Рішення

від 15.05.2017 по справі 371/235/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.05.2017 Єдиний унікальний № 371/235/17

Провадження № 2/371/251/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

з секретарем Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про звільнення майна з-під арешту, визнання права власності,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7. Після його смерті залишилося спадкове майно, у складі якого є земельна ділянка площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: АДРЕСА_1 право на яку набув померлий на підставі договору міни, укладеного 29 листопада 2012 року з ОСОБА_5 Договір міни (з відміткою нотаріуса про перехід права власності) було зареєстровано в Поземельній книзі 28 грудня 2012 року за реєстровим № 322292010004217001332, про що на акті начальником управління Держкомзему у Миронівському районі було проставлено відповідну відмітку.

17 серпня 2016 року він як спадкоємець померлого за законом звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, на що отримав інформацію про те, що на дану земельну ділянку постановою державного виконавця 20.05.2013 накладено арешт, як на нерухоме майно ОСОБА_5.

13 вересня 2016 року він звернувся до Миронівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про зняття арешту із вищевказаної земельної ділянки, на що отримав відмову.

На даний час належне його спадкодавцю майно є арештованим, що перешкоджає оформленню спадкових прав. Просив в судовом порядку зняти арешт з нерухомого майна у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, в поясненнях послався на обставини, викладені в поданій до суду заяві. Додатково пояснив, що спадкоємцем майна померлого батька є також його брат ОСОБА_8, з яким він має усну домовленість про спадкування земельної ділянки саме ним.

Завлені позивачем вимоги підтримав його представник.

Представник відповідача Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заявлені позовні вимоги не визнала, посилаючись на ті обставини, що майно у виді земельної ділянки підлягало арешту за постановою про арешт майна боржника за судовим рішенням Миронівського районного суду ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем 19 жовтня 2012 року, тобто до укладення договору міни.

Відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в судове засідання не з'явилися. Дані відповідачі про розгляд справи повідомлені належно.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит вдруге не з'явилися до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надали, враховуючи правила статтей 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності вказаних осіб.

Суд, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7. Дана обставина підтверджується доданим до позовної заяви свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 16 грудня 2014 року.

Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_7 за законом першої черги, оскільки являється його сином. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим Миронівським райвідділом ЗАГСу Київської області 25 березня 1974 року.

21 травня 2015 року, тобто у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_7, позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Другим спадкоємцем померлого, який прийняв спадщину, є син померлого ОСОБА_9

Дані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7

Частиною 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Аналогічна концепція закріплена в основоположних принципах здійснення правомочностей власника, сформульованих у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту.

Встановлено, що за життя ОСОБА_7 на підставі договору міни набув право власності на земельну ділянку площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Вказана обставина підтверджена договором міни, укладеним ОСОБА_7 та ОСОБА_5 29 листопада 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 5939.

Згідно положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Дана норма закону вказує на те, що з моменту, як спадкодавець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але слід враховувати, що доки він не отримає на це майно свідоцтва про право на спадщину, він не може розпоряджатися майном.

Користуватися та управляти майном у виді земельної ділянки, право на яку набув померлий ОСОБА_7 за договором міни, та яку успадкував позивач, а також оформити спадкові права позивач не взмозі з тих підстав, що на земельну ділянку постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року накладено арешт. Державна реєстрація обтяження мала місце 29 травня 2013 року, номер запису про обтяження : 1105948.

Дана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 65993031 від 17 серпня 2016 року.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що особою, майно якої обтяжено, є ОСОБА_5, якій обтяжене майно належало до укладення договору міни на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 25 січня 2012 року Миронівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322290001001557.

У п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна з опису роз'яснено, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись Законом України Про власність і нормами цивільного та шлюбно-сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Згідно положень ч. 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, в тому числі, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

За приписами частини 6 вказаної статті при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_5 25 січня 2012 року Миронівською районною державною адміністрацією, був додатком до укладеного 29 листопада 2012 року ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_5 договору міни.

Нотаріусом, який посвідчував правочин, на акті було проставлено відмітку про те, що ним за реєстровим номером № 5939 29 листопада 2012 року посвідчено (видано) договір міни, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_7.

Відомості про перехід прав на земельну ділянку було внесено до Поземельної книги 28 грудня 2012 року за реєстровим № 322292010004217001332, про що на державному акті начальником управління Держкомзему у Миронівському районі було проставлено відповідну відмітку.

Дані обставини підтверджені державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданим ОСОБА_5

Вказані встановлені обставини дають підстави для висновку, що майно у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на час його арешту станом на травень 2013 року належало ОСОБА_7

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині звільнення майна з-під арешту знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Позивач довів, що спірне майно на час його арешту належало його спадкодавцю ОСОБА_7, тому підлягає звільненню з-під арешту.

Вимоги позивача про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03 червня 2013 року Про судову практику в справахпро зняття арешту з майна при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК України).

Згідно з пунктами 4.12,4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування , п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів спадкової справи померлого ОСОБА_7 вбачається, що нотаріус не відмовляв у оформленні права на спадщину.

За вказаних обставин отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке звільнено з-під арешту, не виключається.

Згідно правил ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Звертаючись до суду з позовом, позивач оплатив судовим збором вимогу немайнового характеру про звільнення майна з-під арешту та вимогу майнового характеру про визнання права власності на майно.

З огляду на ті обставини, що судом задоволено лише вимогу позивача немайнового характеру, яку оплачено судовим збором в розмірі 640 гривень, вказані понесені витрати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 321, 328, 1216, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 126 ЗК України, ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна з опису , керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 61, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 224-226, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Миронівської міської ради Київської області, пай № НОМЕР_5, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції серії ВП № 34803505 від 20 травня 2013 року.

Вимогу про визнання права власності на земельну ділянку площею 3,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в адміністративних межах Миронівської міської ради Київської області, пай № НОМЕР_5, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва залишити без задоволення.

Стягнути з Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі по 213 гривень 33 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук