Постанова

від 15.05.2017 по справі 904/10695/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017 року Справа № 904/10695/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Джихур О.В., Сизько І.А.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 01.04.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №06/05 від 15.05.2017 року;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у справі №904/10695/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторин", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 140 860 грн. 18 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" (надалі - ТОВ "Макрокурсор") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПАТ "Центральний ГЗК") про стягнення заборгованості в розмірі 140 860 грн. 18 коп. в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у справі №904/10695/15 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково; з ПАТ "Центральний ГЗК" на користь ТОВ "Макрокурсор" стягнуто 139 819 грн. 34 коп. заборгованості та 2 097 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, визнати п.3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки №15-09-14 від 15.09.2014 року в частині зобов'язань ПАТ Центральний ГЗК недійсними, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що не підписаний ним договір поруки в силу ст. 511 Цивільного кодексу України не може створювати обов`язків, а відповідно до умов договору поставки жодна із сторін не може передавати свої права та обов`язки по договору третім особам без письмової згоди другої сторони. Вважає, що з огляду на те, що порука передбачає волевиявлення як боржника так і поручителя, чого дотримано не було, то в силу п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд мав визнати п.3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки недійсними. Зауважив на удаваність договору поруки, який був укладений значно пізніше, ніж забезпечений ним договір поставки, а також на можливість стягнення спірної заборгованості лише за рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Третя особа на виклик суду не з'явилась, пояснень по суті спору не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ПАТ "Центральний ГЗК" (покупець, відповідач) таТовариством з обмеженою відповідальністю "Санторин" (надалі - ТОВ "Санторин") (постачальник, третя особа) укладено договір на придбання технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та сплатити обладнання.

Згідно п. 2.1. договору кількість, номенклатура обладнання зазначається в Специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно умов Специфікації №1 до договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити поставку перфоратора телескопного, вартість якого складає 85 478 грн. 40 коп.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі. Оплата за обладнання, що поставляється, буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 5 Специфікації №1 до договору, строк оплати поставленого обладнання складає 5 календарних днів з моменту поставки.

15.09.2014 року між ТОВ "Санторин" (кредитор, третя особа) ТОВ "Макрокурсор" (поручитель, позивач) укладено договір поруки №15//09/14 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань - ПАТ "Центральний ГЗК", що виникли з договору №2089-08-01 від 31.08.2012 року на придбання технологічного обладнання, який був укладений між кредитором та боржником.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року у справі №904/8638/16 за позовом ТОВ "Санторин" до відповідача-1: ПАТ "Центральний ГЗК" та відповідача-2: ТОВ "Макрокурсор" про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138 778 грн. 50 коп. з відповідача-2 на користь позивача стягнуто 75 478 грн. 40 коп. основного боргу, 56 302 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 6 997 грн. 35 коп. 3% річних, 2 081 грн. 68 коп. судового збору; в частині вимог до відповідача-1 провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на ті обставини, що при укладенні договору №2089-08-01 від 31.08.2012 року, в п. 9.2. сторонами досягнуто згоди про те, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензій, які виникають по даному договору або у зв'язку з ним, в тому числі, відносно його укладення, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації „Регіональна правова група, у відповідності з Регламентом зазначеного суду.

Вищезазначеним судовим рішенням встановлено порушення ПАТ "Центральний ГЗК" умов договору поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012 року, укладеного із ТОВ "Санторин" в частині своєчасної оплати поставленого останнім обладнання на суму 75 478 грн. 40 коп., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 56 302 грн. 75 коп. та 3% річних в розмірі 6 997 грн. 35 коп. Крім того, встановлено порушення ТОВ "Макрокурсор" умов договору поруки №15/09/14 від 15.09.2014 року, укладеного із ТОВ "Санторин" в забезпечення виконання ПАТ "Центральний ГЗК" зобов'язань за договором поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012 року, в частині своєчасної оплати заборгованості боржника за основним договором на вимогу кредитора.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року у справі №904/8638/16 набрало чинності та на його виконання господарським судом видано наказ від 27.11.2015 року, який виконано ТОВ "Макрокурсор" у добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №47 від 04.12.2015 року, згідно якого ТОВ „Макрокурсор» перерахувало на рахунок ТОВ "Санторин" грошові кошти в сумі 140 860 грн. 18 коп. із призначенням платежу: "Оплата заборгованості на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року та наказу від 27.11.2015 року у справі № 904/8638/16" (а.с. 35, т.1).

Позивач просить стягнути з відповідача сплачену ним суму боргу у розмірі 140 860 грн. 18 коп., в тому числі 2 081 грн. 68 коп. судового збору, в порядку регресу на підставі ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ч.2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст. 512 Цивільного кодексу України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. В свою чергу, на підставі п.2 ст.556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Пунктом 10.10 договору передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

У матеріалах справи відсутні докази надання згоди ПАТ Центральний ГЗК на передачу прав і обов'язків третій особі за договором поруки, однак з урахуванням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні.

Втім, як вірно зазначено позивачем, договір поруки не передбачає заміну кредитора, тоді як сплата ним заборгованості відповідача по договору є підставою для зміни кредитора за законом (ст.556 Цивільного кодексу України).

З огляду на заперечення відповідача щодо визнання недійсними п.п. 3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки №15/09/14 від 15.09.2014 року апеляційний господарський суд зауважує, що з урахуванням абз. 1 ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 547 та ст. 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем. За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов`язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника. Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» , тому посилання апелянта на судові акти, ухвалені в 2011 році, є необґрунтованими.

Отже, відсутність узгодження договору поруки із відповідачем як боржником не може бути підставою для визнання його недійсним, в тому числі в частині заявлених пунктів.

Згідно ч.1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року у справі № 904/8638/16 на користь ТОВ "Санторин" заборгованість в розмірі 138 778 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 081 грн. 68 коп.

Доказів повернення погашеної позивачем суми боргу у розмірі 138 778 грн. 50 коп. відповідачем не надано, позовні вимоги не спростовано, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення заборгованості у розмірі 138 778 грн. 50 коп. підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про часткове їх задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 2 081 грн. 68 коп.

Сплата вказаних судових витрат є обов'язком як позивача, так і відповідача, оскільки саме з їх вини спір про стягнення 138 778 грн. 50 коп. доведений до суду, та зазначеним судовим рішенням встановлено порушення як позивачем, так і відповідачем умов укладених із ТОВ "Санторин" правочинів (договору поставки та договору поруки).

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

За вказаних підстав ПАТ "Центральний ГЗК" має відшкодувати понесені ТОВ "Макрокурсор" судові витрати на користь позивача у частці, яка припадає на нього, а саме в розмірі 1 040 грн. 84 коп.; в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Заперечення апелянта щодо удаваності договору поруки не обґрунтована та не підтверджена відповідними доказами.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у справі №904/10695/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Джихур

Суддя І.А. Сизько

(Повний текст постанови складено 19.05.2017 року).