Рішення

від 16.05.2017 по справі 927/248/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" травня 2017 року Справа № 927/248/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівська Агро-Десна ,

вул. Шевченка, 1-Е, с. Ладинка, Чернігівський район, 15570, код ЄДРПОУ 36806284

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

пр-т Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027

Предмет спору: про припинення права колективної власності

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, довіреність № 1 від 06.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №31-25-0.6-10038/2-17, начальник відділу правового забезпечення;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №02-15/2195 від 07.11.2016, начальник юридичного відділу.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівська Агро-Десна звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якому просить:

- скасувати державний акт на право колективної власності на землю, виданий Чернігівською районною державною адміністрацією на земельну ділянку площею 9463,6 га сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез серії ЧН №022 від 22.11.1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №39;

- скасувати в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю запис за №39 про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №022 від 22.11.1995, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез на земельну ділянку площею 9463,6 га.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 16.03.2017.

Ухвалами господарського суду від 16.03.2017 та від 11.04.2017 розгляд справи відкладався.

Представником позивача відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зміну предмету позову, у якій позивач змінює позовні вимоги та просить суду припинити право колективної власності Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Агрокомсинтез на земельну ділянку площею 12,8560 га, що розташована на території Ладинської сільської ради Чернігівського району під господарським двором та об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна і включена до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №022 від 22.11.1995, виданого Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез Чернігівською районною державною адміністрацією, яка прийнята господарським судом у судовому засіданні 27.04.2017, а тому справа розглядається з урахуванням зміни предмету позову.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 16.05.2017 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівську районну державну адміністрацію.

У судове засідання з'явились уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівська Агро-Десна згідно зі свідоцтвом про право власності від 17.02.2011, виданого Виконавчим комітетом Ладинської сільської ради, на підставі рішення від 14.02.2011 №9, є власником цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 1-е, с. Ладинка, Чернігівський район, Чернігівська область.

Для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування цілісного майнового комплексу орієнтовною площею 13 га на території Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області позивач у січні 2017 року звернувся з відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Листом від 26.01.2017 №28-25-0.332-2435/2-17 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що відповідно до інформації, наданої Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі, та графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки, доданого до клопотання, земельна ділянка включена до Державного акту на право колективної власності на землю ЗАТ Агрокомсинтез серії ЧН №022 від 22.11.1995, який на даний час не скасовано, право колективної власності не припинено, а тому Головне управління не має правових підстав для надання дозволу щодо розроблення документації із землеустрою.

Як зазначає позивач, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2011 по справі № 9/70б/3б/3б(5/67б/49б/44б/12б/117б/5б/б4б/3б) Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Агрокомсинтез (код ЄДРПОУ 03795477) ліквідовано.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право колективної власності СЗАТ Агрокомсинтез на землю припинилось, і ця обставина є підставою позову.

Позивач вважає, що відповідач, відмовивши позивачу у наданні дозволу щодо відведення земельної ділянки в оренду, фактично не визнав припинення права СЗАТ Агрокомсинтез як на усю земельну ділянку, так і на ту частину, на якій розташовані належні позивачу об'єкти нерухомості. Підставою звернення до суду з позовом є захист інтересів позивача, оскільки саме йому належить право на цю частину земельної ділянки відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України.

Позивач посилається на статтю 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожан особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем надано план організації території господарського двору під об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ладинка, вул. Шевченка, 1е, розроблений БПП Позитив . На вказаному плані нанесені межі господарського двору площею 12,8560 га, на території якого знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності. Як зазначив представник позивача у своїх поясненнях, виготовлення будь-якої іншої землевпорядної документації на вимогу та за зверненням позивача неможливе в силу норми ст. 28 Закону України Про землеустрій . До додаткових письмових пояснень представником позивача додана копія листа БПП Позитив від 12.05.2017 №516, у якому, посилаючись на ст. 25, 28, 50 Закону України Про землеустрій , БПП Позитив вважає, що для виготовлення землевпорядної документації обов'язково необхідне рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На запитання суду щодо невідповідності кількості об'єктів нерухомості згідно зі свідоцтвом про право власності та цього плану представник позивача відповіла, що на вказаному плані нанесені не всі об'єкти нерухомого майна, які входять до цілісного майнового комплексу, що належить позивачу на праві власності, оскільки, на її думку, частина будівель можливо зруйнувалась через занедбаний стан.

Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Щодо первісних позовних вимог представник відповідача вважав, що задоволення позовних вимог призведе до порушення законних і охоронюваних законом інтересів власників земельних часток (паїв) колишнього ЗАТ. Щодо змінених позовних вимог представник відповідача зазначає, що позивач не надав належних доказів того, чим саме відповідач порушив його інтереси, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не може розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення недержавної форми власності. Також представник відповідача у відзиві на позов посилається на норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, які регулюють підстави переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання будівель, на якій вони знаходяться.

Представник відповідача вважає, що спірна земельна ділянка продовжує перебувати у колективній власності, оскільки державної реєстрації припинення права власності, у порядку, визначеного Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не відбулось.

У листі Відділу Держгеокадастру у Чернігівському районі від 20.04.2017, наданого представником відповідача, зазначено, що згідно з п. 2 ст. 30 Земельного кодексу України всі несільськогосподарські угіддя Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрокомсинтез» були включені до земель запасу.

Як пояснив представник відповідача, віднесення у відповідних обліках спірної земельної ділянки до земель запасу відбулось ще при існуванні СЗАТ Агрокомсинтез , до 2002 року. Чому це було зроблено йому не відомо, але це відбулось без належних підстав.

Представник третьої особи пояснила, що спірна земельна ділянка перебуває у колективній власності, оскільки державний акт на право колективної власності на землю на даний час не скасовано. Також представник третьої особи вважає, що наданий представником позивача план організації території господарського двору під об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна не може вважатися технічною документацією відповідно до норм Закону України Про землеустрій .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Чернігівською районною Радою народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області, відповідно до розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 22.11.1995 №65, Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН-022 від 22.11.1995, згідно з яким СЗАТ передано у колективну власність 9463,6 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №39.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2011 по справі № 9/70б/3б/3б(5/67б/49б/44б/12б/117б/5б/б4б/3б) Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Агрокомсинтез (код ЄДРПОУ 03795477) ліквідовано, про що 04.02.2011 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис.

17.02.2011 Виконавчим комітетом Ладинської сільської ради видано Товариству з обмеженою відповідальністю Чернігівська Агро-Десна свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 1-е, с. Ладинка, Чернігівський район, Чернігівська область, та який складається з:

- Сарай для фуража, А-1, загальна площа 222,5 кв. м;

- Склад-навіс до АВМ-0,65, Б-1, загальна площа 422,2 кв. м;

- Телятник, В-1, загальна площа 728,4 кв. м;

- Артсвердловина (водонапірна башта), Г-1, загальна площа 1,8 кв. м;

- Будівля пункту технічного обслуговування (ПТО), Д-1, загальна площа 39,6 кв. м;

- Будівля пункту штучного запліднення, Е-1, загальна площа 121,7 кв. м;

- Кормоцех, Є-1, загальна площа 289,4 кв. м;

- Телятник на 200 гол. ВРХ, Ж-1, загальна площа 764,2 кв. м;

- Корівник 4-х рядний з господарським блоком, З-1, загальна площа 1732,0 кв. м;

- Телятник, І-1, загальна площа 693,8 кв. м;

- Телятник, Ї-1, загальна площа 955,9 кв. м;

- Телятник, Й-1, загальна площа 720,3 кв. м;

- Конюшня, К-1, загальна площа 607,4 кв. м;

- Силосна траншея, Л-1, загальна площа 418,0 кв. м;

- Силосна траншея, М-1, загальна площа 1028,1 кв. м;

- Силосна траншея, Н-1, загальна площа 385,1 кв. м;

- Приміщення пилорами, П-1, загальна площа 79,6 кв. м;

- Будівля електростанції, Р-1, загальна площа 32,9 кв. м;

- Склад будівельних матеріалів, О-1, загальна площа 60,7 кв. м;

- Приміщення кузні, С-1, загальна площа 60,7 кв. м;

- Навіс металевий пл. 233,1 кв. м з асфальтовим майданчиком для автозапчастин пл. 966,4 кв. м, Т-1, загальна площа 233,1 кв. м;

- Навіс для будівельних матеріалів, У-1, загальна площа 169,4 кв. м.

У зв'язку з виникненням права власності на вказаний об'єкт нерухомості, ТОВ Чернігівська Агро-Десна звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволю на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування цілісного майнового комплексу орієнтовною площею 13 га на території Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Листом від 26.01.2017 №28-25-0.332-2435/2-17 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою з посиланням на те, що відповідно до інформації, наданої Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі, та графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки, доданого до клопотання, земельна ділянка включена до Державного акту на право колективної власності на землю ЗАТ Агрокомсинтез серії ЧН №022 від 22.11.1995, який на даний час не скасовано, право колективної власності не припинено, а тому Головне управління не має правових підстав для надання дозволу щодо розроблення документації із землеустрою.

Згідно з планом організації території господарського двору під об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ладинка, вул. Шевченка, 1е, розробленого БПП Позитив , площа господарського двору, на території якого знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності, становить 12,8560 га.

На вказаному плані нанесено лише частину об'єктів нерухомості, що входять до цілісного майнового комплексу згідно зі свідоцтвом про право власності, а саме:

- Склад-навіс до АВМ-0,65, Б-1, загальна площа 422,2 кв. м;

- Телятник, В-1, загальна площа 728,4 кв. м;

- Артсвердловина (водонапірна башта), Г-1, загальна площа 1,8 кв. м;

- Будівля пункту технічного обслуговування (ПТО), Д-1, загальна площа 39,6 кв. м;

- Кормоцех, Є-1, загальна площа 289,4 кв. м;

- Телятник на 200 гол. ВРХ, Ж-1, загальна площа 764,2 кв. м;

- Корівник 4-х рядний з господарським блоком, З-1, загальна площа 1732,0 кв. м;

- Телятник, І-1, загальна площа 693,8 кв. м;

- Телятник, Ї-1, загальна площа 955,9 кв. м;

- Телятник, Й-1, загальна площа 720,3 кв. м;

- Конюшня, К-1, загальна площа 607,4 кв. м;

- Силосна траншея, Л-1, загальна площа 418,0 кв. м;

- Силосна траншея, М-1, загальна площа 1028,1 кв. м;

- Силосна траншея, Н-1, загальна площа 385,1 кв. м.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

Згідно з ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно виникає з моменту їх державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права колективної власності Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрокомсинтез» на спірну земельну ділянку, натомість, представник відповідача повідомив про відсутність таких відомостей у реєстрі.

Незважаючи на те, що Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Агрокомсинтез було ліквідовано ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2011, державний акт на право колективної власності на землю, виданий Чернігівською районною державною адміністрацією на земельну ділянку площею 9463,6 га сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез серії ЧН №022 від 22.11.1995 року та запис про реєстрацію державного акту, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №39, а отже і право колективної власності на землю, на даний час не скасовані. Відповідно і державної реєстрації припинення права колективної власності Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрокомсинтез» на спірну земельну ділянку не проведено.

У листі Відділу Держгеокадастру у Чернігівському районі від 20.04.2017 зазначено, що згідно з п. 2 ст. 30 Земельного кодексу України всі несільськогосподарські угіддя Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Агрокомсинтез були включені до земель запасу, але жодних документів, які підтверджують правові підстави віднесення цих земельних ділянок до земель запасу, сторонами не надано.

Представник відповідача пояснив, що віднесення у відповідних обліках спірної земельної ділянки до земель запасу відбулось ще при існуванні СЗАТ Агрокомсинтез , до 2002 року. Чому це було зроблено йому не відомо, але це відбулось без належних підстав.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Тобто, землями запасу є землі, які не знаходяться у власності або користуванні громадян чи юридичних осіб.

Право колективної власності СЗАТ «Агрокомсинтез» на спірну земельну ділянку не припинено, а отже віднесення цієї земельної ділянки до земель запасу є незаконним.

Таким чином, спірна земельна ділянка продовжує перебувати у колективній власності.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Як підставу звернення з позовом до суду позивач, посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України, зазначає перехід до нього права власності на земельну ділянку, на якій розташований цілісний майновий комплекс, що належить йому на праві власності. Проте, звертаючись до відповідача за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу, позивач просив надати земельну ділянку в оренду. Тобто, позивач не мав на меті набути право власності на спірну земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що знаходяться у його власності.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Згідно ст. 2 Закону України Про землеустрій землеустрій, зокрема, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів

За приписами ст. 1 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом

Отже, для того, щоб сформувати земельну ділянку необхідно розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:

у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Згідно з ч. 2 ст 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Наданий представником позивача план організації території господарського двору не є документацією із землеустрою відповідно до переліку, визначеного у статті 25 Закону України «Про землеустрій» , а також представником позивача не надано суду доказів, які підтверджують, що інженер-землевпорядник, який розробив цей план, має сертифікат, необхідний для проведення робіт із землеустрою.

Крім того, на плані організації господарського двору нанесені не всі об'єкти нерухомого майна, які входять до цілісного майнового комплексу, що належить позивачу на праві власності, а тому у суду виникає сумнів щодо відповідності цього майнового комплексу тому, який перебуває у власності позивача відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2011.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого відповідно до зазначених положень земельного законодавства, позивачем не надано, а наданий представником позивача план організації території господарського двору під об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с . Ладинка, вул. Шевченка, 1е, розроблений БПП Позитив , суд не може вважати належним та допустимим доказом визначення площі землі, яка знаходиться під спірними об'єктами нерухомості.

Посилання представника позивача на неможливість виготовлення будь-якої іншої землевпорядної документації в силу норми ст. 28 Закону України Про землеустрій та на лист БПП Позитив від 12.05.2017 №516 щодо необхідності надання рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, у тому числі, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Частиною 2 ст. 22 Закону України Про землеустрій визначено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Стаття 123 Земельного кодексу України регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно з ч. 3 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається щодо земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, а спірна земельна ділянка знаходиться у колективній власності.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Тобто, починаючи з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та наказу Держземагенства України від 29.04.2015 №14, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 4.1 якого головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області, а відтак, спірні питання належать до компетенції останнього. Пунктом 4.19 вказаного Положення визначено, що головне управління погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Оскільки право колективної власності на спірну земельну ділянку законом або судом не скасовано, припинення такого права відповідно до закону не зареєстровано, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має права нею розпоряджатися, а отже і не може бути суб'єктом спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені у Закону України Про землеустрій .

Згідно зі ст. 22 Закону України Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким, чином проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може бути розроблений за ініціативою землекористувача земельної ділянки.

У даному випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області належить погодження проекту землеустрою на земельну ділянку, а не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для припинення права колективної власності Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Агрокомсинтез на земельну ділянку площею 12,8560 га, що розташована на території Ладинської сільської ради Чернігівського району під господарським двором та об'єктами нерухомого майна ТОВ Чернігівська Агро-Десна і включена до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН №022 від 22.11.1995, виданого Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Агрокомсинтез Чернігівською районною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення права колективної власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 27, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.05.2017.

Суддя В.В. Шморгун