Постанова

від 17.05.2017 по справі 2а-101/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 2a-101/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Гундяка Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р., виданого Івано-Франківським міським судом 06.02.2006 та визнання неправомірними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р., виданого Івано-Франківським міським судом 06.02.2006 та визнання неправомірними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 (з врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог від 21.02.2017, яка частково задоволена ухвалою суду від 21.02.2017).

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадові особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Івано-Франківської області, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", протиправно не виконали судове рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 та безпідставно, не перевіривши належним чином обставини щодо ліквідації боржника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, прийняли постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006, яку позивач просить суд визнати незаконною та скасувати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 21.12.2016 суд замінив первинного відповідача в даній адміністративній справі - підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на його правонаступника - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що посадові особи відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської області діяли в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Зокрема, в судовому засіданні представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області пояснив, що після відкриття виконавчого провадження 20.02.2006 та закінчення строку на добровільне виконання рішення суду Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006, орган ДВС було повідомлено, що боржник Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації перебуває на стадії ліквідації. Відповідно до пункту 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" вказана обставина слугувала підставою для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006, а тому в діях посадових осіб державної виконавчої служби Івано-Франківської області немає жодних порушень. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації був повідомлений належним чином.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Дана справа перебувала на розгляді в Івано-Франківському міському суді, Апеляційному суді Івано-Франківської області та Вищому адміністративному суді України та Івано-Франківського окружного адміністративного суду (том 1, а.с.26-27).

З'ясовуючи обставини даної справи, суд встановив, що 01.08.2005 Івано-Франківський міський суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та стягнув з відповідачів на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2003 по 01.08.2005 в розмірі 12394,79 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

19.01.2006 Апеляційним судом Івано-Франківської області вищевказане рішення Івано-Франківського міського суду змінено в частині, а саме, грошове стягнення покладено на Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

На підставі вищевказаних судових рішень, 06.02.2006 Івано-Франківський міський суд видав виконавчий лист №2-196/2005р. про стягнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 12394,79 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 по 01.08.2005 та 5000,00 грн. заподіяної незаконним звільненням моральної шкоди (том 1, а.с.6).

08.02.2006 позивач подав заяву на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 про стягнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації 17394,79 грн. (том 1, а.с.5).

20.02.2006 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом №2-196/2005р. від 06.02.2006 та надано Управлінню капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації час на добровільне виконання рішення до 27.02.2006 (том 1, а.с.8).

02.03.2006 головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 (том 1, а.с.10). Згідно вказаної постанови від 02.03.2006 головний державний виконавець Ковалюк М.І. встановила, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.06.2005 №260 Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації ліквідовується, створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено ОСОБА_5, а тому на підставі пункту 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005 від 06.02.2006 та направлено даний виконавчий лист до ліквідаційної комісії для подальшого виконання.

Щодо відповідності дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. з відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-196/2005 від 06.02.2006 вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно частини 2 вказаної статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 про стягнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації 17394,79 грн. - 08.02.2006, що підтверджується наявною в справі копією вказаної заяви із відбитком штампу вхідної кореспонденції ДВС Івано-Франківської області (том 1, а.с.5).

Натомість, постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом №2-196/2005р. від 06.02.2006 головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. прийняла 20.02.2006, що свідчить про порушення головним державним виконавцем встановленого частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" 3-денного строку для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2006 головний державний виконавець вказав, що документ про примусове виконання поданий 13.02.2006, що, як встановлено судом вище, не відповідає дійсності та підтверджує факт порушення головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо дій державного виконавця після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-196/2005 від 06.02.2006 та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006, то суд вказує на таке.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2006 державний виконавець встановив боржнику строк добровільного виконання рішення суду до 27.02.2006.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Враховуючи те, що Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації добровільно не виконало судове рішення, за яким прийнято виконавчий лист №2-196/2005р. від 06.02.2006, то державний виконавець мав невідкладно розпочати примусове виконання вищевказаного виконавчого листа.

Як встановлено судом вище, 02.03.2006 головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 (том 1, а.с.10). Підставою для прийняття вказаної постанови від 02.03.2006 зазначено пункт 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

В обґрунтування своїх дій по закінченню виконавчого провадження головний державний виконавець Ковалюк М.І. в постанові від 02.03.2006 вказала на розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.06.2005 №260, згідно якого прийнято рішення про ліквідацію Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

З приводу даних обставин, суд звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.11.2010 задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, судами не було досліджено та надано правову оцінку розпорядженню Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 25.11.2005 № 651, згідно якого Головне управління є правонаступником управління капітального будівництва облдержадміністрації, зокрема, щодо всіх прав та обов'язків в частині грошових коштів, та яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та на момент звернення до суду.

З огляду на вказані висновки суду касаційної інстанції, суд звертає увагу на те, що згідно частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись вказаною процесуальною нормою, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010, судом встановлено, що голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації 25.11.2005 прийняв розпорядження №651 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 12.09.2005 №466", згідно якого викладено пункт 20 Положення про головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації у новій редакції, а саме: головне управління є правонаступником управлінь капітального будівництва, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства облдержадміністрації щодо виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду, всіх прав та обов'язків в частині грошових коштів, виконання державних і обласних програм та забезпечення їх фінансування (том 1, а.с.146).

Таким чином, правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яке згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006 вказано боржником, на час виникнення спірних правовідносин було Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в тому числі щодо виконання обов'язків в частині грошових коштів.

Вказаний факт правонаступництва неодноразово підтверджувався судовими рішеннями, які набрали законної сили по інших судових справах, в яких брав участь позивач. Так, зокрема в справі №2а-3465/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 даний позов задоволено частково та стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 26283,77 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.01.2003 по 01.08.2005.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містила перелік обставин, що зумовлювали обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

При цьому, порядок і строки зупинення виконавчого провадження встановлені статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 вказаної статті 36 Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

В даному випадку, після відкриття виконавчого провадження 20.02.2006 та отримання інформації про ліквідацію боржника, головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І., на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), була зобов'язана зупинити виконавче провадження за виконавчим листом №2-196/2005р. від 06.02.2006, оскільки існували обов'язкові підстави для прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження.

Натомість, 02.03.2006 головний державний виконавець Ковалюк М.І. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006, що суперечить вимогам частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та є підставою для визнання даної постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 протиправною та її скасування.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006, то суд дійшов висновку частково задовольнити вказану вимогу з огляду на таке.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, виконавче провадження зупиняється до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові.

Тобто, вказана норма частини 2 статті 36 Закону передбачає обов'язок державного виконавця з'ясувати відомості про правонаступника боржника. Окрім цього, частиною 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена можливість державного виконавця з власної ініціативи, у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження, звернутися до суду з заявою про зміну сторони її правонаступником.

Таким чином, норми вищенаведених статтей Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимагали від державного виконавця вчинення певних дій щодо з'ясування обставин про наявність у боржника його правонаступників та відновлення зупиненого виконавчого провадження, які відповідачем не було вчинено.

В зв'язку з наведеним, вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006.

Окрім цього, суд також звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі "Чуйкіна проти України" (заява № 28924/04) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 висловив правову позицію, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Подібний підхід слід застосовувати до судового провадження у справі проти державного органу, в якому особа оскаржує виконавче провадження, враховуючи, що це виконання було і залишається обов'язком держави, незалежно від того, який конкретно орган відповідає за виконання цієї функції у будь-який момент часу.

Таким чином, забезпечення примусового виконання вимог виконавчого листа №2-196/2005р., виданого Івано-Франківським міським судом 06.02.2006, покладено Законом України "Про виконавче провадження" саме на відповідача, який, в свою чергу, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою належного виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до пункту 5 статті 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено положення згідно якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Аналогічне положення відображене в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому зазначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції Ковалюк М.І. приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 з примусового виконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006, діяла всупереч вимогам частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому, не було вчинено жодних дій для з'ясування належних обставин щодо ліквідації боржника та наявність правонаступництва у спірних правовідносинах, що свідчить про протиправну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006; визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

За відсутності доказів понесення позивачем судових витрат, такі згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не розподілялися.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа №2-196/2005р. від 06.02.2006.

Визнати протиправною та скасування постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006 з примусового виконання виконавчого листа №2-196/2005р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 22.05.2017.