Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/5909/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/5909/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "БІЗНЕСІНФОРМАУДИТ"

до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"

про стягнення 159 229,35 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Заруцька О.В. за довіреністю № 194/20 від 05.04.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "БІЗНЕСІНФОРМАУДИТ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (відповідач) про стягнення заборгованості на підставі Договору № 194/50 на проведення аудиторських робіт від 27.02.2002 (із змінами і доповненнями) в сумі 159229,35 грн., з яких: 86307,00 грн. - основний борг; 66197,50 грн. - інфляційні втрати; 6724,85 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав відповідачу на підставі вищевказаного договору послуги за січень - червень 2014 в повному обсязі, втім відповідач не здійснив оплату цих послуг у визначений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 було порушено провадження у справі № 910/5909/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 10:40 год.

11.05.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника відповідача для участі у розгляді справи.

12.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи наданих позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2017 письмових пояснень від 12.05.2017 щодо початку періоду прострочення відповідачем зобов'язання з оплати спірних послуг, а також доказів на підтвердження направлення та вручення відповідачу листів позивача з проханням здійснити оплату спірних послуг.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., не з'явився, проте 11.05.2017 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 12.04.2017 не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, здійснювався розгляд клопотання про відкладення розгляду справи, поданого представником відповідача 11.05.2017 через відділ діловодства суду.

В обгрунтування наведеного клопотання відповідач зазначив, що у зв'язку з частковим завантаженням виробничих потужностей, на підприємстві відповідача встановлено триденний робочий тиждень (вівторок, середу, четвер), що підтверджується наказами ДАХК "Артем" № 302 від 07.11.2016, № 52 від 16.03.2017, № 59 від 21.03.2017. Враховуючи зазначене та у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника відповідача для участі у розгляді справи, відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про відхилення останнього з таких підстав.

Ухвала про порушення провадження у справі № 910/5909/17 від 12.04.2017, якою призначено розгляд даної справи на 15.05.2017, була отримана уповноваженим представником відповідача 18.04.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041625825.

Наведене, в свою чергу свідчить, що відповідач мав достатньо часу та можливість підготуватись до судового засідання, в тому числі надати письмовий відзив на позов і докази на підтвердження викладених в ньому обставин, та направити свого повноважного представника для участі в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, письмовий відзив і докази на підтвердження викладених в ньому обставин на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2017 відповідачем до суду не подано та не надіслано.

При цьому суд також звертає увагу, що стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Отже, відповідач мав можливість здійснити своє представництво в суді, зокрема, в судовому засіданні 15.05.2017, не тільки за участі уповноваженого представника, а і безпосередньо на рівні керівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи зазначене, подане відповідачем клопотання розцінюється судом як безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.05.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

В судовому засіданні 15.05.2017 представник позивача підтримав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень від 12.05.2017 та доказів, подане ним 12.05.2017 через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням письмових пояснень від 12.05.2017, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "БІЗНЕСІНФОРМАУДИТ" (позивач, виконавець) та Державною холдинговою компанією "Артем" (відповідач, замовник) було укладено Договір № 194/50 на проведення аудиторських робіт (далі - Договір), відповідно до якого виконавець (позивач) протягом дії цього Договору надає замовнику (відповідачу):

- аудиторські послуги по виявленню надмірно нарахованих замовником податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових і неподаткових платежів (п. 1.1 Договору);

- послуги по проведенню консультацій і видачі рекомендацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, права і ринкової економіки, які однозначно неурегульовані у законодавчих і нормативно - правових актах України (п. 1.2 Договору);

- консультаційні послуги по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих замовником податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-14 від 29.06.2010 про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 16 до Договору), сторони виклали п. 3.1 Договору в новій редакції, згідно якої Договір діє з моменту його підписання до 30.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами. Також, п. 4.1 Договору доповнено абзацом третім, згідно якого з 01.11.2011 загальна вартість аудиторських послуг та юридичних послуг складає 23974 грн. на місяць та залишається незмінною в разі зміни податкового законодавства.

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-15 від 05.01.2011 про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 17 до Договору), у п. 4.1 Договору словосполучення "в тому числі ПДВ у розмірі 2900 грн." замінено на словосполучення "без ПДВ", а також, до найменування Договору додано словосполучення "та надання юридичних послуг".

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-16 від 06.01.2011 про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 18 до Договору), у пункті 4.1 Договору число 17400 замінено на число 23974.

Відповідно до Додаткової угоди № 194/50-17 від 20.04.2011 про зміни і доповнення до Договору (Додаток № 19 до Договору), сторони виклали п. 3.1 Договору в новій редакції, згідно якої Договір діє з моменту його підписання до 30.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами. В тому числі до 30.12.2015 діє Додаткова угода № 194/50-16 від 06.01.2011 року про зміни до Договору.

Згідно п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору замовник (відповідач) зобов'язався вчасно, відповідно до умов Договору, проводити розрахунки з виконавцем (позивачем).

Відповідно до п. 2.2.5 п. 2.2 Договору замовник (відповідач) зобов'язався протягом 3-х днів з моменту надання виконавцем (позивачем) акту приймання виконаних робіт затвердити його або дати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акту з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у встановлений термін виконавець не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису замовника може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли".

Пунктом 4.4. Договору визначено, що повний розрахунок за Договором здійснюється в шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору (зі змінами та доповненнями) надав відповідачу консультаційно-інформаційні послуги в період січень - червень 2014 року, відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується Актом № 194/50/332 від 27.06.2014 приймання консультаційно-інформаційних послуг, наданих ТОВ "АФ "БІЗНЕСІНФОРМАУДИТ" за Договором від 27.02.2002 року №194/50 (зі змінами та доповненнями) у січні - червні 2014 року (далі - Акт № 194/50/332 від 27.06.2014), який підписаний сторонами без будь - яких зауважень та застережень та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до пунктів 6-8 Акту №194/50/332 від 27.06.2014 сторони встановили:

- консультаційно-інформаційні послуги, що надані виконавцем (позивачем) замовнику (відповідачу) у січні - червні 2014 року відповідно до Договору, вважати наданими та прийнятими;

- вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих виконавцем (позивачем) у січні - червні 2014 року за Договором складає 143844 грн., без ПДВ;

- у зв'язку з тим, що сплачений замовником (відповідачем) аванс за січень - червень 2014 року склав суму у 57537 грн., замовнику (відповідачу) варто перерахувати у термін до 01.09.2014 року на поточний рахунок виконавця (позивача) грошові кошти у сумі 86307 грн., без ПДВ.

Позивач стверджує, що у погоджений термін відповідач не здійснив оплату 83607,00 грн. за надані позивачем у січні - червні 2014 року відповідно до Договору консультаційно-інформаційні послуги.

Крім того, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача (листи № 194/112 від 03.12.2015, № 194/5 від 20.01.2016, № 194/12 від 10.02.2016, № 194/17 від 09.03.2016, № 194/25 від 08.04.2016, № 194/44 від 22.06.2016, № 194/64 від 25.07.2016), відповідач так і не оплатив вищенаведені спірні послуги в розмірі 86307,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 86307,00 грн. основного боргу, а також 6724,85 грн. 3% річних та 66197,50 грн. інфляційних втрат з огляду на прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Д194/50 на проведення аудиторських робіт від 27.02.2002 (зі змінами та доповненнями) за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач належним чином та в повному обсязі надано відповідачу консультаційно-інформаційні послуги у січні - червні 2014 року відповідно до умов Договору 194/50 на проведення аудиторських робіт від 27.02.2002 (зі змінами та доповненнями), що підтверджується Актом № 194/50/332 від 27.06.2014, який підписаний сторонами без будь - яких зауважень та застережень та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до вказаного Акту №194/50/332 від 27.06.2014 також підтверджується, що вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих позивачем у січні - червні 2014 року за Договором склала 143844 грн., без ПДВ.

Крім того, згідно вказаного Акту №194/50/332 від 27.06.2014 сторони погодили, що у зв'язку з тим, що сплачений відповідачем аванс за січень - червень 2014 року склав суму у 57537 грн., відповідачу необхідно було перерахувати грошові кошти у сумі 86307,00 грн., без ПДВ, у термін до 01.09.2014 року на поточний рахунок позивача.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не оплатив 86307,00 грн. за консультаційно-інформаційних послуги, надані позивачем у січні - червні 2014 року на підставі Договору, строк оплати яких є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86307,00 грн. основного боргу за Договором визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 6724,85 грн. 3% річних за період з 01.09.2014 по 05.04.2017 та 66197,50 грн. інфляційних втрат за період вересень 2014 - квітень 2017 за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у строк, визначений в Акті №194/50/332 від 27.06.2014, який був складений на підставі Договору, не здійснив оплату за надані позивачем у січні - червні 2014 року консультаційно-інформаційні послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 01.09.2014 , що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, при визначенні початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання в спірному випадку з 01.09.2014, судом враховано роз'яснення абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14), згідно яких якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно та відповідно до встановлених обставин справи, та приписів статті 625 Цивільного кодексу України, а отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6724,85 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача 66197,50 грн. інфляційних втрат, то суд звертає увагу, що відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, позивач хоча і визначив період нарахування інфляційних втрат з вересня 2014 по квітень 2017, втім фактично здійснив такий розрахунок за період з вересня 2014 по лютий 2017 . До того ж, як свідчать матеріали справи, з даним позовом до суду позивач звернувся 10.04.2017, що підтверджується реєстраційним штампом суду № 5909/17 від 10.04.2017.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат за період з вересня 2014 по лютий 2017 складає 70638, 25 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.09.2014 - 28.02.2017 86307 1.818 70638.25 156945.25

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 66197,50 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 66197,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2388,44 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10; ідентифікаційний код 14307699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "БІЗНЕСІНФОРМАУДИТ" (02166, м. Київ, вул. Мілютенко, буд. 42-А, кв. 10, ідентифікаційний код 30222194) 86307,00 грн. основного боргу, 66197,50 грн. інфляційних втрат, 6724,85 грн. 3% річних, 2388,44 грн. судового збору.

судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2017

Суддя Гумега О.В.