Ухвала

від 10.05.2017 по справі 758/8981/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - Кочіна Г.І.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, на рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_4, Приватного підприємства ПАОЛО ОТТАВІАНІ про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа № 758/8981/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1389/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

У серпні 2015 року позивач ПАТ УкрСиббанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ПрАТ ПАОЛО ОТТАВІАНІ про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308528000 від 03 березня 2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 195000 дол. США. З метою забезпечення зобов язань за кредитним договором 3 березня 2008 року позивачем та ПрАТ ПАОЛО ОТТАВІАНІ укладено договір поруки № 184531. Банком зобов'язання виконано в повному обсязі, відповідачами ж зобов'язання не виконуються, що дає право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів та пені. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути солідарно з відповідачів 125135,06 дол. США - заборгованість за кредитом, 14235,13 дол. США - заборгованість за процентами та 51609,87 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов язань.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) та ПП ПАОЛО ОТТАВ1АН1 (код ЄДРПОУ 34048967) на користь ПАТ УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750) 125135, 06 дол. США - заборгованості за кредитом, 14235, 13 дол. США - заборгованості за процентами, а всього стягнути 139370 доларів США 19 центів.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ПП ПАОЛО ОТТАВ1АНІ на користь ПАТ УкрСиббанк сплачений судовий збір в сумі 3654 гривні.

Стягнуто з ПП ПАОЛО ОТТАВІАНІ на користь ПАТ УкрСиббанк витрати за публікацію оголошення в газеті Урядовий кур'єр в сумі 420 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання представник Приватного підприємства ПАОЛО ОТТАВІАНІ не з явився, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, у зв язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ПАТ УкрСиббанк -КочінГ.І. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 3 березня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308528000, з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк зобов язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 195000 доларів США, а позичальник зобов язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку і на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору, позичальник зобов язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 3 березня 2038 року.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту ( всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

3 березня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ПП ПАОЛО ОТТАВІАНІ укладено договір поруки № 184531, відповідно до умов якого поручитель зобов язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту.

Крім того, судом установлено, що позичальником умови договору не виконуються, кредит не повертається, проценти за користування грошовими коштами не сплачуються.

Позивачем направлено вимогу про повернення заборгованості ОСОБА_4 та ПП ПАОЛО ОТТАВІАНІ 18 червня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі (боржник і поручитель) мають відповідати перед банком солідарно, оскільки порушили свої зобов язання за договорами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені, враховуючи, що пеня обчислювалась від суми заборгованості в іноземній валюті.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Пунктами 1,3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги банку, які виникли з окремих договорів кредиту та поруки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянув його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалене у справі рішення суду в частині позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ПрАТ ПАОЛО ОТТАВІАНІ про стягнення заборгованості підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині рішення суду ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Так, доводи апеляційної скарги в тій частині, що при укладенні договору банк не повідомив позичальника про сукупну вартість кредиту та включив до умов договору несправедливі умови договору щодо підвищеного розміру процентної ставки не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 3 березня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308528000, який підписаний сторонами, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Законом України Про захист прав споживачів ( в редакції чинній на час укладення договору) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит) або бере зобов язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов язаний повідомити споживача у письмовій формі, в тому числі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

У пункті 7.13 договору про надання споживчого кредиту № 1130852800 від 3 березня 2008 року сторони зазначили, що вони домовилися вважати, що, уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України Про захист прав споживачів .

Враховуючи, що позичальником не оспорюється факт підписання договору, викладений пункт договору дає підстави для висновку, що кредитором були виконані вимоги Закону України Про захист прав споживачів щодо надання позичальнику інформації про сукупну вартість кредиту.

Сторони договору передбачили, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості ( п.1.3.1 договору).

Отже, можливість банку нараховувати підвищений відсоток передбачена у разі неналежного виконання позичальником свої обов язків по поверненню кредиту, сплаті відсотків.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що проценти банком нараховувалися, виходячи із встановленого умовами договору розміру 12, 4 % (п.1.3.1), розмір підвищених процентів банком не застосовувався.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов договору в частині встановлення підвищеного відсотку за користування кредитом у цій справі правового значення не мають.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вимоги позивача є передчасними, оскільки попередньо банк не звертався до відповідача з попереднім повідомленням, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення.

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_4 допустила порушення умов договору, останній платіж по тілу кредита внесла у січні 2014 року, по процентам у січні 2015 року, що відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та п.3.1.3 договору дає право банку вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати процентів.

Не пред явлення вимоги до позичальника до моменту звернення до суду не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що останні платежі позичальник ОСОБА_4 здійснила у січні 2014 року та у січні 2015 року, а до суду з позовом позивач звернувся у серпні 2015 року, відсутні підстави вважати, що позивач звернувся з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено факт видачі ОСОБА_4 кредитних коштів спростовуються наявною в матеріалах справи випискою за особовим рахунком за 3 березня 2008 року, яка підтверджує видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_4 ( а.с.58 т.1).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем розрахунок заборгованості здійснено невірно колегія суддів відхиляє, оскільки наданий банком розрахунок належними та допустимими доказами стороною відповідача не спростований, а самі по собі посилання в апеляційній скарзі на невірність розрахунку не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову.

Крім того, пунктом 1.3.5 кредитного договору передбачено, що позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п.7.10 кредитного договору всі додатки та угоди до цього договору, належним чином підписані сторонами, вважаються його невід ємною частиною.

Згідно з додатком № 3 Тарифи банку до кредитного договору про надання споживчого кредиту № 11308528000 від 3 березня 2008 року, який є невід ємною частиною договору, сторони договору передбачили, що позичальником при отриманні кредиту сплачується комісія в розмірі 1,5 % від суми кредиту.

Як убачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_4 3 березня 2008 року сплачена комісія в сумі 14771 грн.25 коп.

Після укладення договору та під час виконання позичальником його обов язків сплата комісії умовами договору не передбачена.

Здійснені ОСОБА_4 платежі 17 жовтня 2008 року в сумі 254 грн.20 коп., 20 лютого 2009 року в сумі 269 грн.04 коп., 22 вересня 2009 року в сумі 230 грн.28 коп., 17 листопада 2009 року в сумі 671 грн.67 коп., 2 квітня 2010 року в сумі 147 грн.96 коп., які позивачем зазначені і в частині розрахунку заборгованості по комісії, і в частині розрахунку фактично сплаченої пені, зараховані кредитором на погашення пені, що підтверджується наданою апеляційному суду випискою за кредитним договором ( т.2 а.с.49-67).

Зазначені обставини не дають підстав уважати, що банком протягом виконання позичальником своїх зобов язань за кредитним договором безпідставно зараховані кошти в погашення комісії, оплата якої не передбачена умовами договору.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставного нарахування пені та зарахування коштів, які мала бути зараховані в рахунок повернення кредитних коштів, на її погашення, то такі підлягають відхиленню, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені і в цій частині рішення суду банком не оскаржується. Крім того, наданий представником позивача та не спростований представником відповідача розрахунок не дає підстав уважати, що позичальником ОСОБА_4 виконувалися зобов язання щодо повернення коштів та сплати процентів своєчасно. Отже, нарахування кредитором пені протягом 2008-2011 року, суми якої сплачено позичальником у цей період, відповідає умовам договору.

Отже, встановивши, що позичальником ОСОБА_4 допущено порушення умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 125135, 06 дол. США та 14235, 13 дол. США - заборгованості по процентам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково..

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 листопада 2016 року - в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до Приватного підприємства ПАОЛО ОТТАВІАНІ про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Провадження у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до Приватного підприємства ПАОЛО ОТТАВІАНІ про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: