Рішення

від 16.05.2017 по справі 922/1165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р.Справа № 922/1165/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве, Харківського району до Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради, с. Буди, Харківського району про стягнення 87131,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 20/17 від 10.01.2017 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 87131,48 грн. заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд застосувати строк позовної давності по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності по справі заперечує, у наданому клопотанні просить поновити строк позовної давності по справі.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін більше не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлен позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (позивач) - з 01 січня 2009 року надає послуги з теплопостачання в Харківському районі, в тому числі і сел. Буди, зокрема по вул. Харківській, в будинок №2/4 приміщення №18.

Надання послуг з теплопостачання в будинок №2/4 підтверджується актами підключення та відключення до мереж централізованого теплопостачання, які щорічно складаються на початку та закінченні опалювального періоду та підписуються начальником Виробничого управління житлово - комунального господарства.

Неодноразово рекомендованими листами на адресу Виробничого управління житлово - комунального господарства та Будянської селищної ради позивач просив надати інформацію хто є власником приміщення №18 в будинку №2/4 по вул. Харківській, або хто саме зареєстрований та фактично мешкає за вказаною адресою, оскільки вказана квартира опалювається щорічно, але послуги з теплопостачання ніхто не сплачує.

Відповідно до листів Будянської селищної ради зазначено, що вказане приміщення №18 є власністю Виробничого управління житлово - комунального господарства. Позивач вказує, що відповідач взагалі ухилявся від надання будь-якої інформації щодо цього приміщення і лише в 2017 році листом від 23 лютого 2017 року за вихідним № 21 (у відповідь на претензію-вимогу позивача № 173/17 від 16 лютого 2017 року) повідомив, що приміщення № 18 в будинку № 2/4 по вул. Харківській не є власністю відповідача, і в цьому приміщенні ніхто не зареєстрований та не мешкає.

Матеріали справи свідчать про те, що Актом обстеження від 02 лютого 2017 року, що складений представниками Комунального підприємства Теплових мереж встановлено, що фактично у вказаній кімнаті знаходиться Виробниче управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради.

Будинок №2/4 по вул. Харківській, а отже і приміщення № 18, знаходиться на балансі відповідача. Цей факт підтверджусться тим, що саме начальник Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради в якості представника балансоутримувача об'єкта підписує на початку та вкінці кожного опалювального періоду акти підключення та відключення до мереж централізованого теплопостачання.

Таким чином, з самого початку надання позивачем послуг до цього приміщення, Виробниче управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради користувалося цим приміщенням, але не повідомило про це теплопостачальну організацію - Комунальне підприємство Теплових мереж та не сплачувало послуги з теплопостачання.

Всього за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2017 року борг відповідача за послуги з теплопостачання по вказаному приміщенню складає 87131,48 грн.

Оплату спожитих комунальних послуг відповідач повинен здійснювати не тільки як споживач теплової енергії, але і як балансоутримувач будинку № 2/4. Тобто, навіть якщо б відповідач не користувався зазначеним вище приміщенням, Виробниче управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради повинен проводити оплату комунальних послуг, тому, що він є балансоутримувачем цього будинку.

Згідно абзаца 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року балансоутримувач будинку - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно пункту 16 Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій та Типового договору па утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07 вересня 1998 року № 194 утримання житлового будинку - це комплекс робіт, спрямований на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду й прибудинкових територій.

Тобто, витрати на утримання приміщення № 18 несе баласоутримувач. А відповідно, і оплату за спожиті комунальні послуги з теплопостачання зобов'язаний здійснювати балансоутримувач.

Укладеного письмового договору про надання послуг з теплопостачання для будинку № 2/4 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації та Виробничим управлінням житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради немає. Але відсутність договірних відносин ніяким чином не звільняє відповідача від оплати заборгованості за спожиті послуг з теплопостачання, оскільки відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633-IV основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Тобто, обов'язок укласти договір лежить саме на споживачі, а не на теплопостачальній організації.

Відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Недійсність договору з постачання теплової енергії у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами є дійсними, а їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Крім того, згідно пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, установлені договором або законом.

Послуги з теплопостачання виконувалися позивачем відповідно до Закону України "Про теплостачання" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої аоди і водовідведення".

Згідно пункту18 вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої аоди і водовідведення" оплата за послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14 споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Згідно статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання приміщення № 18 в будинку № 2/4 по вул. Харківській у сел. Буди за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2017 року складає 87131,48 грн.

Позивач зазначає, що з 2009 року не міг з'ясувати хто є власником та хто зареєстрований у приміщенні № 18 будинку № 2/4 по вул. Харківській у сел. Буди, що було з'ясовано лише у 2017 році, тому позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку позовної давності із посиланням на статтю 53 Господарського процесуального кодексу України та просить поновити строки позовної давності по стягненню з відповідача заборгованості з теплопостачання, що надавалися в приміщення № 18 в будинку № 2/4 по вул. Харківській у сел. Буди.

Відповідач у наданому клопотанні просить суд застосувати строк позовної давності по справі та просить у задоволенні позову відмовити. Заяву позивача про поновлення строку позовної давності відповідач вважає необґрунтованою та просить відмовити у її задоволенні.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", абзаци перший та другий пункту 2.2.: за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачувались послуги надані позивачем з теплопостачання у вказаний позивачем період з 2009 по 2017 роки, тобто право позивача на подання такого позову наявне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права права або інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає поважними причини пропущення позовної давності та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності по справі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 218, 526, 530, 610, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради (62456, Харківська область, Харківський район, с. Буди, вул. Островського, 4, розрахунковий рахунок 260053150 ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 31285271) на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (юридична адреса: 62466, Харківська область, Харківський район смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, поштова адреса: 61037. м. Харків, вул. Балашовська, буд. 25, розрахунковий рахунок 260075316 ПАТ «Мегабанк» м. Харкова, МФО 351629, код ЄДРПОУ 33561415) 87131,48 грн. заборгованості та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_2