Ухвала

від 22.05.2017 по справі 235/7381/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/7381/16-ц Номер провадження 22-ц/775/549/2017

Єдиний унікальний номер 235/7381/16-ц Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.

Номер провадження 22-ц/775/549/2017 Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 33

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Красноармійської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У листопаді 2016 року Красноармійська місцева прокуратура Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Красноармійської районної державної адміністрації, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 травня 2016 року між Красноармійської районної державної адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 70,0000 га багаторічних насаджень за рахунок земель не витребуваного пайового фонду колишнього АВАТ Срібне , кадастровий НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Посилаючись на те, що в порушення вимог Земельного Кодексу України та договору оренди ОСОБА_1 замість вирощування багаторічних насаджень переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме пшеницею, що є використанням її не за цільовим призначенням (видом використання), з відступленням від проекту землеустрою земельної ділянки, що також призвело до втрати бюджету за оренду вказаної земельної ділянки приблизно 13290,78 гривень., просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 31 травня 2016 року між Красноармійської районної державної адміністрацією та ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку та стягнути з нього понесені судові витрати.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року позовні вимоги Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Красноармійської районної державної адміністрації задоволені в поновному обсязі: розірвано договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 70,0000 га, розташованої на території Срібненської сільської ради Покровського району Донецької області, від 31.05.2016 року, укладений між Красноармійською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1; зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Красноармійської районної державної адміністрації земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 70,0000 га, розташовану на території Срібненської сільської ради Покровського району Донецької області; стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Донецької області судовий збір в розмірі 2756 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, надані позивачем докази на обґрунтування доводів позовної заяви ґрунтуються лише на припущеннях, просить рішення скасувати, залишити за ним о оренді спірну земельну ділянку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що Красноармійська районна державна адміністрація самостійно за захистом порушених прав не зверталась до суду. Також, суд не врахував, що на спірній земельній ділянці багаторічних насаджень вже тривалий час до укладення ним договору оренди землі не було, на ній ріс бур'ян. Крім цього, на думку ОСОБА_1, те, що він висіяв на спірній земельній ділянці пшеницю не є зміною її цільового призначення. Також вказував, що фактично він обробляв 41,6 га з 70 га, що були передані йому в оренду, а сплачував вартість оренди за повний розмір земельної ділянки, а тому висновки суду першої інстанції, що через самовільну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, бюджет недоотримав певну суму грошових коштів, не відповідають дійсності.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури Сєрова Н.С. просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню а рішення суду першої інстанції залишенню без змін за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, в порушенням вимог ст. 19 ЗК України та умов договору оренди земельної ділянки, змінив цільове призначення переданої йому земельної ділянки, що відповідно до п.37 договору є підставою для його розірвання за рішенням суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також наявним у матеріалах справи письмовим доказам.

Вбачається, що на підставі розпорядження голови Красноармійської районної державної адміністрації 31 травня 2016 року між ОСОБА_1 та Красноармійською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі б/н (далі - Договір) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Срібненської сільської ради НОМЕР_1 загальною площею 70,0000 га багаторічних насаджень за рахунок земель невитребуваного пайового фонду, що зареєстрований у Державному земельному кадастрі (номер витягу НВ-1401937362016).

Договір укладено строком на 14 років (п. 8 Договору).

Згідно п. 5 Договору та Витягу з технічної документації від 18 квітня 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2 358 629,70 гривень з урахуванням коефіцієнту індексації земель - 1,2.

Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Красноармійському районі №02/279/1 від 17 листопада 2016 року нормативно грошова оцінка орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки станом на 01 січня 2016 становить 2 358 629,70 гривень.

Згідно заяви ОСОБА_1 просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки при передачі її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 70,00 га багаторічних насаджень (а.с. 35).

Відповідно до акту приймання-передачі від 31 травня 2016 року орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду строком на 14 років одну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 70,0000 га багаторічних насаджень кадастровий НОМЕР_1, з визначеними в натурі (на місцевості) зовнішніми межами ділянки (а.с. 24).

Пунктом 15 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а за п. 17 Договору - за умови збереження стану об'єкта оренди та дотримання вимог статей Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України Про оренду землі . Об'єктом оренди згідно п. 2 Договору оренди є одна земельна ділянка площею 70,0000 га багаторічних насаджень.

Встановлено та не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні апеляційного суду, що ОСОБА_1, в порушення умов Договору, замість вирощування багаторічних насаджень використовував земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме пшеницею.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власником або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання встановлено ст. 22 ЗК України. Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, у тому числі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановлена законодавцем тимчасова заборона на зміну цільового призначення (використання), стосується земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до наказу Держкомзему від 23 липня 2010 № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01).

Таким чином, заборона, встановлена підпунктом б пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, поширюється на земельні ділянки, що мають саме цей вид цільового призначення, а саме - перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , незалежно від способу набуття власником прав на земельну ділянку.

Отже, виробництво на земельних ділянках товарної сільськогосподарської продукції не є підставою для визначення їх виду цільового призначення як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без додержання процедур, передбачених статтею 22 Земельного кодексу України, оскільки наявність такого виробництва лише характеризує господарську діяльність землевласника або землекористувача, отже, не є характеристикою правового режиму земельної ділянки.

Нецільовим використанням земельної ділянки визнається не тільки порушення використання землі, що виходить за рамки категорії земельної ділянки, але і нецільове використання земельної ділянки в рамках однієї категорії землі.

Статтею 20 Закону України Про землеустрій встановлено, що при створенні нових або впорядкуванні існуючих об'єктів землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності.

Встановлено та не заперечувалось сторонами що у відповідач із відповідними заявами про зміну виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення до уповноваженого органу не звертався.

Згідно інформації Управління Держгеокадастру у Красноармійському районі у разі якщо б спірна земельна ділянка використовувалась під ріллю, то її нормативна грошова оцінка складалась би з середньої вартості за 1 га ріллі по АВАТ Срібне станом на 01 січня 2016 року - 40023,61 гривень, тобто нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки під ріллю складала б 2 801 653,21 гривень (а.с. 60-62).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що через нецільове використання спірної земельної ділянки відповідачем втрати бюджету за її оренду складають приблизно 13290,78 гривень, знайшли своє підтвердження.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено наявність правових підстав для використання спірної земельної ділянки під посів пшениці.

Розглядаючи спір та встановивши відсутність підстав у відповідача для використання земельної ділянки під вирощування пшениці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що при встановленні обставин справи, щодо яких у сторін виник спір, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 із залишенням оскаржуваного рішення без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді