Рішення

від 15.05.2017 по справі 922/864/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р.Справа № 922/864/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до СТОВ "Нептун", с. Краснокутськ (перший відповідач) та Краснокутської районної державної адміністрації, смт Краснокутськ (другий відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В.,

позивача - ОСОБА_1,

першого відповідача - ОСОБА_2,

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року до господарського суду Харківської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - позивач) з позовом до СТОВ "Нептун" (далі - перший відповідач) та Краснокутської районної державної адміністрації (далі - другий відповідач) звернувся Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор).

У позові останній просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 14.10.2011 №304 "Про надання дозволу СТОВ "Нептун" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради", зі змінами відповідно до розпоряджень голови Краснокутської районної державної адміністрації від 24.02.2014 №62 та від 16.12.2014 №486. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.04.2017 о 10:30.

31.03.2017 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, заявляє про сплив позовної давності. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.04.2017 розгляд справи був відкладений до 10.05.2017 до 10:40.

05.04.2017 до суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні. наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені д матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2017 розгляд справи був відкладений до 15.05.2017 до 11:30 год.

11.05.2017 від другого відповідача надійшла заява, в якій він просить суд провести судове засідання без участі представника другого відповідача у судовому засіданні, з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом сторони а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника другого відповідача судом не визнавалась.

Прокурор в судовому засіданні 15.05.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження.

Представник першого відповідача (СТОВ "Нептун") в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації № 304 від 14.10.2011 було надано дозвіл СТОВ «Нептун» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 57,8035 га сіножаті та дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для подальшого надання земельних ділянок в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 25).

Розпорядженням голови Краснокутської районної держаної адміністрації від 24.02.2014 № 62 «Про несення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.10.2011 №304» у вступній частині та п.1 розпорядження слова і цифри 57,8035 га замінено на слова і цифри 37,1270 га. (а.с. 26).

Розпорядженням голови Краснокутської районної держаної адміністрації від 16.12.2014 № 486 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.10.2011 №304» у заголовку та тексті вищевказаного розпорядження слова «технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» було замінено у всіх відмінниках на слова «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (а.с. 26).

Відповідно до листа Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області від 26.08.2016 № 10-20.25-0.3-1584/2-16 земельним ділянкам загальною площею 37,127 га, на які Краснокутською райдержадміністрацією надано дозвіл СТОВ «Нептун» на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок, було присвоєно кадастрові номери 6323583700:05:001:0846 площею 6,1003 га, 6323583700:05:001:0847 площею 6,8765 га, 6323583700:05:001:0848 площею 5,1151 га, 6323583700:05:001:0849 площею 6,0478 га, 6323583700:05:001:0851 площею 5,9430 га, 6323583700:05:001:0890 площею 7,0443 га. (а.с. 27-29).

У зв'язку з вищенаведеним прокурор дійшов висновку, що розпорядження голови Краснокутської районної держаної адміністрації від № 304 від 14.10.2011 «Про надання дозволу СТОВ «Нептун» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради» , прийнято в порушення вимог ст.ст. 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

ОСОБА_3 зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За приписами ст. 144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

ОСОБА_3 зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Оскільки, прокурор просить скасувати рішення органу виконавчої влади, яке було прийнято у 2011 році, то до спірних правовідносин має застосовуватися редакція Земельного кодексу України від 08.07.2011, яка була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 17 ЗК України (в редакції від 08.07.2011) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України, передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Предметом даного спору, зокрема, є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Краснокутської РДА від 14.10.2011 № 304.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження № 304 від 14.10.2011, рішення «Про надання дозволу СТОВ «Нептун» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради» стосується нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції від 15.12.2009, яка була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.

ОСОБА_3 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 04.02.2004 № 122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

До категорії не витребуваних земельних часток (паїв) відносяться наступні земельні частки (паї):

- земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку (пай) відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай);

- земельні частки (паї), на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку);

- земельні частки (паї), власники яких померли, їх спадкоємці, ще не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.

Отже, не витребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат.

Пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

ОСОБА_3 з пунктом 16 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державного акта на право власності.

З викладеного вище, вбачається, що не витребувані земельні частки (паї) належать до земель приватної власності.

ОСОБА_3 Державного агентства земельних ресурсів України від 14.05.2012 № 7295/17/6-12 "Про надання роз'яснення (щодо деяких питань земельного законодавства, які виникають при оформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки)", нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної власності чи комунальної власності, їх надання у користування здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування після розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.

ОСОБА_3 листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.05.2012 № 6733/17/6-12 "Про надання роз'яснення (щодо прав на земельні ділянки)", враховуючи, що не витребувані земельні ділянки являються приватною власністю власників земельних часток (паїв), відповідні районні державні адміністрації чи органи місцевого самоврядування можуть надавати їх в оренду у відповідності до вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" - б е з проведення аукціону.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Частина 2 статті 5 Закону передбачає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

З викладеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, без проведення аукціону, після розроблення технічної документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою (ст. 123 ЗК України).

Правовою підставою для скасування розпорядження «Про надання дозволу СТОВ «Нептун» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради» , прокурор зазначає порушення ст. 124 та 134 Земельного кодексу України, а саме відсутність проведення земельних торгів.

Нормами ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Земельні торги проводяться у формі аукціону (стаття 135 Земельного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 був затверджений порядок проведення у 2008 році земельних аукціонів.

Указом Президента України від 21.07.2008 № 639/2008 дію вказаної постанови було зупинено, а в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 вказану постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом.

19 серпня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 5 липня 2012 року № 5077-VІ, яким було внесено зміни до статей 135-139 Земельного кодексу України, якими законодавчо врегульовано порядок проведення земельних торгів (аукціонів).

Проте, до серпня 2012 року процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, унеможливлювало їх проведення, натомість чинне законодавство не містило заборону органам державної влади та місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, розпоряджатись землями шляхом надання їх у користування.

Нормами ст. ст. 124 та 134 ЗК України, на які посилається прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, врегульовано порядок надання земельних ділянок в оренду, а не порядок надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Крім того, відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, передумовою для визнання недійсним рішення є як невідповідність його вимогам законодавства, так і порушення у зв'язку з прийняттям такого рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

ОСОБА_3 з ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи викладене, твердження прокурора на порушення відповідачами вимог ст. 124 та ст. 134 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення є помилковим.

Земельна ділянка із державної власності не вибувала, договір оренди між сторонами не укладався, прокурором не було доведено наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, адже отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає позитивного рішення про надання її в оренду. Водночас, в матеріалах справи не міститься відповідних доказів щодо передачі земельних ділянок СТОВ «Нептун» в оренду.

Отже, приймаючи розпорядження від 14.10.2011 №304 "Про надання дозволу СТОВ «Нептун» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду за межами населених пунктів на території Колонтаївської сільської ради» з урахуванням внесених змін, Краснокутська районна державна адміністрація діяла відповідно до своїх повноважень, передбачених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України у межах та спосіб, які на той час передбачало чинне законодавство України.

Таким чином, оскільки при прийнятті оскаржуваного розпорядження Краснокутською районною державною адміністрацією, судом не встановлено порушень законодавства, діючого на час їх прийняття, то підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог прокурора про визнання незаконним та скасування вищевказаного розпорядження від 14.10.2011 №304 суд відмовляє.

Поряд з цим СТОВ "Нептун" подало заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_3 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи рекомендації, викладені у п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судом встановлено, що прокурор не довів належними і допустимими доказами порушення права держави, що і слугувало підставою для відмови у позові, а тому у суду відсутні підстави для відмови у позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 19.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_4