Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/23241/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/23241/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Ковтун А,В., (дов. №2475 від 11.11.2016 року);

від відповідача - Сліпкевич В.Р.(дов. №282 від 19.01.2017 року);

від третьої особи - не з`явились;

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року

у справі №910/23241/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал-Банк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура", м. Київ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Київ,

про стягнення 464 951, 66 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Радикал-Банк" подало до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" про стягнення 464 951,66 грн. заборгованості, з яких: 213 360,95 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 105 185,09 грн., - прострочена заборгованість за кредитом, 1 532 356,58 грн. - відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків за неналежне виконання кредитного договору № 9018/1-980 від 25.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 порушено провадження у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.

14.02.2017 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, останній просив стягнути з відповідача 464 951, 66 грн., з яких: 213 360, 95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185, 09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205, 56 грн. відсотків, 99 832, 83 грн. прострочених відсотків, 20 595, 37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771, 86 грн. пені за прострочення відсотків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі №910/23241/16 позовні вимоги було задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал-Банк" строкової заборгованості за кредитом у сумі 213 360,95 грн., 105 185,09 грн., простроченої заборгованості за кредитом, 6 205, 56 грн. відсотків, 99 832,83 грн. прострочених відсотків, 20 595,37 грн. пені за прострочення кредиту, 19 771,86 пені за прострочення відсотків, 6 974,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що відповідачем не було виконано належним чином зобов'язань за кредитним договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі №910/23241/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також скаржник вважає, що його зобов`язання за договором поруки припинилися посилаючись на ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Крім того відповідач вказує, що позивачем порушено строк встановлений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Скаржником зазначено також те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки відповідачу було відмовлено у задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі №910/23241/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

06.04.2017 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Чорногуза М.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі № 910/23241/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року 06.04.2017 року розгляд справи відкладено на 16.05.2017 року.

В судовому засіданні 16.05.2017 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав, хоча належним чином були повідомлений про дату та час судового засідання.

Представники позивача та відповідача не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що третя особа була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (позивач, кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 9018/1-980 (далі - кредитний договір). (том 1, а.с. 15-17).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, далі - кредит, у сумі 450 000, 00 грн. на умовах визначених цим договором та додатковими договорами (угодами) до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту 25.11.2018 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або чинним законодавством.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору річна процентна ставка за користування кредитом складає 23% та є фіксованою.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту на рахунок, відкритий у кредитодавця, щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту згідно додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 2.4.3 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць.

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору проценти позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок, відкритий у кредитодавця, щомісячно, не пізніше 20 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Пунктом 2.6. кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі затримання сплати частини кредиту т/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Згодом, додатковою угодою № 1 від 18.03.2014 року до кредитного договору сторонами встановлено, що позичальник повинен сплатити кредитодавцю черговий платіж за березень 2014 року в термін до 31.03.2014 (включно) та нарахувати штрафні санкції згідно з кредитним договором. (том 1, зворот а.с. 21).

Також між сторонами було укладено додатковий договір №2 від 31.03.2014 року, яким сторони домовились надати відстрочку на 3 (три) місяці по нарахованим відсоткам за лютий-квітень 2014 року та основної суми кредиту, що підлягає сплаті за лютий-квітень 2014 року. Позичальник повинен сплатити кредитодавцю суму заборгованості по нарахованим відсоткам за період лютий-квітень 2014 та основної суми кредиту відповідно до додатку № 2. (том 1, а.с. 22).

Також, додатковим договором № 2 від 31.03.2014 року сторони виклали додаток № 2 до договору в новій редакції, в якій позичальник підтвердив отримання від кредитодавця кредиту 25.11.2013 року.

Крім того, 25.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк", ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" (відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № 9018-ФП-1 (далі - договір поруки). (том 1, а.с. 24-25).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № 9018/1-980 від 25.11.2013 та додатковими договорами (угодами) до кредитного договору, що можуть бути укладені у майбутньому.

В п. 1.4 договору поруки зазначено, що відповідач, як поручитель, погодився з тим, що при зміні позичальника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новації зобов'язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

За змістом 2 розділу договору поруки поручитель поручився за зобов'язання: повернення кредиту в сумі 450 000,00 грн., у строки та на умовах, визначених кредитним договором та додаткових договорів (угод), що можуть бути укладені у майбутньому з терміном користування по 25.11.2018; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 23%, комісій та інших платежів, можливих штрафних санкцій визначених кредитним договором, що можуть бути укладені в майбутньому.

Визначаючи правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, суд першої інстанції правильно зазначив, що такі мають ознаки кредитного договору, за яким, у відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, щодо виконання належним чином кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме виконання п. 1.1. кредитного договору - надання позичальнику кредиту у сумі 450 000, 00 грн., що підтверджується додатком №2 до кредитного договору №9018/1-980 від 25.11.2013 року (в редакції додаткового договору №2 від 31.03.2014 року). (том 1, зворот а.с. 24).

Позивачем також додано до відзиву на апеляційну скаргу копію заяви на видачу готівки №3254 від 25.11.2013 року, а також виписку по особовим рахункам позивальника з 25.11.2013 року по 13.10.2014 року, що підтверджує висновок суду першої інстанції, що позичальник взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, та заборгованість позичальника перед позивачем становить: 213 360, 95 грн. строкова заборгованість за кредитом, 105 185, 09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6 205,56 грн. відсотків, 99 832, 83 грн. прострочених відсотків.

Згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право банку вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, а також інших платежів, нарахованих згідно договору передбачено умовами договору, а саме п. 2.6. кредитного договору.

В пункті 3.2.4. кредитного договору також встановлено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем та третьою особою умов кредитного договору позивач направив відповідачу та третій особі вимогу від 06.04.2016 року №971/16 про дострокове повернення суми кредиту протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення, яка надіслана 12.04.2016 року.

Згідно з п. 2.9. кредитного договору сторони погодилися, що кредитодавець має право, у разі настання подій, зазначених у п. 2.6. цього договору, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов`язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Відповідно до п. 7.10. кредитного договору листування між сторонами цього договору здійснюється за адресами, зазначеними в ст. 8 цього договору, або зі іншими адресами, письмово погодженими сторонами. Ці ж умови кореспондуються у п. 5.2. договору поруки.

Відповідач та третя особа на вказану вимогу не відреагували, суму заборгованості не оплатили, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до поручителя на підставі договору поруки №9018-ФП-1 від 25.11.2013 року.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів зазначає, що направленням відповідачеві та третій особі претензії позивачем на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 2.9. кредитного договору було змінено строк виконання основного зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки місцевим господарським судом не було враховано положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не може вважатися встановленням сторонами строку дії поруки, а тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов'язань за кредитним договором позивач 12.04.2016 року пред'явив вимогу до боржника і поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, що відповідає вимогам частини другої статті 1050 ЦК України та умовам кредитного договору й договорів поруки.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

А, як зазначено вище, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Вищенаведена позиція викладена у постанові Верховного суду України №6-1301цс15 від 16.03.2016 року.

Колегією суддів встановлено, що як вказано кредитодавцем у своїй вимозі, боржник та поручитель мають сплатити заборгованість протягом тридцяти днів після отримання вимоги. Доказів отримання вказаної вимоги матеріали справи не містять, проте позивачем надано докази направлення останньої, з яких вбачається, що вимога відправлена 12.04.2016 року. Отже, як зазначає сам позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, шестимісячний строк, в межах якого до поручителя може бути пред'явлена вимога за нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, закінчується у листопаді 2016.

Слід звернути увагу, що шестимісячний строк є строком дії самого зобов'язання поруки, тобто цей строк є преклюзивним і з його спливом припиняється право як кредитора на реалізацію поруки, так і обов'язок поручителя щодо його виконання.

З огляду на вказане, жодних дій щодо реалізації права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду лише 14.12.2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку. (поштовий конверт, а.с. 42).

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивач втратив своє право на звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, як поручителя на підставі договору поруки, оскільки пропустив преклюзивний шестимісячний строк, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі № 910/23241/16 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року у справі №р910/23241/16 року скасувати та прийняти нове рішення:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Радикал-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" - відмовити повністю .

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Радикал-Банк" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2-в, код ЄДРПОУ 36964568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична будівельна фірма "Сакура" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп.. 1-А, кімн. 904-А, код ЄДРПОУ 38377494) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 671 (сім тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 70 коп.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Справу №910/23241/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко