Постанова

від 28.11.2016 по справі 804/6358/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 р. Справа № 804/6358/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріДраготі С.А. за участю: представника позивача представника відповідача Шакіної М.В. Колупаєва О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (далі-ТОВ Спецсплав , підприємство, платник, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0002642205 від 28.08.2014р.

Представник позивача позов підтримала і надала пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій податкового органу. Так, представник позивача зазначила, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що висновки відповідача про порушення ТОВ Спецсплав податкового законодавства, викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, є безпідставними. Так, надані до перевірки документи в їх сукупності у повній мірі свідчать про здійснення позивачем господарських операцій у відповідності до укладеного із позивачем договору поставки, а факт виконання даної угоди також підтверджується змінами у майновому стані платника, які відображені у податковому і бухгалтерському обліку підприємства.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована правомірністю дій податкового органу. Так, представник відповідача зазначив, що в ході проведної перевірки було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Спецсплав у перевіряємому періоді здійснювалась за межами правового поля, оскільки, на думку контролюючого органу, правочини, укладені між позивачем та його контрагентом (ТОВ Глобал Альянс Груп ), що має має ознаки фіктивності здійснювалось підприємствами без наміру створення правових наслідків та спрямовано на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв'язку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Спецсплав (код ЄДРПОУ 31932704) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 22.05.2002р. за №1 227 105 0001 000801 згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №422959.

Позивач перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковійінспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Криворізька південна ОДПІ, податковий орган, контролюючий орган, відповідач) від 07.06.2002р. за №3645 (в т.ч. як платник податку на додану вартість (далі-ПДВ) за індивідуальним податковим органом 319327004827 від 11.03.2003р.).

У період з 07.08.2014р. по 08.08.2014р. на підставі абз. 1, 3, 4 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України та згідно з наказом №775 від 07.08.2014р. фахівцями Криворізької південної ОДПІ проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка господарської діяльсноті ТОВ Спецсплав під час здійснення правовідносин із ТОВ Глобал Альянс Груп за березень 2014р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Спецсплав (код ЄДРПОУ 31932704) з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Глобал Альянс Груп (код ЄДРПОУ 38916909) за березень 2014р. №776/22.05/31932704 від 08.08.2014р. (далі - акт перевірки), у якому контролюючий орган дійшов до висновку про порушення ТОВ Спецсплав п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді завищення підприємством податкового кредиту за березень 2014 року на суму 144 983, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 144 983, 00 грн.

Факт порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Глобал Альянс Груп у відповідності до акту перевірки обгрунтовується Криворізькою південною ОДПІ наступним:

а) згідно із отриманої контролюючим органом податкової інформації (Акт Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Альянс Груп (код за ЄДРПОУ 38916909) по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за весь період діяльності ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київський області №180/22-03/38916909 від 17.04.2014р.) контрагент позивача (ТОВ Глобал Альянс Груп ) має ознаки фіктивності, а саме:

- підприємство за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає;

-кількість працюючих осіб на підприємстві - 1 особа;

-податковим органом встановлено, що гр. ОСОБА_6 (директор ТОВ Глобал Альянс Груп ) здійснено реєстрацію підприємства за винагороду у розмірі 200,00 грн., ним не проводилось жодних фінансово-господарських операцій та не підписувалось жодної первинної документації;

б) згідно інформаційних баз центрального сервера ДАЇ встановлено, що власником транспортного засобу (автомобіль КАМАЗ за державним знаком НОМЕР_2), за допомогою якого у відповідності до ТТН здійснювалось перевезення товару за договором є відмінна від перевізника (ФОП ОСОБА_7.) особам - ОСОБА_8;

в) платником не надано до податкового органу свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_7, акти виконаних робіт, платіжних доручення, виписок банку.

На підставі акту перевірки контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення №00002642205 від 28.08.2014р., яким збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ Спецсплав по податку на додану вартість на загальну суму 217 474, 50 грн. (в т.ч. - за основним платежем в сумі 144 983, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 72 491, 50 грн.).

Не погодившись із висновками податкового органу та винесеним на підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням, платник оскаржив податкове повідомлення-рішення за №00002642205 від 28.08.2014р. в адміністративному порядку.

За результатами розгляду поданих підприємством скарг контролюючими органами винесено наступні рішення:

- за результатами розгляду скарги ТОВ Спецсплав за вих. №1-14 від 08.09.2014р. та вх.№11239/10/С від 10.09.2014р.) Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області винесено рішення за №7623/10/04-36-10-08-09 від 24.10.2014р., яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін;

- за результатами розгляду скарги ТОВ Спецсплав за вих. №252 від 12.11.2014р. та вх.№24390/6 від 17.11.2014р.) Державною фіскальною службою України винесено рішення за №9661/6/99-99-10-01-25 від 25.12.2014р., яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, не погоджуючись із позицією податкового органу та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Спецсплав звернулось до суду із даним позовом.

Правомірність податкове повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ за №00002642205 від 28.08.2014р., є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п.14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Так, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання (згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід зауважити, що чинні нормативно-правові акти не містять вичерпного переліку документів, які б підтверджували здійснення господарської операції, а тому законодавцем наведено чіткий перелік обов'язкових вимог, яким такі документи повинні відповідати.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи а адміністрації на їх проведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість (далі-ПДВ) до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Слід зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), поки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України - на контролюючі органи покладено обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Згідно Довідки АБ №560402 із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності підприємства (за КВЕД) належить:

28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у.;

24.51 Лиття чавуну;

24.52 Лиття сталі;

25.62 Механічне оброблення металевих виробів (наявна ліцензія, видана Міністерством промислової політики України, серія АВ №446821 від 03.03.2009р., термін дії: з 03.03.2009р. по 03.03.2014р.);

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

38.32 Відновлення відсортованих відходів.

В ході проведеної контролюючим органом перевірки податкової звітності (податкова декларація №9021682103 від 18.04.2014р.) ТОВ Спецсплав з ПДВ за березень 2014 року відповідачем встановлено, що у березні 2014 року позивач мав взаємовідносини із ТОВ Глобал Альянс Груп (код ЄДРПОУ 38916909), яке перебуває на обліку у ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (стан платника - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей ).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано те, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник ПДВ.

Так, Криворізькою південною ОДПІ встановлено, що між ТОВ Спецсплав (Покупець) та ТОВ Глобал Альянс Груп (Постачальник) був укладений договір поставки №0226/01 від 26.02.2014р. (далі-договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, ціна якого наведена у Специфікаціях до договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

У відповідності до Специфікації №2 до договору, ТОВ Глобал Альянс Груп здійснено постачання товару (Круг Ст. - 3 у кількості 8100 кг, Феррохром у кількості 9500 кг, Кварцит КМ-6 у кількості 2 т) на загальну суму 329 926, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 987, 80 грн.).

На підтвердження виконання договору сторонами даного договору складено такі первинні документи:

-видаткова накладна №0321/01 від 21.03.2014р., податкова накладна №20 від 21.03.2014р., рахунок-фактура №0321/01 від 21.03.2014р. виписані на товар (Круг Ст. - 3 у кількості 8100 кг, Феррохром у кількості 9500 кг, Кварцит КМ-6 у кількості 2 т) вартістю 329 926, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 987, 80 грн.);

-видаткова накладна №0328/01 від 28.03.2014р., податкова накладна №58 від 28.03.2014р., рахунок-фактура №0328/01 від 28.03.2014р. виписані на товар (Феррохром у кількості 16 140 кг, Круг Ст.-3 у кількості 9000 кг) вартістю 539 971, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 89 995, 20 грн.).

ТОВ Спецсплав є кінцевим споживачем поставленого товару по ланцюгу постачання та отримані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності для виробництва продукції (акт перевірки стор. 10).

Транспортування товару здійснювалось на замовлення позивача (вантажоодержувач) на підставі договору перевезення вантажу №2013 від 20.12.2013р. за допомогою автомобільного транспорту (автомобіль - КАМАЗ за державним знаком НОМЕР_2) авто підприємства (ФОП ОСОБА_10 - перевізник) з пункту навантаження (м.Київ, Дарницький район, вул. Канальна, буд. 1; вантажовідправник - ТОВ Глобал Альянс Груп ) до пункта розвантаження (м.Кривий Ріг, вул. Окружна, 11 Б.В.), що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (далі-ТТН):

-ТТН №2103 від 21.03.2014р. виписана на транспортування товару (Круг Ст. - 3 у кількості 8100 кг, Феррохром у кількості 9500 кг, Кварцит КМ-6 у кількості 2 т) вартістю 329 926, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 987, 80 грн.);

-ТТН №2803 від 28.03.2014р. виписана на транспортування товару (Феррохром у кількості 16 140 кг, Круг Ст.-3 у кількості 9000 кг) вартістю 539 971, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 89 995, 20 грн.).

Вищевказані документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на додану вартість, що не спростовується відповідачем, а їх наявність підтверджується податковим органом і в акті перевірки.

Таким чином, факт передання ТОВ Глобал Альянс Груп придбаних позивачем ТМЦ (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, в тому числі і первинних документів щодо якості товару та сертифікатів відповідності заводу-виробника, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зміни майнового стану ТОВ Спецсплав відображено у бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, головною підставою для висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Глобал Альянс Груп стала отримана від іншого контролюючого органу податкова інформація, зокрема, Акт Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Альянс Груп (код за ЄДРПОУ 38916909) по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за весь період діяльності ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київський області №180/22-03/38916909 від 17.04.2014р.

У відповідності до зазначеного акту фахівці ДПІ у Києво-Святишинському районі ГУ Міндоходів у Київській області дійщли до висновку, що ТОВ Глобал Альянс Груп (контрагент позивача) має ознаки фіктивності, а саме:

- підприємство за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає;

-кількість працюючих осіб на підприємстві - 1 особа;

-податковим органом встановлено, що гр. ОСОБА_6 (директор ТОВ Глобал Альянс Груп ) здійснено реєстрацію підприємства за винагороду у розмірі 200, 00 грн., ним не проводилось жодних фінансово-господарських операцій та не підписувалось жодної первинної документації.

Водночас, суд не погоджується з вищенаведеними висновками відповідача, зважаючи на те, що податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб'єктами господарювання.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України - ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

У рішенні від 31.01.2011р у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України - при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочинів встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

Враховуючи наведене, Криворізька південна ОДПІ не могла використовувати як безперечний доказ акт перевірки контрагента ТОВ "Глобал Альянс Груп", складений фахівцями ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київськй області "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Альянс Груп" (код за ЄДРПОУ 38916909) при фінансово-господарським відносинам з контрагентами покупцями за весь період діяльності" №180/22-03/38916909 від 17.04.2014р., яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Слід також зауважити, що серед прав контролюючих органів, які перелічені у статті 20 Податкового кодексу України- відсутнє право визнання угод (правочинів) нікчемними або недійсними.

До компетенції контролюючих органів віднесено право на звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (ст. 20 Податкового кодексу України).

В Акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб.

Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагента позивача (ТОВ Глобал Альянс Груп ) у перевіряємий період до суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагент ТОВ Глобал Альянс Груп був зареєстрований як юридична особа, а також як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.183 Податкового кодексу України, про що свідчить інформація в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні.

В акті перевірки відповідач також посилається на документальне непідтвердження реальності перевезення придбаного позивачем товару ФОП ОСОБА_7 від вантажовідправника (ТОВ Глобал Альянс Груп ) до вантажоодержувача (ТОВ Спецсплав ).

З цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно із приписами чинного законодавства товарно-транспортні накладні (далі-ТТН) оформляються лише у випадку, якщо перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, - обов'язок оформлення ТТН встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил №363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Транспортування товару згідно досліджених контролюючим органом в ході проведеної перевірки ТТН відбувалося автопідприємством ФОП ОСОБА_7 на автомобілі Камаз державний номер НОМЕР_1, вантажовідправник ТОВ "Глобал Альянс Груп", замовник ТОВ "Спецсплав", вантажоодержувач ТОВ "Спецсплав", що відповідає умовам договору постачання товарів.

Відповідно до умов договору перевезення вантажів № 2013 від 20.12.2014 р. перевізник (ФОП ОСОБА_7.) зобов'язується перевозити автотранспортом ввірені йому відправником (ТОВ "Спецсплав") матеріальні цінності (вантаж) в пункти призначення, вказані відправником, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену цим договором. Перевезення вантажів оплачується шляхом перерахування грошових коштів на разрахунковий рахунок перевізника, відповідно до наданих ним рахунків.

Слід зазначити, що ТТН не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту або право на бюджетне відшкодування.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, в тому числі і первинних документів щодо оприбуткування, потрапляння, зберігання товарів на складі, здійснення подальшої реалізації, якості товару, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так само наявність недоліків товарно-транспортної накладної не є беззаперечним доказом безтоварності операцій з поставки товарів, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

При цьому, факт передання позивачу товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зміни майнового стану ТОВ Спецсплав відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, слід зауважити, що Криворізькою південною ОДПІ не не надано до суду жодного доказу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ Глобал Альянс Груп ).

Окрім того, актом перевірки (стор. 10) встановлено, що ТОВ "Спецсплав" є кінцевим споживачем поставленого товару по ланцюгу постачання та придбану у ТОВ "Глобал Альянс Груп" продукцію використовувало для власних потреб, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, в акті на момент перевірки не зазначені об'єктивно підтверджені відомості чи докази, що проведення операції між позивачем та його контрагентом було фіктивним, що вчинялось порушення в сфері оподаткування, документувалось безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладались нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи вищевикладене, акт перевірки не містить повного об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем в акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції ТОВ Спецсплав із його контрагентом за відповідний період щодо отримання/постачання товарів не спричиняють реального настання правових наслідків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність свого рішення та його відповідність нормам діючого законодавства України, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0002642205 від 28.08.2014р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39738998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (код ЄДРПОУ 31932704) судові витрати у розмірі 3262, 12 грн. (три тисячі двісті шістдесят дві гривні дванадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 05.12.16 Суддя З оригіналом згідно Суддя Р.А. Барановський Р.А. Барановський Р.А. Барановський