Ухвала

від 28.09.2017 по справі 371/235/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/235/17 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/3862/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 38 28.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про звільнення майна з-під арешту, визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3, ПАТ Банк Фінанси та Кредит про звільнення майна з - під арешту, визнання права власності та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 15 грудня 2014 року помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно, у складі якого є земельна ділянка площею 3,1584 га, кадастровий номер 3222910100:04:217:0013, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, Миронівська міська рада, пай № 647, право на яку померлий набув на підставі договору міни, укладеного 29 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_3 Договір міни (з відміткою нотаріуса про перехід права власності) було зареєстровано в Поземельній книзі 28 грудня 2012 року за реєстровим № 322292010004217001332, про що на акті начальником управління Держкомзему у Миронівському районі було проставлено відповідну відмітку.

17 серпня 2016 року ОСОБА_2, як спадкоємець померлого батька ОСОБА_4, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, на що отримав Інформаційну довідку про те, що на дану земельну ділянку постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року накладено арешт, як на нерухоме майно особи ОСОБА_3

13 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Миронівського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про зняття арешту з вищевказаної земельної ділянки, на що отримав відмову та рекомендацію звернутися до суду.

На даний час майно, яке належало його батьку на праві власності, перебуває під арештом, що перешкоджає оформленню позивачем спадкових прав, а тому останній просив суд зняти арешт з нерухомого майна у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий номер 3222910100:04:217:0013, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Київська область, Миронівський район, Миронівська міська рада, пай № 647, накладений постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року, та визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року позов задоволено частково.

Знято арешт з нерухомого майна у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий № 3222910100:04:217:0013, розташованої в адміністративних межах Миронівської міської ради Київської області, пай № 647, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції серії ВП № 34803505 від 20 травня 2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині зняття арешту з нерухомого майна скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 в частині зняття арешту, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна з опису при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись Законом України Про власність і нормами цивільного та сімейно-шлюбного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2014 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 327644, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського РУЮ у Київській області 16 грудня 2014 року (том 1, а.с.13).

Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_4 (том 1, а.с.14) та, відповідно, спадкоємцем за законом першої черги.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить земельна ділянка площею 3,1584 га, кадастровий № 3222910100:04:217:0013, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, Миронівська міська рада, пай № 647, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору міни, укладеного 29 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_3 (том 1, а.с.8-10).

21 травня 2015 року, у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4, позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька (том 1, а.с.63).

Разом з тим, оформити спадкові права на земельну ділянку позивач не взмозі в зв язку з тим, що на земельну ділянку постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року накладено арешт. Державна реєстрація обтяження мала місце 29 травня 2013 року, номер запису про обтяження: 1105948. Дана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 65993031 від 17 серпня 2016 року (том 1, а.с.7). Зі змісту вказаної довідки вбачається, що особою, майно якої обтяжено, є ОСОБА_3, якій обтяжене майно належало до укладення договору міни на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 966928, виданого 25 січня 2012 року Миронівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322290001001557.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 966928, виданий ОСОБА_3 25 січня 2012 року Миронівською районною державною адміністрацією, був додатком до укладеного 29 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 договору міни.

Нотаріусом, який посвідчував правочин, на акті було проставлено відмітку про те, що ним за реєстровим номером № 5939 29 листопада 2012 року посвідчено (видано) договір міни, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_4.

Відомості про перехід прав на земельну ділянку було внесено до Поземельної книги 28 грудня 2012 року за реєстровим № 322292010004217001332, про що на державному акті начальником управління Держкомзему у Миронівському районі було проставлено відповідну відмітку.

Дані обставини підтверджені державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 966928, виданим ОСОБА_3

З вищенаведених обставин вбачається, що майно у виді земельної ділянки площею 3,1584 га, кадастровий номер 3222910100:04:217:0013, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Київська область, Миронівський район, Миронівська міська рада, пай № 647, на час накладення арешту 20 травня 2013 року належало батьку позивача ОСОБА_4, а не відповідачу ОСОБА_3, в зв язку з чим висновки суду про незаконність накладення арешту та, як наслідок, задоволення вимоги ОСОБА_2, який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 у встановлений законом спосіб, однак оформити її не може в зв язку із арештом, накладеним на це майно, є обґрунтованими та такими, що відновлюють порушені права позивача, як власника майна.

Доводи апеляційної скарги про незаконність реєстрації переходу права власності на земельну ділянку від боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_3 до спадкодавця ОСОБА_4 колегією суддів відхиляються, оскільки договір міни, на підставі якого відбувся перехід права власності згідно вимог ст. 204 ЦК України є правомірним до тих пір, поки його недійсність не буде встановлено в судовому порядку, а з матеріалів справи вбачається, що даний правочин ніким не оспорювався і недійсним в судовому порядку не визнавався.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга відповідача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: