Постанова

від 09.01.2019 по справі 758/8981/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 січня 2019 року

м. Київ

справа № 758/8981/15-ц

провадження № 61-30114св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

представники позивача: Останкова Валентина Олександрівна, Гіль Наталія Володимирівна, ПобережецьКатерина Артурівна, Суворова Світлана Іванівна, Лісовський СергійВолодимирович, Кочін Геннадій Іванович,

відповідач -1 - ОСОБА_10,

представники відповідача -1: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

відповідач -2 - приватне підприємство Паоло Оттавіані ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10, подану представником ОСОБА_12, на рішення Подільського районного суду м. Києва у складі судді Зарицької Ю. Л. від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М. від 10 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_10 та приватного підприємства Паоло Оттавіані (далі - ПП Паоло Оттавіані ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_10 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308528000 від 03 березня 2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 195 000,00 доларів США зі сплатою 12,40 % річних строком до 03 березня 2038 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між позивачем та ПП Паоло Оттавіані було укладено договір поруки № 184531.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 04 серпня 2015 року утворилась заборгованість, банк просив стягнути солідарно з відповідачів 125 135,06 доларів США - заборгованості за кредитом, 14 235,13 доларів США - заборгованості за процентами та 51 609,87 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_10 та ПП Паоло Оттавіані на користь ПАТ УкрСиббанк 125 135,06 доларів США - заборгованості за кредитом, 14 235,13 доларів США - заборгованості за процентами, а всього - 139 370,19 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_10 та ПП Паоло Оттавіані суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, яка виникла внаслідок неналежного виконання ними своїх зобов'язань.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд виходив із того, що позивачем необґрунтовано порядок її нарахування, враховуючи її обчислення від суми заборгованості в іноземній валюті.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 задоволено частково, рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ПП Паоло Оттавіані про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та провадження у цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_10 Вирішуючи позовні вимоги банку до поручителя ПП Паоло Оттавіані , суд дійшов висновку, що вказані правовідносини виникли з окремого договору поруки, а тому спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У червні 2017 року представник ОСОБА_10 - ОСОБА_12 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_10 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено невірно; всупереч частині четвертій статті 11 Закону України Про захист прав споживачів позивач встановив у договорі про надання споживчого кредиту комісію, безпідставно нарахував пеню, не повідомив відповідача про сукупну вартість кредиту, включив до договору несправедливі умови договору щодо підвищеного розміру процентної ставки. Крім того в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт видачі позичальнику кредитних коштів, і позивач не звертався з попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту, а тому його вимоги є передчасними. Також ОСОБА_10 наголошувала на тому, що позивачем пропущено позовну давность стосовно частини заборгованості.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову ПАТ УкрСиббанк до поручителя ПП Паоло Оттавіані про стягнення заборгованості та в частині вирішення позову ПАТ УкрСиббанк до боржника ОСОБА_10 про стягнення пені до суду касаційної інстанції не оскаржено і предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 03 березня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_10 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308528000, з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 195 000,00 доларів США зі сплатою 12,40 % річних строком до 03 березня 2038 року.

В матеріалах справи наявна виписка за особовим рахунком відповідача за 03 березня 2008 року, яка підтверджує видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_10

У пункті 7.13 кредитного договору сторони зазначили, що вони домовилися вважати, що, уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов'язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України Про захист прав споживачів .

Враховуючи, що позичальником не оспорюється факт підписання договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що кредитором були виконані вимоги Закону України Про захист прав споживачів щодо надання позичальнику відповідної інформації.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк посилався на те, що у зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, станом на 04 серпня 2015 року утворилась заборгованість, зокрема, по тілу кредиту - 125 135,06 доларів США та за процентами - 14 235,13 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суди виходили з того, що останній платіж по тілу кредиту ОСОБА_10 внесла у січні 2014 року, по процентам - у січні 2015 року, вимогу про повернення заборгованості їй направлено 18 червня 2015 року, а з цим позовом банк звернувся у серпні 2015 року, тобто в межах позовної давності. При цьому судами ураховано, що після укладення договору та під час виконання позичальником його обов'язків сплата комісії умовами договору не передбачена, а проценти банком нараховувалися, виходячи із встановленого умовами договору розміру 12,4 %, отже розмір підвищених процентів банком не застосовувався.

З огляду на вказане та враховуючи, що у ОСОБА_10 перед банком існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з останньої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 125 135,06 доларів США та заборгованості за відсотками в розмірі 14 235,13 доларів США.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_10, подану представником ОСОБА_12, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 125 135,06 доларів США та заборгованості за відсотками в розмірі 14 235,13 доларів США залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило