Постанова

від 17.08.2017 по справі 904/10695/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року Справа № 904/10695/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., Яценко О.В., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову від 15.05.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/10695/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторин" простягнення 140 860 грн. 18 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

У зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Яценко О.В., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2017 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 140 860 грн. 18 коп. в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Центральний ГЗК" на користь ТОВ "Макрокурсор" 139 819 грн. 34 коп. заборгованості та 2 097 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено. Рішення мотивовано доведеністю, що позивачем сплачено на користь ТОВ "Санторин" заборгованість в розмірі 138 778 грн. 50 коп., доказів повернення погашеної позивачем суми боргу відповідачем не надано.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у складі: Орєшкіної Е.В., Джихур О.В., Сизько І.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Центральний ГЗК" у касаційній скарзі просить визнати п.3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки №15-09-14 від 15.09.2014 в частині зобов'язань касатора недійсними, рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України. Крім того, судами не з'ясовано чи міг позивач бути поручителем по зобов'язанням ПАТ "ЦГЗК" перед ТОВ "Санторин" з огляду на положення договорів поруки та поставки.

ТОВ "Макрокурсор" у відзиві зазначає про законність і обгрунтованість судових рішень.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій, що між ПАТ "Центральний ГЗК" (покупець) та ТОВ "Санторин" (постачальник) укладено договір на придбання технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та сплатити обладнання.

Згідно п. 2.1. договору кількість, номенклатура обладнання зазначається в Специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно умов Специфікації №1 до договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити поставку перфоратора телескопного, вартість якого складає 85 478 грн. 40 коп.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі. Оплата за обладнання, що поставляється, буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 5 Специфікації №1 до договору, строк оплати поставленого обладнання складає 5 календарних днів з моменту поставки.

15.09.2014 між ТОВ "Санторин" (кредитор) та ТОВ "Макрокурсор" (поручитель) укладено договір поруки №15//09/14, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань - ПАТ "Центральний ГЗК", що виникли з договору №2089-08-01 від 31.08.2012 на придбання технологічного обладнання, який був укладений між кредитором та боржником.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 у справі №904/8638/16 за позовом ТОВ "Санторин" до відповідача-1: ПАТ "Центральний ГЗК" та відповідача-2: ТОВ "Макрокурсор" про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138 778 грн. 50 коп. з відповідача-2 на користь позивача стягнуто 75 478 грн. 40 коп. основного боргу, 56 302 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 6 997 грн. 35 коп. 3% річних, 2 081 грн. 68 коп. судового збору; в частині вимог до відповідача-1 провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на ті обставини, що при укладенні договору №2089-08-01 від 31.08.2012 року, в п. 9.2. сторонами досягнуто згоди про те, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензій, які виникають по даному договору або у зв'язку з ним, в тому числі, відносно його укладення, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності з Регламентом зазначеного суду.

Вищезазначеним судовим рішенням встановлено порушення ПАТ "Центральний ГЗК" умов договору поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012, укладеного із ТОВ "Санторин" в частині своєчасної оплати поставленого останнім обладнання на суму 75 478 грн. 40 коп., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 56 302 грн. 75 коп. та 3% річних в розмірі 6 997 грн. 35 коп. Крім того, встановлено порушення ТОВ "Макрокурсор" умов договору поруки №15/09/14 від 15.09.2014, укладеного із ТОВ "Санторин" в забезпечення виконання ПАТ "Центральний ГЗК" зобов'язань за договором поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012, в частині своєчасної оплати заборгованості боржника за основним договором на вимогу кредитора.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 у справі №904/8638/16 набрало чинності та на його виконання господарським судом видано наказ від 27.11.2015, який виконано ТОВ "Макрокурсор" у добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №47 від 04.12.2015, згідно якого ТОВ "Макрокурсор" перерахувало на рахунок ТОВ "Санторин" грошові кошти в сумі 140 860 грн. 18 коп. із призначенням платежу: "Оплата заборгованості на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року та наказу від 27.11.2015 року у справі № 904/8638/16".

Посилаючись на перерахування ним на рахунок ТОВ "Санторин" грошових коштів в рахунок сплати заборгованості ПАТ "Центральний ГЗК", позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача сплачену ним суму боргу у розмірі 140 860 грн. 18 коп. в порядку регресу на підставі ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст. 512 Цивільного кодексу України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи вищевикладене та доведеність сплати позивачем на користь ТОВ "Санторин" заборгованості відповідача в розмірі 138 778 грн. 50 коп., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з ПАТ "Центральний ГЗК" згаданої суми.

Посилання касатора на неправомірність укладення договору поруки, оскільки пунктом 10.10 договору №2089-08-01 від 31.08.2012 передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони, не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором поруки не порушено умов основного договору, оскільки за цим договором не передавались права та обов'язки сторін, а заміна кредитора у зобов'язанні відбулась на підставі закону, внаслідок настання юридичного факту яким є виконання обов'язку боржника поручителем, що відповідає положенням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні.

Договір поруки в судовому порядку не оскаржувався та, відповідно, недійсним не визнавався.

Щодо вимог касатора про визнання недійсними п.п. 3 1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки № 15//09/14 від 15.09.2014, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, тому в силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника. Таким чином, підстави для застосування п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Щодо стягнення з ПАТ "Центральний ГЗК" судового збору в сумі 1040,84грн., суди правомірно з урахуванням положень ч.1 ст.544 Цивільного кодексу України дійшли висновку про відшкодування судових витрат, понесених ТОВ "Макрокурсор", у частці, яка припадає на нього.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову від 15.05.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/10695/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна