65 грн. пені було відмовлено.

З даним висновком суду щодо часткового стягнення пені у розмірі 330 819,86грн. колегія суддів погоджується з наступного.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що п.6.4.1 договору передбачена відповідальність замовника за прострочення платежів на користь виконавця: замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. містить умову про нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором до дня фактичного виконання зобов'язання (п. 6.4.2). Проте, узгодження сторонами відповідної умови розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, з чим колегія суддів погоджується, оскільки даний пункт договору не відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Судом було встановлено, що 20.11.2015 р. між ТОВ «Сіті Грін Компані» (перший кредитор) та Могилів-Подільським ТОВ «Реал» (другий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 20115/01, за умовами якого перший кредитор відступає другому кредитору право належного виконання наступного обов'язку: сплати грошової суми в розмірі 310936,23 грн. в якості відступлення прав вимоги за договором від 22.09.2015 р. № ЗАлК-Д-2015-103, укладеним ТОВ «Сіті Грін Компані» і ПуАТ «ЗАлК» . Згідно п. 5 договору № 201115/01 до другого кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язку боржника, зазначеного в п. 1 цього договору (т.2, а.с.18).

Відповідач підтвердив у судовому засіданні, що суму боргу в розмірі 310 936,23 грн. ним сплачено новому кредитору - Могилів-Подільському ТОВ «Реал» .

Позивачем здійснено надалі нарахування на суму, яка залишилася несплаченою у розмірі 834 311,93 грн. в період після 20.11.2015р.

При розгляді даної справи відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені на підставі пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Згідно вимог статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 257 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

При цьому, як вбачається з роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як свідчить штамп канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, ТОВ «Сіті Грін Компані» звернулось до господарського суду Запорізької області 01.02.2017, а тому, враховуючи загальні правила обчислення строків та приписи пункту 1 частини другої статті 257 ЦК України, суд дійшов правильного висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період до 01.02.2016 р. сплив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок пені, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 330819,86 грн. за період з 01.02.2016 р. по 26.01.2017 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи, т.2, а.с.88-90). В іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 157535,65 грн. судом правомірно відмовлено.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновок суду щодо неправомірного нарахування 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів на суму боргу в розмірі 310936,23 грн. з підстав того, що позивач втратив право вимагати сплати компенсаційних виплат у зв'язку з укладенням ним договору відступлення прав вимоги іншому кредитору та сплатою заборгованості в зазначеному розмірі відповідачем новому кредитору, судова колегія вважає правильним.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму заборгованості, за винятком суми в розмірі 310936,23 грн., суд визнав виконаним невірно через допущені помилки. Судом було здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого розмір 3% річних складає 37857,65 грн. за період з 20.10.2015 р. по 26.01.2017 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи т.2, а.с.88-90), перевіривши розрахунок, колегія суддів вважає його правильним.

Стосовно заявлених інфляційних нарахувань, колегія суддів зазначає наступне.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно. При розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем, в якому платіж мав бути здійснений.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 130553,13 грн. за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи т.2, а.с.88-90). Таким чином, колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань вважає висновок суду щодо вимоги про їх часткового задоволення в розмірі 130553,13 грн., доведеним та арифметично правильним. В іншій частині щодо стягнення 7264,24 грн. інфляційних втрат в позові обґрунтовано відмовлено.

Доводи скаржника, Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" стосовно порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 59 ГПК України, щодо права відповідача про надання відзиву, в той час як останню заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідач отримав вже після прийняття судом рішення у справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, остаточна заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була направлена позивачу цінним листом 05.05.2017р., що підтверджено квитанцією Укрпошти ФН НОМЕР_1, тобто заздалегідь (судове засідання відбулося 10.05.2017р.) (т.2, а.с.10).

Твердження апелянта з посиланням на Додаткову угоду № 1 від 21.03.2016р. до договору про надання послуг з охорони №ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015р., що з моменту набрання чинності даної угоди, зобов"язання сторін за договором припиняються, крім зобов"язань, зазначених в п.3 і сторони не є зв"язаними будь-якими правами та обов"язками, які виникли з договору, колегія суддів відхиляє з наступного.

Відповідно до частини 2 та 3 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов"язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов"язань.

Щодо твердження відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій на суму боргу за вересень 2015 р. та березень 2016 р., оскільки ні умовами договору, ні умовами додаткових угод не встановлений строк оплати, судова колегія звертає увагу на те, що нарахування штрафних санкцій на суму боргу за вересень 2015 р. судом визнано неправомірним, з тих підстав, що суму в розмірі 310936,23 грн. позивачем відступлено іншому кредитору, а заборгованість за березень 2015 р. в розмірі 99188,78 грн. встановлена та стягнута рішенням суду у справі № 908/2276/16.

Доводи апелянта про те, що судом не враховано клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, не відповідають дійсності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, дана оцінка наданих сторонами доказів та обставин справи в їх сукупності, та обґрунтовано відхилено, з огляду на те, що вказані заявником обставини не є винятковими.

Скаржник 2, ТОВ "ВЕЛЕС СОЮЗ" вказує на те, що судом неправильно задоволені позовні вимоги щодо стягнення розміру пені. На думку скаржника, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 04.10.2015р. по 27.01.2017р. у розмірі 488 355,51 грн., оскільки сторони за договором про надання послуг з охорони від 22.09.2015р. № ЗАлК-Д-2015-103 погодили збільшений порівняно із ст. 258 ЦК України строк позовної давності (п.6.4.2 договору).

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що Договір № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. містить умову про нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором до дня фактичного виконання зобов'язання (п. 6.4.2).

Узгодження сторонами відповідної умови розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Дана норма Закону встановлює можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, на підставі договору, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі. Збільшений строк позовної давності, визначений у договорі, відноситься до категорії істотних умов такого договору. Проте, такий договір в матеріалах справи відсутній. А зі змісту п.6.4.2 договору не вбачається узгодження сторонами питання щодо збільшення строку позовної давності.

Апелянт вважає, що судом необґрунтовано було відхилено клопотання позивача про заміну сторони її правонаступником у зв"язку із укладанням договору про відступлення права вимоги (цесії) № 01/17 від 15.03.2017р. між позивачем та третьою особою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Обов'язок доказування факту правонаступництва покладається на особу, яка звертається з відповідною заявою, або на державного виконавця, або на заінтересовану сторону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 8.4 договору про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., укладеного ТОВ «Сіті Грін Компані» та ПуАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , передбачено, що відомості про умови цього договору є конфіденційними, вони не підлягають розголошенню жодною зі сторін цього договору третім особам без письмового погодження з іншою стороною, крім випадків, коли такий обов'язок надання відомостей прямо встановлений діючим законодавством (за запитами правоохоронних чи контролюючих органів, інших органів державної влади, їх посадових осіб, тощо).

Таким чином, умовами договору передбачена обов'язкова згода контрагенту за договором на передачу документів стосовно вказаного договору іншій особі. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження згоди ПуАТ «ЗАлК» на укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, якою передбачено передачу договору № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. та документів на його виконання іншій особі.

Позивач зазначав, що інших обмежень, ніж передбачені ст. 515 ЦК України щодо укладення договору щодо заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) законодавством України не передбачено, а тому, відступлення права вимоги первісним кредитором лише в частині стягнення неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат повністю відповідає вимогам ЦК України.

Суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія про те, що посилання позивача на ст. 515 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Тобто сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора. В такому випадку кредитор за договором не вправі буде передавати свої права іншій особі.

В даному випадку умовами договору передбачена обов'язковість погодження з іншою стороною договору у разі розголошення його умов третім особам. Оскільки укладення договору про відступлення права вимоги передбачає передачу документів, пов'язаних з укладенням та виконанням договору № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р. письмове погодження ПуАТ «ЗАлК» на укладення відповідного договору є обов'язковим. Судом встановлено відсутність згоди ПуАТ «ЗАлК» на укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні.

Позивачем заявлено позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.05.2017р.) про стягнення 665528,29 грн., з яких: 488355,51 грн. пені за договором № ЗАлК-Д-2015-103 від 22.09.2015 р., 39355,41 грн. 3% річних, 137817,37 грн. інфляційних втрат. При цьому згідно Додаткової угоди № 2 до договору цесії № 01/17 від 15.03.2017 р. цедент (ТОВ «Сіті Грін Компані» ) відступив цесіонарію (ТОВ «Велес Союз» ) право вимоги в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), а також трьох процентів річних у розмірі 665508,29 грн. Зазначена сума є меншою, ніж заявлена до стягнення ТОВ «Сіті Грін Компані» .

Статтею 25 ГПК України не передбачено правонаступництво частини прав позивача, в межах однієї господарської справи не може бути залучено другого позивача.

Крім того, апелянт вважає безпідставним зупинення провадження в даній справі згідно ухвали суду від 16.02.2017р., якою зупинено провадження у даній справі до вирішення пов"язаної з нею справи № 908/2276/16.

Згідно ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для їх задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ПАТ "ЗАлК") м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС СОЮЗ" Київська область, м.Боярка на рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2017року у справі № 908/201/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2017року у справі № 908/201/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_7

Надр.6 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1- т/о; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.