Постанова

від 16.05.2017 по справі 917/1914/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 917/1914/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 1 від 01 грудня 2016 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 973 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція", м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп", м.Кременчук, Полтавська область

про розірвання договору та стягнення 143855,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі № 917/1914/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено. Розірвано договір поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 року, укладений між ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" та ТОВ "Укрфорест Груп" (попередня назва ТОВ "Тара Вуд"). Стягнуто з ТОВ "Укрфорест Груп" на користь ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" штраф у розмірі 43855,96 грн., суму передоплати за договором поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 р. у розмірі 100000,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3535,85грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повідомив належним чином ТОВ "Укрфорест Груп" про час і місце засідання суду та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, у зв'язку з чим позбавив останнього права на захист своїх прав та інтересів, допустив неповне дослідження доказів у справі.

До Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16 (вх. № 3241 від 24.03.2017р., вх. № 3346 від 27.03.2017р.).

У своїх запереченнях позивач вважає рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16 законним та обґрунтованим, що прийняте без порушень норм процесуального права, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та звертався до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначено на 16 травня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 травня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

В процесі розгляду апеляційної скарги представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" подано заяву про забезпечення позову (вх. № 3801 від 06.04.2017р.), в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 147391,81 грн., що знаходяться на його рахунках.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач цілеспрямовано намагається уникнути сплати боргу, що може потягнути також і виведення грошових коштів з банківських рахунків. Крім того, в провадженні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області знаходиться справа №537/11/17 про стягнення з ТОВ "Укрфорест Груп" грошових коштів у сумі 2000000,00 грн. за договором позики. Такі обставини, на думку позивача, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" про забезпечення позову у справі № №917/1914/16.

У призначене судове засідання 16 травня 2017 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 112).

Натомість, 15 травня 2017 року на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника ТОВ "Укрфорест Груп", що перешкоджає наданню суттєвих доказів у справі (вх. № 5006, 5037 від 15.05.2017р.).

Колегія суддів відхиляє дане клопотання виходячи з того, що сторони та треті особи не позбавлені права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами або особисто брати участь у судовому засіданні. Неможливість такої участі представником заявника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, посилаючись на неможливість направлення свого представника у судове засідання, відповідач не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду, а також надання яких доказів може вплинути на встановлення та оцінку обставин уданій справі, у зв'язку з чим не обґрунтував об'єктивної необхідності у відкладенні розгляду даної скарги.

Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій, керуючись приписами ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 651, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України та 193, 220, 224 Господарського кодексу України, посилаючись на істотне порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2016/06/07/11 від 07.06.2016р. в частині виготовлення та поставки товару, просив розірвати договір поставки № 2016/06/07/11 від 07.06.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп" та стягнути з відповідача 143855,96 грн., з яких штраф у розмірі 43855,96 грн. та сума попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 07 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тара Вуд" (продавець), яке в подальшому змінило назву на Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" (покупець) укладений договір поставки №2016/06/07/11 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупцю пиломатеріали листяних порід (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору) (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 1.3 договору товар виготовляється продавцем згідно замовлення покупця.

Асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у додатках до договору та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору ).

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення (замовлень) покупця. Замовлення на партію товару погоджується відповідальними особами сторін.

Відповідно до пункту 3.3 договору продавець зобов'язується виготовити товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання передоплати та передати товар у власність покупця відповідно до погоджених сторонами замовлень та умов цього договору та додатків до нього.

Право власності на товар, що постачається, а також ризик його випадкової загибелі та випадкового пошкодження, переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами. Після переходу права власності до покупця товар поверненню не підлягає (пункт 3.8 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні і визначається в додатках до цього договору. Загальна сума даного договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних.

Покупець зобов'язується здійснити передоплату за товар в розмірі 20% від вартості замовлення. Решту 80% вартості покупець сплачує не пізніше 2 банківських днів з дати перевірки якості товару та фактичного отримання його на складі покупця та підписання видаткової накладної. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виставленого продавцем, та видаткової накладної (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі прострочення продавцем строку виготовлення та поставки товару зазначеного у пункті 3.3. даного договору, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми отриманої попередньої оплати.

Згідно з пунктом 6.4 договору у випадку відмови продавця від поставки товару, продавець зобов'язаний повернути покупцю суму отриманої переоплати за товар, протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вимоги про повернення коштів від покупця.

У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством (пункт 6.7 договору).

У пункті 8.2 договору передбачено, що документи, в тому числі акти, листи, повідомлення з підписом уповноваженої особи однієї із сторін, передані по факсимільному зв'язку та/або по електронній пошті будуть мати доказове значення та юридичну силу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а щодо платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару (пункт 9.2 договору).

Згідно додатків до договору №1, №2, які є невід'ємною частиною договору, сторони домовились про поставку товару відповідно до специфікації № 1, №2 (а.с. 10-11).

Позивачем на виконання умов договору здійснена попередня оплата відповідно до виставленого відповідачем рахунку на оплату №6 від 21.07.2016р. у розмірі 219279,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №68 від 08.08.2016р. на суму 100 000,00 грн., №70 від 08.08.2016р. на суму 100 000,00 грн. та №81 від 16.08.2016р. на суму 19 279,82 грн. з призначенням платежу: за пиломатеріали дубові обрізні згідно рахунку №6 від 21.07.2016 р. (а.с. 12-15).

30.08.2016р. позивачем направлено відповідачу претензію про невиконання договірних зобов'язань №30-08/2016 з вимогою не пізніше наступного робочого дня з дня отримання цієї претензії повернути ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" суму коштів, отриманих за договором поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 року, у розмірі 219279,82 грн., а також сплатити штрафні санкції у розмірі 40000,00 грн. у зв'язку з невиконанням умов договору. Дана претензія була отримана відповідачем 07.09.2016р., що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16, 17).

З виписки з особового рахунку за період з 01.07.2016р. по 30.09.2016р. вбачається, що відповідач 14.09.2016р. частково повернув суму попередньої оплати у розмірі 119279,82 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с. 18-23).

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, керуючись приписами ст. ст. 11, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 631, 651, 693, 712 Цивільного кодексу України, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки № 2016/06/07/11 від 07.06.2016р. та невиконання вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і Дистрибуція" договір №2016/06/07/11 від 07.06.2016р. є договором поставки, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Однак сторони можуть відійти від цього положення.

Виходячи з пунктів 3.3, 3.8 договору продавець зобов'язується виготовити товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання передоплати та передати товар у власність покупця відповідно до погоджених сторонами замовлень та умов цього договору та додатків до нього; факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.5 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні і визначається в додатках до цього договору; покупець зобов'язується здійснити передоплату за товар в розмірі 20% від вартості замовлення. Решту 80% вартості покупець сплачує не пізніше 2 банківських днів з дати перевірки якості товару та фактичного отримання його на складі покупця та підписання видаткової накладної. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виставленого продавцем, та видаткової накладної.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено у цій постанові, на виконання умов договору позивачем здійснена попередня оплата відповідно до виставленого відповідачем рахунку на оплату №6 від 21.07.2016р. у розмірі 219279,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №68 від 08.08.2016р. на суму 100 000,00 грн., №70 від 08.08.2016р. на суму 100 000,00 грн. та №81 від 16.08.2016р. на суму 19 279,82 грн. з призначенням платежу: за пиломатеріали дубові обрізні згідно рахунку №6 від 21.07.2016 р.

Оскільки позивачем здійснено попередню оплату у повному обсязі 16.08.2016р., то граничний строк виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо виготовлення товару та передання його у власність позивача - 30.08.2016р.

Проте, матеріали справи не містять доказів в підтвердження факту поставки товару у встановлений у договорі строк, зокрема, видаткових накладних.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що на виконання вимоги ТОВ "Торгівля і Дистрибуція" про повернення грошових коштів у розмірі 219279,82 грн., отриманих за договором поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 року в якості попередньої оплати, відповідач частково повернув суму попередньої оплати у розмірі 119279,82 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача неповерненої передоплати за договором у розмірі 100000,00 грн. у зв'язку з невиконанням умов договору.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №2016/06/07/11 від 07 червня 2016 року, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі прострочення продавцем строку виготовлення та поставки товару зазначеного у пункті 3.3. даного договору, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми отриманої попередньої оплати.

Зважаючи на те, що відповідач отримав попередню оплату у розмірі 219279,82 грн., проте в порушення взятих на себе зобов'язань не виготовив та не передав товар у власність позивача у встановлений у договорі строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 43 855,96грн.

Щодо висновків суду першої інстанції про розірвання договору поставки №2016/06/07/11 від 07.06.2016р., судова колегія зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначено статтею 611 ЦК України, у тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-111цс13).

Відповідно до пункту 6.7 договору у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством.

Положення спірного договору не містять інших способів, чи-то заборон, на односторонню відмову від зобов'язання, як це встановлено переліченими вище положеннями закону.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Приписами п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Верховний Суд України у своїх правових висновках від 01.02.2014р. звернув увагу на те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75цс13).

Таким чином, для застосування положень ст. 651 ЦК України слід встановити як наявність істотного порушення договору стороною (продавець), так і завдання шкоди таким порушенням, внаслідок якої друга сторона (покупець) значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з положень вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, при укладенні спірного договору позивач розраховував на отримання пиломатеріалів листяних порід (товар) у встановлений у договорі строк. Проте, внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки №2016/06/07/11 від 07.06.2016р., позивач був позбавлений можливості отримати товар, на який розраховував при укладенні спірного договору.

Зважаючи на викладене, невиконання умов договору щодо поставки товару є істотним порушенням умов цього договору, а отже, суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про розірвання договору поставки підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, не повідомивши відповідача про розгляд справи, не приймається до уваги суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2016р. позивачем направлена копія позовної заяви та додані до неї документи на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп", що підтверджується копією опису вкладення з відтиском поштового зв'язку та фіскальним чеком (а.с. 4, 6).

Ухвала господарського суду Полтавської області від 05.12.2016р. про порушення провадження у справі направлялась судом першої інстанції на адресу відповідача (39630, Полтавська область, місто Кременчук, вул. Ярмакова буд. 9) та 08.12.2016р. була отримана представником ТОВ "Укрфорест Груп", про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.12.2016р. задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 26.01.2017р. Зазначена ухвала повернулась до суду першої інстанції з відміткою поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с 49-51).

Згідно пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, зазначені ухвали були надіслані учасникам процесу у даній справі, у тому числі ТОВ "Укрфорест Груп", у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується також штампом канцелярії на зворотній стороні даних ухвал.

Крім того, вказані ухвали було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, факт своєчасного повідомлення учасників судового процесу про проведення судового засідання підтверджується матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача була можливість належним чином підготуватися до судового засідання з метою реалізації своїх процесуальних прав та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16 підлягає залишенню без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорест Груп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у справі №917/1914/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 19 травня 2017 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.