Постанова

від 19.05.2017 по справі 524/1280/17

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 524/1280/17

провадження №

19.05.2017 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши адміністративний матеріал, який поступив із Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючої, пенсіонерки, проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст. 172-7 ч.2 КпАП України,-

ВСТАНОВИВ :

18.05.2017 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 172-2 ч.2 КпАП України.

Вищевказаний адміністративний матеріал 18.05.2017 року згідно автоматизованої системи документообігу був розподілений судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_1

04.05.2017 року постановою Апеляційного суду Полтавської області була визначена підсудність розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 ч.2 КУпАП і направлена на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Вивчивши матеріали справи , вважаю необхідним заявити самовідвід по даній справі , виходячи з наступного :

Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді( самовідвід) , відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Між тим, згідно з ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04 листопада 1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно з ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України Про міжнародні договори , від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, на якій наголосив суд у справі ОСОБА_3 проти України (Заява № 21722/11) (пункти 104 та 106) існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об,єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (серед інших, рішення у справах Фей проти Австрії (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється . Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду,а тому будь який суддя,стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості,повинен брати самовідвід або бути відведеним (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86; рішення від 09.11.2006р у справі Білуга проти України).

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід ( самовідвід) та порядку розгляду заяви про відвід(самовідвід) по справам про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Олейнікова Г.М згідно постанови від 27.02.2017 року повертала справу до Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України для направлення за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави та згідно постанови від 07.03.2017 року заявила про самовідвід по данній справі,який був задоволений , тобто прийняла судження по справі , також вищевказана постанова судді ніким не скасована і набрала законної сили , тому суддя Олейнікова Г.М., щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у її безсторонності і неупередженості при розгляді справи відносно ОСОБА_2 про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст.. 172 -7 ч.2 КУпАП вважає , що її заява про самовідвід підлягає задоволенню .

Керуючись ст.245, 278, 279, 280, 283 КУпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення №524/1280/17 стосовно ОСОБА_2, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-7 КУпАП судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 задовольнити

Справу передати до канцелярії Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: