Ухвала

від 20.09.2017 по справі 2а-101/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7084/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.03.2006р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати винесену Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській обл. постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р. з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005р., виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської обл. 06.02.2006р., визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби Івано-Франківської обл. щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. (з врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог від 21.02.2017р., яка частково задоволена ухвалою суду від 21.02.2017р.) (Т.1, а.с.2-4, 44-45, Т.2, а.с.85-86, 170-171, 220-224, Т.3, а.с.84-87).

Позовні вимоги мотивує тим, що посадові особи відповідача, протиправно, в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження , не виконали судове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. та безпідставно, не перевіривши належним чином обставини щодо ліквідації боржника ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, прийняли постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р.

Ухвалою суду від 21.12.2016р. судом замінено первинного відповідача по справі на його правонаступника - ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл., та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (т.2, а.с.195-198).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської обл. щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р.; визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р. з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.3, а.с.199-205).

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив відповідач ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.212-218).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не застосовано в розглядуваному спорі приписи ст.100 КАС України, оскільки позов поданий до суду після спливу 10-денного строку, при цьому під час судового розгляду не було з'ясовано, коли саме позивач довідався про порушення своїх прав зі сторони відповідача.

Окрім цього, на час виникнення спірних правовідносин діяли норми п.6.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., згідно яких у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення в установленому законодавством порядку. Під час судового розгляду судом не було з'ясовано структури Івано-Франківської обласної державної адміністрації станом на 25.11.2005р., наявність статусу юридичної особи, код ЄДРПОУ, що вказані у Положенні про головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації.

Вказану позицію підтверджує судовою практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2005р. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської обл. частково задовольнив позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та стягнув з відповідачів на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2003р. по 01.08.2005р. в розмірі 12394 грн. 79 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (Т.3, а.с.10-11).

19.01.2006р. Апеляційним судом Івано-Франківської обл. вищевказане судове рішення змінено в частині, а саме: грошове стягнення покладено на ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Т.3, а.с.12-13).

На підставі вищевказаних судових рішень 06.02.2006р. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської обл. видав виконавчий лист № 2-19б/2005р. про стягнення з ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 12394 грн. 79 коп. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003р. по 01.08.2005р. та 5000 грн. заподіяної незаконним звільненням моральної шкоди (Т.1, а.с.6).

08.02.2006р. позивач подав до Відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської обл. заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. про стягнення з ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації 17394 грн. 79 коп. (Т.1, а.с.5).

20.02.2006р. головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції ОСОБА_3 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. та надано ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації час на добровільне виконання рішення до 27.02.2006р. (Т.1, а.с.8).

02.03.2006р. головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції ОСОБА_3 прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. (Т.1, а.с.10). Згідно вказаної постанови державний виконавець встановила, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 260 від 07.06.2005р. ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації ліквідовується, створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено ОСОБА_4, а тому на підставі п.7 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005 від 06.02.2006р. та направлено виконавчий лист до ліквідаційної комісії для подальшого виконання.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України Про виконавче провадження (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.24 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.24 цього Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Із матеріалів справи убачається, що 08.02.2006р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень ДВС Івано-Франківської обл. із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. щодо стягнення з ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації 17394 грн. 79 коп., що стверджується копією вказаної заяви із відбитком штампу вхідної кореспонденції (Т.1, а.с.5).

Водночас, постанову про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом головний державний виконавець прийняв лише 20.02.2006р.

За таких обставин державним виконавцем не дотримано встановленого ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження 3-денного строку для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Окрім цього, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2006р. державний виконавець вказав про те, що документ про примусове виконання поданий 13.02.2006р., що не відповідає дійсності та підтверджує факт порушення відповідачем вимог вказаного Закону. В цій же постанові державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 27.02.2006р.

Частиною 5 ст.30 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації добровільно не виконало судове рішення, за яким прийнято виконавчий лист № 2-196/2005р. від 06.02.2006р., тому державний виконавець зобов'язаний був невідкладно розпочати примусове виконання виконавчого листа.

Окрім цього, 02.03.2006р. головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції ОСОБА_3 прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. (Т.1, а.с.10).

Підставою для прийняття вказаної постанови слугували приписи п.7 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , згідно якого виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

В обґрунтування своїх дій по закінченню виконавчого провадження державний виконавець у постанові від 02.03.2006р. покликалася на розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 260 від 07.06.2005р., згідно якого прийнято рішення про ліквідацію ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, згідно в ухвалі ВАС України від 02.11.2010р., якою задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, суд касаційної інстанції вказав на те, що, відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з Головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, судами не було досліджено та надано правову оцінку розпорядженню Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 651 від 25.11.2005р., згідно якого головне управління є правонаступником управління капітального будівництва облдержадміністрації, зокрема, щодо всіх прав та обов'язків в частині грошових коштів, та яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та на момент звернення до суду.

На виконання вимог вищевказаної ухвали ВАС України від 02.11.2010р. під час судового розгляду з'ясовано, що голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації 25.11.2005р. прийняв розпорядження № 651 Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 12.09.2005р. № 466 , згідно якого викладено п.20 Положення про головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації у новій редакції, а саме: головне управління є правонаступником управлінь капітального будівництва, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства облдержадміністрації щодо виконання цивільно-правових зобов'язань по договорах підряду, всіх прав та обов'язків в частині грошових коштів, виконання державних і обласних програм та забезпечення їх фінансування (Т.1, а.с.146).

Таким чином, правонаступником ОСОБА_2 капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яке згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р. вказано боржником, на час виникнення спірних правовідносин було Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в тому числі щодо виконання обов'язків в частині грошових коштів.

Вказаний факт правонаступництва неодноразово підтверджувався судовими рішеннями, які набрали законної сили по інших судових справах, в яких брав участь позивач.

Так, зокрема, в справі № 2а-3465/11/0970 винесено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р., якою частково задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 26283 грн. 77 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.01.2003р. по 01.08.2005р.

Окрім цього, приписи ст.34 Закону України Про виконавче провадження містили перелік обставин, що зумовлювали обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Так, згідно п.1 ч.1 вказаної статті виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

При цьому, порядок і строки зупинення виконавчого провадження встановлені ст.36 вказаного Закону.

Відповідно до ч.1 цієї статті державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у З-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

В розглядуваному випадку після відкриття виконавчого провадження 20.02.2006р. та отримання інформації про ліквідацію боржника, головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження повинна була зупинити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-196/2005р. від 06.02.2006р., оскільки існували обов'язкові підстави для прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження.

Натомість, 02.03.2006р. державний виконавець прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р., що суперечить вимогам ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження .

За наведених обставин наявні правові підстави для визнання спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р. протиправною та її скасування.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, виконавче провадження зупиняється до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові.

Тобто, вказана норма передбачає обов'язок державного виконавця з'ясувати відомості про правонаступника боржника. Окрім цього, приписами ч.4 ст.11 вказаного Закону встановлена можливість державного виконавця з власної ініціативи, у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження, звернутися до суду з заявою про зміну сторони її правонаступником.

Таким чином, наведені норми зобов'язували державного виконавця вчинити відповідні дії для з'ясування обставин про наявність правонаступників боржника та відновлення зупиненого виконавчого провадження, які відповідачем не були вчинені.

Зазначені обставини свідчать про протиправну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської обл. щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р.

Підвердженням наведеного також є діюча практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у справі Чуйкіна проти України (заява № 28924/04) у рішенні від 13.01.2011р. Суд висловив правову позицію про те, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Подібний підхід слід застосовувати до судового провадження у справі проти державного органу, в якому особа оскаржує виконавче провадження, враховуючи, що це виконання було і залишається обов'язком держави, незалежно від того, який конкретно орган відповідає за виконання цієї функції у будь-який момент часу.

Таким чином, забезпечення примусового виконання вимог виконавчого листа № 2-196/2005р., виданого Івано-Франківським міським судом 06.02.2006р., покладено нормами Закону України Про виконавче провадження на відповідача, який, в свою чергу, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою належного виконання судового рішення.

Натомість, в розглядуваній ситуації головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції ОСОБА_3, приймаючи спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р., діяла всупереч вимогам ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження . При цьому, державним виконавцем не було вчинено жодних дій для з'ясування належних обставин щодо ліквідації боржника та наявності правонаступництва у спірних правовідносинах, що свідчить про протиправну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської обл. щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до послідовного та обґрунтованого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме належить визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Івано-Франківської обл. щодо невиконання судового рішення Івано-Франківського міського суду згідно виконавчого листа № 2-196/2005р. від 06.02.2006р.; визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2006р. з примусового виконання виконавчого листа № 2-196/2005р., решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про пропуск строку звернення до суду із розглядуваним позовом, оскільки такі є необґрунтованими. Натомість, матеріалами справи стверджується, що позивач неодноразово звертався із відповідними скаргами на дії та рішення відповідача, після оскарження останніх в адміністративному порядку подав відповідний позов до суду.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності визначені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. в адміністративній справі № 2а-101/11/0970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7