Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/16831/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/16831/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі№ 910/16831/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСІТІС" доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" простягнення 349 116,16 грн., за участю представників: від позивача Кузнєцов В.Є. від відповідачаПавленко О.В. ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІТІС" (далі - ТОВ "АСІТІС") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" про стягнення 260 539,50 грн. боргу, 35 765,25 грн. пені, 4 940,60 грн. інфляційної складової боргу, 2 912,29 грн. трьох процентів річних та 44 958,52 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення дефектів на об'єкті оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/16831/16 (суддя Головатюк Л.Д.) у задоволенні позову ТОВ "АСІТІС" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючого, Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/16831/16 частково скасовано. Резолютивну частину рішення викладено у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 260 539,50 грн. боргу з орендної плати та 3 908,09 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/16831/16, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.05.2017 о 10 год. 20 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ТОВ "АСІТІС" (Орендодавець) та ПАТ "Дельта Банк" (Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення від 15.11.2011 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування та володіння нежиле приміщення за номером 65 (літ. А) загальною площею 141,50 кв.м, що розташоване в будівлі № 44 по вулиці Саксаганського у місті Києві.

Згідно з п. 1.2 Договору об'єкт оренди передавався з метою розміщення структурного підрозділу ПАТ "Дельта Банк", яке використовуватиме об'єкт оренди для надання банківських послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк оренди обчислюється з дати початку експлуатації об'єкта оренди, зазначеної в акті приймання-передачі об'єкта оренди, та становить 60 календарних місяців.

Позивач передав відповідачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі приміщення від 15.11.2011, де сторони зазначили, що датою початку експлуатації об'єкту оренди Орендарем є 01.12.2011.

Відповідно до умов п.п. 3.3.4-3.3.8 Договору на відповідача покладено обов'язок належного використання об'єкта оренди та обов'язок вжиття відповідних заходів для запобігання погіршенню його стану.

Згідно з п. 5.1 Договору орендна плата нараховується та сплачується за кожен місяць користування відповідачем об'єкта оренди, починаючи з дати початку експлуатації, зазначеної в акті приймання-передачі об'єкта оренди і до дати повернення відповідачем об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.2 Договору розмір орендної плати за користування об'єктом оренди в цілому за один місяць оренди складає 59 246,67 грн. без ПДВ.

Як встановлено у п. 5.4 Договору, орендна плата сплачується відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 25-го числа поточного місяця за наступний місяць на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем. Якщо день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату в перший робочий день, що слідує за вихідним, святковим або іншим неробочим днем. По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується акт наданих послуг. Орендна плата за користування об'єктом оренди, підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції, офіційно встановленого державним комітетом статистики України. При цьому, базовим розміром орендної плати для здійснення індексації є розмір орендної плати, зазначений у п. 5.2 Договору.

У період дії Договору між сторонами підписувались договори про внесення змін до нього. Так, 25.04.2012 між сторонами підписано договір про внесення змін, відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 5.4 Договору та виклали його редакції, згідно з якою орендна плата сплачується відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 25-го числа поточного місяця за наступний місяць на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем. Якщо день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату в перший робочий день, що слідує за вихідним, святковим або іншим неробочим днем. По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг. Орендна плата за поточний місяць користування об'єктом оренди підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції, офіційно встановленого державним комітетом статистики України за поточний місяць. Проіндексована орендна плата є базовою для проведення її індексації в наступних періодах нарахування орендної плати.

Договором про внесення змін від 28.05.2014 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, встановивши розмір орендної плати - 59 246,67 грн. без ПДВ. Згідно із внесеними змінами, у період з 01 травня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно розмір орендної плати за користування об'єктом оренди у цілому за один повний календарний місяць оренди складає 54 500,00 грн. Сторони за взаємною згодою встановили, що в період з 01 травня 2014 року до 31 грудня 2014 року орендна плата не підлягає індексації.

Договором про внесення змін від 25.12.2014 сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, встановивши розмір орендної плати - 59 246,67 грн. без ПДВ. Згідно із внесеними змінами, у період з 01 січня 2015 до 31 грудня 2015 року включно, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди в цілому за один повний календарний місяць оренди складає 54 500,00 грн. Сторони за взаємною згодою встановили, що в період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року орендна плата не підлягає індексації і, відповідно, другий абзац п. 5.4 основного договору не застосовується до правовідносин сторін у вказаний період.

На підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02.03.2015 за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноваженою особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

Відповідно до матеріалів справи, у квітні 2016 року представник ПАТ "Дельта Банк" Поляков М.В. від імені Банку направив ТОВ "АСІТІС" листа від 29.03.2016 вих. № 2842, в якому повідомив позивача про дострокове розірвання Договору з 30.04.2016. Вказаний лист отримано позивачем 11.04.2016.

Згідно з умовами п. 7.3 Договору тридцятиденний строк до розірвання Договору розпочав свій відлік з 12.04.2016, а датою розірвання Договору, відповідно, слід вважати 11.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначено ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що у період з січня по травень 2016 року відповідач за користування орендованим приміщенням розрахувався частково, сплативши 177 740,01 грн., у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 260 539,50 грн. При цьому, у позовній заяві зазначено про те, що згідно з умовами Договору відповідач сплатив 25 000,00 грн. гарантійного платежу, що враховано позивачем при розрахунку суми боргу.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення про ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", задоволення вимог кредиторів Банку, зокрема, ТОВ "АСІТІС", здійснюється виключно у межах процедури ліквідації Банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Встановивши, що у передбачений цим Законом строк позивач не звернувся до відповідача з вимогою про включення його до реєстру кредиторів Банку, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Питання виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд складає реєстр акцептованих вимог кредиторів.

А тому вимоги, заявлені позивачем, не відносяться до переліку вимог, на які поширюються обмеження, встановлені ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам відповідача була опублікована в газеті "Голос України" 08.10.2015. Відтак, 07.11.2015 завершився встановлений ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Банку, а 08.01.2016 завершився 90-денний строк складення Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Водночас, як встановив апеляційний господарський суд, сума заборгованості, що є предметом спору, виникла за зобов'язанням відповідача зі сплати за користування орендованим приміщенням з січня 2016 по травень 2016 року, тобто у вищезазначений строк позивач не міг звернутися до відповідача з кредиторською вимогою щодо сплати останнім орендної плати за січень-травень 2016 року, оскільки Договір ще не припинив свою дію, виконувався сторонами, і кредиторська вимога як така ще не виникла. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що Банк частково оплатив вартість орендної плати, що, за висновком апеляційної інстанції, фактично свідчить про визнання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем та можливість їх виконання.

Аналіз положень ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладень фізичних осіб" свідчить, що законодавець встановив можливість звернення кредиторів з вимогами до банку після спливу 30-денного строку, встановленого ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та 90-денного строку, встановленого ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, лише з вимогами за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що заборгованість відповідача, заявлена до стягнення у даній справі, виникла після спливу встановлених строків для заявлення кредиторами своїх вимог до Банку та складення Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендних платежів за фактичний час користування приміщенням.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положень Договору та внесених до нього змін, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, зважаючи на проведену відповідачем часткову оплату та сплачену суму гарантійного платежу, апеляційний господарський суд, встановивши наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати орендних платежів у розмірі 260 539,50 грн., дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача боргу з орендної плати у вказаному розмірі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 44 958,52 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно провести позивачеві для усунення дефектів на об'єкті оренди, суд апеляційної інстанції вказав про її необґрунтованість, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що вартість пошкодженого майна становить суму 44 958,52 грн. чи що вказаний розмір є саме фактично понесеними позивачем витратами на відновлення належного стану орендованого приміщення. У зв'язку з цим, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 260 539,50 грн. боргу з орендної плати та відмовивши в іншій частині позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/16831/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук