Постанова

від 20.03.2018 по справі 910/5909/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5909/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит",

представник позивача - Воловчук В.М. (угода про надання правової допомоги від 29.01.2018); Фроленко В.М. (керівник),

відповідач - Державна акціонерна холдингова компанія "Артем",

представник відповідача - Перегонцев І.А. (довіреність №18-409 від 19.02.2018),

розглянув касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.05.2017

у складі судді: Гумега О.В.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 05.09.2017

у складі суддів: Руденко М.А., (головуючий), Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.,

у справі № 910/5909/17 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит",

до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем",

про стягнення 159 229, 35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" (далі - ТОВ "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит", позивача) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (далі - ДАХК "Артем", відповідач) про стягнення 159 229,35 грн., з яких: 86 307,00 грн. - заборгованість; 6 724,85 грн. - 3 % річних та 66 197,50 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/5909/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 86 307,00 грн. - основний борг, 66 197,50 грн. - інфляційні втрати та 6 724,85 грн. - 3% річних, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що позивач належним чином та в повному обсязі надав відповідачу консультаційно-інформаційні послуги у січні - червні 2014, відповідно до умов Договору 194/50 на проведення аудиторських робіт від 27.02.2002 (зі змінами та доповненнями), що підтверджується Актом № 194/50/332 від 27.06.2014, в якому сторони узгодили обов'язок відповідача перерахувати залишок грошових коштів (за виключенням авансу) у сумі 86 307,00 грн. (без ПДВ) у термін до 01.09.2014 на поточний рахунок позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу відповідача на рішення місцевого господарського суду від 15.05.2017 у справі № 910/5909/17 задоволено частково; рішення у справі змінено в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" задовольнити частково.

Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" на користь ТОВ "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" 86 307,00 грн. основного боргу, 58 160,19 грн. інфляційних втрат, 5 880,70 грн. 3% річних, 2 255,21 грн. судового збору за подачу позову.

В іншій частині позову відмовити.".

Стягнуто з позивача на користь відповідача 146,58 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу наказів доручено господарському суду міста Києва.

Постанова апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг є 27.12.2014, а тому прострочення виконання вказаного зобов'язання наступає, відповідно, з 28.12.2014. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період січень 2015- лютий 2017 (з урахуванням дефляції) та 3 % річних на суму заборгованості у розмірі 86 307,00 грн. за загальний період з 28.12.2014. по 05.04.2017, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення інфляційних втрат у сумі 58 160,19 грн., 3 % річних у сумі 5 880,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що оскаржені судові рішення прийняті на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2017 розгляд касаційної скарги Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17, призначено на 11.12.2017. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17 до закінчення перегляду справи в порядку касації.

02.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (далі - ГПК України) справа № 910/5909/17 господарського суду міста Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 910/5909/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 01.02.2018 прийнято справу № 910/5909/17 господарського суду міста Києва до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/5909/17 господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" відбудеться 20.03.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.03.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" вказує на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги. При цьому, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій повно та вірно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

ДАХК "Артем" в додаткових поясненнях до касаційної скарги просила скасувати оскаржувані судові акти та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав неповно досліджених доказів.

В судове засідання 20.03.2018 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення уповноважених представників позивача і відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.02.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" (виконавець) та Державною холдинговою компанією "Артем" (замовник) укладений договір № 194/50 на проведення аудиторських робіт, відповідно до умов якого виконавець протягом дії цього договору надає замовнику аудиторські послуги по виявленню надмірно нарахованих замовником податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових і неподаткових платежів (п. 1.1 договору); - послуги по проведенню консультацій і видачі рекомендацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, права і ринкової економіки, які однозначно неурегульовані у законодавчих і нормативно - правових актах України (п. 1.2 договору); - консультаційні послуги по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих замовником податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, на протязі якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору замовник зобов'язався вчасно, відповідно до умов договору, проводити розрахунки з виконавцем.

Замовник зобов'язався протягом 3-х днів з моменту надання виконавцем акту приймання виконаних робіт затвердити його або дати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акту з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у встановлений термін виконавець не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису замовника може бути пред'явлений до оплати при наявності запису: "Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли" (п. 2.2.5 п. 2.2 договору).

Згідно з п. 4.4 договору повний розрахунок за договором здійснюється в шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що до вищезазначеного договору укладались додаткові угоди, яким вносились зміни в частині вартості послуг та терміну дії договору.

На виконання умов договору виконавець у січні-червні 2014 року надав замовнику обумовлені договором послуги (що підтверджується актом приймання консультаційно-інформаційних послуг № 194/50/332 від 27.06.2014 на суму 143 844,00 грн. без ПДВ, який підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та застережень та скріплений печатками підприємств). При цьому, зазначеним актом визначено, що у термін до 01.09.2014 замовнику необхідно перерахувати на поточний рахунок виконавця грошові кошти у сумі 86 307,00 грн. без ПДВ., оскільки замовником сплачений аванс у сумі 57 537,00 грн.

З огляду на невиконання відповідачем взятого на себе за вищезазначеним договором обов'язку щодо оплати отриманих послуг у погоджений сторонами термін, позивач неодноразово направляв відповідачу листи (№ 194/112 від 03.12.2015, № 194/5 від 20.01.2016, № 194/12 від 10.02.2016, № 194/17 від 09.03.2016, № 194/25 від 08.04.2016, № 194/44 від 22.06.2016, № 194/64 від 25.07.2016) з вимогою погасити заборгованість, які залишені без відповіді та реагування, що й стало підставою для звернення до господарського суду міста Києва з даною позовною заявою.

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Відповідно до ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалось вище та це було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, виконавець надав замовнику обумовлені договором послуги (що підтверджується актом приймання консультаційно-інформаційних послуг № 194/50/332 від 27.06.2014 на суму 143 844,00 грн., який підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та застережень та скріплений печатками підприємств), проте не сплачені відповідачем, що не спростовано останнім.

При цьому, апеляційною інстанцією зазначено, що матеріали справи не містять висловлення замовником вмотивованої відмови чи зауважень до проведених робіт по акту приймання виконаних робіт № 194/50/332 від 27.06.2014 протягом 3-денного строку, як це передбачено п. 2.2.5 п. 2.2 договору.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд з огляду на те, що в акті №194/50/332 від 27.06.2014 сторони погодили, що відповідачу необхідно було перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача у термін до 01.09.2014, зазначив, що саме з цієї дати відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання в частині оплати за договором та перевіривши розрахунки 3% річних та індексу інфляції, зроблені позивачем, дійшов висновку, що вони вірні, у зв'язку з чим задовольнив у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6724,85 грн. 3% річних за період з 01.09.2014 по 05.04.2017 та 66197,50 грн. індексу інфляції за період вересень 2014 - квітень 2017.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) суд апеляційної інстанції з вказаним висновком не погодився та зазначив, що строк, який визначений в акті приймання виконаних послуги № 194/50/332 від 27.06.2014, не є зміною умов договору в частині зміни строку виконання грошового зобов'язання, передбаченого п. 4.4 договору, оскільки така зміна суперечить ст. 654 ЦК України, якою закріплено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Прийнявши до уваги наведені обставини та надавши оцінку доказам, які ці обставини підтверджують, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що грошове зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги повинно було виконане відповідачем протягом 6 місяців після завершення робіт на підставі акта приймання виконаних робіт № 194/50/332 від 27.06.2014, тобто до 27.12.2014.

Таким чином, врахувавши приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 880,70 грн. та інфляційних втрат у сумі 58 160,19 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Посилання у касаційній скарзі на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі №5005/4522/2011, від 26.09.2013 № 920/251/13-г та постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г відхиляються Верховним Судом, оскільки зазначені постанови прийнято за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі № 910/5909/17.

Доводи скаржника про те, що господарськими судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору та не досліджено належним чином усіх доказів по справі, колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки вбачається, що під час розгляду справи господарськими судами, відповідно до приписів ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів в їх сукупності, належним чином проаналізували відносини сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" та залишення рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 (в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017) та постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2017 зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 (в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/5909/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков