Ухвала

від 16.05.2017 по справі 917/1914/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"16" травня 2017 р. Справа № 917/1914/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 1 від 01 грудня 2016 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 973 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція", м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп", м.Кременчук, Полтавська область

про розірвання договору та стягнення 143855,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі № 917/1914/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено. Розірвано договір поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 року, укладений між ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" та ТОВ "Укрфорест Груп" (попередня назва ТОВ "Тара Вуд"). Стягнуто з ТОВ "Укрфорест Груп" на користь ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" штраф у розмірі 43855,96 грн., суму передоплати за договором поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 р. у розмірі 100000,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3535,85грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначено на 16 травня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 травня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

В процесі розгляду апеляційної скарги представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" подано заяву про забезпечення позову (вх. № 3801 від 06.04.2017р.), в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 147391,81 грн., що знаходяться на його рахунках.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач цілеспрямовано намагається уникнути сплати боргу, що може потягнути також і виведення грошових коштів з банківських рахунків. Крім того, в провадженні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області знаходиться справа №537/11/17 про стягнення з ТОВ "Укрфорест Груп" грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн. за договором позики. Такі обставини, на думку позивача, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

У призначене судове засідання 16 травня 2017 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківських рахунках.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника відповідача, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згаданою нормою закону також передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Перелік встановлених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.

За приписами п.п. 2 та 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (далі - постанова Пленуму №16) питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно п. 1 постанови Пленуму №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом із тим саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

Враховуючи те, що заявником не доведено фактичних обставин для вжиття заходів для забезпечення позову, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до господарського суду чи на стадії апеляційного провадження, ґрунтується лише на його власних міркуваннях та припущеннях, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищезазначеної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" про забезпечення позову у справі № №917/1914/16.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.