Вирок

від 23.05.2017 по справі 323/34/17

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/34/17

Провадження № 1-кп/323/45/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2017м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю прокурора - Кононенко Ю.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Дерев'янко І.О.,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - адвоката Ілієнко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Оріхівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12016080310001266, по якому

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Балкове Токмацького району Запорізької області, громадянин України, освіти вищої, одружений, водій маршрутного таксі ТОВ Еталон , раніше не судимий, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2016 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1, працюючи водієм маршрутного таксі в ТОВ Еталон-1 , виконуючи трудові обов'язки з перевезення пасажирів, керував автобусом та рухався від м. Оріхів в напрямку м. Пологи. Одним з пасажирів був ОСОБА_3, який сів до автобусу в м. Оріхів разом із своєю знайомою ОСОБА_5 та неповнолітньою дитиною. При наближенні до зупинки у с. Білогір'я Оріхівського району Запорізької області, де ОСОБА_3 із своїми супутниками мав намір вийти, між ним та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт на ґрунті непорозуміння щодо оплати за проїзд. Під час цього конфлікту ОСОБА_3 висловлював претензії ОСОБА_1, предмет яких чітко встановити немає можливості. Між вказаними особами виникла словесна сутичка. Коли ОСОБА_1 зупинив автобус на зупинці у с. Білогір'я, з нього вийшли декілька пасажирів, в тому числі ОСОБА_3 та його супутники. При цьому ОСОБА_3, стоячи біля відкритих дверей автобусу, продовжував словесний конфлікт з ОСОБА_6, перешкоджаючи подальшому руху автобусу. Тоді ОСОБА_1, діючи на ґрунті неприязних відносин, що раптово склались під час вказаного конфлікту, бажаючи припинити дії ОСОБА_3, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс один удар ногою в груди ОСОБА_3, від чого останній впав назад, вдарившись об землю ліктем правої руки, внаслідок чого отримав закритий перелом нижньої треті правої плечової кістки, який кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21- дня).

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_1 вийшов з автобуса та, сівши на коліна біля ОСОБА_3, почав умисно наносити йому удари руками в область обличчя та тулубу, точну кількість та локалізацію яких встановити немає можливості. Внаслідок цих ударів у ОСОБА_3 утворився крововилив орбітальних областей, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Свої дії ОСОБА_1 припинив після втручання невстановленої особи, яка пред'явила посвідчення працівника правоохоронного органу, повернувся до автобусу та поїхав далі по маршруту, а ОСОБА_3 разом із своїми супутниками пішов до с. Білогіря та в подальшому за допомогою його батьків був доставлений до Запорізької обласної клінічної лікарні для надання медичної допомоги.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я (більше 21- го дня).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, не погоджуючись з обвинуваченням саме в умисному заподіянні тілесного ушкодження у виді перелому руки потерпілого, але не оспорюючи факт нанесення ним потерпілому легких тілесних ушкоджень. Під час допиту ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 06.11.2016 року він перебував на роботі та до салону його автобусу зайшли ОСОБА_3 з дівчиною та дитиною. Вони пройшли до задньої частини салону. Потім між ними виник конфлікт з приводу оплати за проїзд, оскільки ОСОБА_1 вимагав заплатити, а ОСОБА_3 відмовився та почав лаятись на його адресу. Коли автобус зупинився та пасажири вийшли, ОСОБА_7 став біля входу до автобусу та не давав закрити двері, стукаючи по корпусу та продовжуючи словесний конфлікт з обвинуваченим. Тоді ОСОБА_1 ударив його ногою в груди, від чого ОСОБА_3 відскочив назад. Тоді ОСОБА_1 також вийшов з автобусу та між ними почалась сутичка, в ході якої він повалив потерпілого на землю. Вони почали намагатись вдарити один одного, в процесі чого йому, ОСОБА_1 вдалось декілька разів вдарити потерпілого по обличчю. По руках він потерпілого не бив й не мав за мету заподіяння йому серйозних тілесних ушкоджень. Після цього у конфлікт втрутився невідомий чоловік, який пред'явив корочку та вимагав припинити бійку. ОСОБА_1, побачивши посиніння на обличчі потерпілого, виконав його вимогу, повернувся до автобусу та поїхав.

З огляду на це, обвинувачений вважає, що перелом руки у потерпілого утворився не від його ударів, а тому кваліфікація його дій є неправильною. Умисно він наносив удари лише руками по обличчю потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав, судом були досліджені всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Так, потерпілий ОСОБА_3 надав суду показання про те, що 06.11.2016 року він разом з своєю цивільною дружиною та її дитиною повертався додому, до с. Білогіря. Сівши до автобусу під керуванням ОСОБА_1, він дав останньому 50,00 грн. для оплати за проїзд та пройшов в кінець салону. Безпосередньо перед с. Білогіря ОСОБА_3, не дочекавшись здачі, підійшов до ОСОБА_1 та почав вимагати повернути йому решту коштів, а саме 40,00 грн. Між ними виник словесний конфлікт, в тому числі із застосуванням нецензурної лексики, оскільки ОСОБА_1 вважав, що ОСОБА_3 взагалі не сплатив за проїзд та почав вимагати такої оплати. Врешті-решт ОСОБА_1 повернув здачу, однак конфлікт між ними не припинився й після того, як автобус зупинився на зупинці с. Білогіря. Всі бажаючі, в тому числі цивільна дружина потерпілого з дитиною, вийшли з автобусу. ОСОБА_3, допомігши винести дитину, стоячи на землі біля входу до салону автобусу, обличчям до ОСОБА_1, продовжував висловлювати свої претензії. Тоді ОСОБА_1 раптово підвівся зі свого місця та варив ОСОБА_3 у груди ногою, від чого потерпілий не встояв на ногах та упав на землю тулубом назад. При падінні ОСОБА_3 вдарився об землю ліктем правої руки та відразу відчув гострий біль. В цей же момент ОСОБА_1 вийшов з автобусу та підскочив до потерпілого, сів біля нього на колені та почав бити по обличчю кулаками обох рук. ОСОБА_3 намагався закрити обличчя руками та таким чином захиститись, однак це не вдавалось. Нанісши декілька ударів, ОСОБА_1 припинив свої дії після того, як втрутилась цивільна дружина потерпілого та невідомий чоловік. Сівши до автобусу, ОСОБА_1 поїхав. ОСОБА_3 за допомогою дружини підвівся та разом з нею попрямував в напрямку с. Білогіря, відчуваючи при цьому гострий біль в правій руці. По дорозі його забрали батьки на автомобілі та через деякий час відвезли до Запорізької обласної клінічної лікарні для надання медичної допомоги.

Також потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що за час, що минув з цієї події, він не отримав від обвинуваченого жодного вибачення чи іншого підтвердження щирого каяття, а тому наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (матір потерпілого) надала суду показання про те, що 06.11.2016 року ввечері вона побачила сина, який ледве йшов зі сторони дороги додому за допомогою своєї дівчини, рука при цьому теліпалась, на обличчі його були синці, одяг був забруднений. Побачивши його поблизу,вона відчула від сина легкий запах алкоголю та спочатку розсердилась на нього, думаючи, що він через свою неналежну поведінку потрапив до якоїсь неприємної ситуації. Коли зрозуміли, що травма руки серйозна, відразу відвезли його до лікарні. Про обставини отримання травм вона знає лише зі слів ОСОБА_5 (цивільної дружини потерпілого). Травма руки виявилась дуже тяжкою, вимагала проведення серйозної операції та придбання імплантату, витрати на що несла вона та батько потерпілого. На час розгляду справи в суді стан здоров'я ОСОБА_3 повністю не відновився, потрібна ще одна операція.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (цивільна дружина потерпілого) надала суду показання про те, що 06.11.2016 року вона разом зі своєю малолітньою дитиною та ОСОБА_3 повертались з м. Оріхів до с. Білогіря. ОСОБА_3 з дитиною зайшов до автобусу під керуванням ОСОБА_1 першим, вона - за ними, пропустивши перед собою ще одного пасажира. Вона сплатила за проїзд. Всі вони втрьох сіли в задній частині салону автобуса. При наближенні до зупинки с. Білогіря між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, причину якого вона в той момент не зрозуміла, але зі слів ОСОБА_3 знає, що причиною була оплата за проїзд. Коли автобус зупинився, ОСОБА_3 з дитиною вийшов на вулицю, за ним вийшла їхня сусідка по селу, потім сама ОСОБА_5 хотіла вийти, однак в цей момент ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3, який вже стояв на землі, ногами в груди, від чого той впав на землю, а потім вискочив на вулицю та почав бити ОСОБА_3 руками по обличчю. Вона стала їх рознімати, однак ОСОБА_1 встиг нанести декілька ударів по обличчю потерпілого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала суду показання про те, що 06.11.2016 року вона їхала із Запоріжжя додому, до с. Білогіря. В Оріхові до автобусу, яким керував обвинувачений, сіли двоє молодих людей з дитиною, як вона тепер знає - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 При наближенні до зупинки с. Білогіря ОСОБА_3 з дитиною підійшов до водія та почав з ним розмовляти, про що - вона не чула. Як доїхали, - вони почали розмовляти голосніше, однак вона не прислуховувалась, про що. Коли автобус зупинився, ОСОБА_3 з дитиною вийшов, після чого вийшла вона та пішла до села. Бійки між ОСОБА_3 та водієм автобусу вона вже не бачила, а через деякий час побачила батька потерпілого, який йшов з села у напрямку дороги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що 06.11.2016 року вона їхала із Запоріжжя в автобусі під керуванням водія ОСОБА_1 та сиділа відразу за водієм. Коли ОСОБА_3 зайшов до автобусу - вона уваги не звернула. Під час руху водій сказав ОСОБА_3: ОСОБА_11, треба заплатити за проїзд . НА це ОСОБА_3 відповів: Ты что, денег хочешь? Мы с тобой еще покатаемся… . При цьому ОСОБА_3 поводився неадекватно, очі його були наче скляні, дивився весь час в одну точку, через що вона вирішила, що він наркоман. Після цього ОСОБА_3 дістав рвану купюру номіналом 10 гривень, однак продовжував грубити водію. Потім ОСОБА_12 вийшов з автобусу, однак почав перешкоджати подальшому руху. Між ним та водієм почалась бійка, обставини якої вона детально не бачила, оскільки продовжувала сидіти на своєму місці, а події відбувались на вулиці. Бачила лише, що дівчина, з якою був ОСОБА_3, била водія по голові.

Також судом був досліджений Висновок експерта № 66 від 09.12.2016 року , складений за результатами проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_3

За цим Висновком, у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені крововиливи орбітальних областей, які можуть бути кваліфіковані не менше, ніж легкі тілесні ушкодження, а також закритий перелом нижньої третини правої плечової кістки, який кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21-го дня. При цьому крововиливи утворились від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки які в ушкодженнях не відобразились, а перелом - від дії травматичної сили вздовж осі кістки, у строк, що не суперечить тому, на який вказує потерпілий. Всі ушкодження були заподіяні протягом короткого проміжку часу, внаслідок чого визначити їх послідовність не уявляється можливим. При огляді потерпілого виявлені сліди не менше трьох травматичних впливів.

Також експерт зазначив, що всі ушкоджені дільниці тіла були доступні для власної руки потерпілого, але визначення напрямку та сили ударів не входить в його компетенцію. Під час отримання ушкоджень потерпілий міг знаходитись в будь-якому положенні й воно не змінювалось, а в цілому утворення ушкоджень за обставин, на які вказує потерпілий, - не виключається.

З дослідженого судом Протоколу проведення слідчого експерименту від 13.12.2016 року встановлено, що ця слідча дія була проведена в службовому кабінеті слідчого Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області за участю підозрюваного ОСОБА_1, понятих, спеціаліста та статиста, але без участі потерпілого. Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 надав показання про те, що він з 2012 року працює водієм у ТОВ Еталон-1 та керує автомобілем Мерседес Спринтер , реєстраційний номер НОМЕР_1, на маршруті Запоріжжя - Вишневате , який проходить через Оріхівський район Запорізької області. 06.11.2016 року він рухався вказаним маршрутом. Один з невідомих йому пасажирів,який зайшов в м. Оріхів, на зупинці с. Білогіря відмовився сплачувати за проїзд та на відповідні вимоги почав реагувати агресивно, погрожував. Пропустивши інших пасажирів, цей парень почав стукати по корпусу автобуса та вимагати, щоб водій вийшов. ОСОБА_1 вийшов та наніс декілька ударів кулаком руки в область обличчя, після чого наніс удар ногою в груди, та між ними почалась бійка, в ході якою він кинув парня на землю та наніс ще один удар ногою в область тулуба. Потерпілий свідомості не втрачав. Потім ОСОБА_1 сів в автобус та поїхав.

Також під час вказаного слідчого експерименту ОСОБА_1 на статисті показав, куди наносив удари потерпілому. Зокрема, він вказав на ділянку на рівні очей статиста, куди наносив удари кулаками, а також на верхню частину тулубу статиста, куди були нанесені удари ногою.

За результатами цього слідчого експерименту стороною обвинувачення була призначена ще одна судово-медична експертиза, на вирішення якої було поставлено питання: Чи можливе отримання тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_3, за обставин, на які вказує підозрюваний ОСОБА_1 під час слідчого експерименту? .

Згідно Висновку експерта № 76 від 22.12.2016 року , ушкодження в області обличчя потерпілого ОСОБА_3 могли утворитись за обставин, на які вказав ОСОБА_1 під час слідчого експерименту. Однак механізм утворення ушкодження правої верхньої кінцівки підозрюваним не був вказаний, а тому в цій частині питання залишилось без відповіді.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що всі тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_3 06.11.2016 року, знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з діями обвинуваченого ОСОБА_1

На це вказує, зокрема, те, що до конфлікту між обвинуваченим та потерпілим у останнього були відсутні будь-які тілесні ушкодження; область нанесення обвинуваченим ударів по обличчю потерпілого співпадає з виявленими у останнього ушкодженнями у виді крововиливів орбітальних областей; закритий перелом нижньої третини правої плечової кістки узгоджується з відомостями про те, що потерпілий внаслідок удару, нанесеного обвинуваченим в груди, впав на землю та при падінні вдарився ліктем правої руки та відразу почув гострий біль.

При цьому суд бере також до уваги те, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 , який проводив обидві судово-медичні експертизи по даному кримінальному провадженню, пояснив, що категоричного висновку за даних обставин він надати не може, але характер вказаного закритого перелому, і, зокрема, те, що він виник внаслідок дії травматичної сили саме вздовж осі кістки, вказує на те, що найбільш вірогідним є утворення цього перелому при падінні потерпілого на землю під вагою власного тіла. При цьому теоретично утворення такого перелому внаслідок нанесення ударів по руці також не виключається, однак такі удари мають бути достатньої сили та локалізації, які можуть бути продемонстровані спеціально підготовленою людиною, зокрема, такою, що володіє східними бойовими мистецтвами.

Ані обвинувачений, ані потерпілий, ані свідки не надали суду відомостей про те, що ОСОБА_1 наніс хоча б один удар по руці потерпілого. Навіть викладення фактичних обставин даного кримінального правопорушення в обвинувальному акті не містить вказівки на те, що ОСОБА_1 якимось чином безпосередньо вплинув на стан правої руки потерпілого.

За таких обставин суд вважає недоведеним належними й допустимими доказами те, що виявлений у потерпілого ОСОБА_3 закритий перелом нижньої третини правої плечової кістки виник внаслідок умисних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_1, безпосередньо спрямованих саме на ушкодження правої руки потерпілого.

Навпаки, утворення ушкодження у виді закритого перелому правої руки потерпілого при падінні на землю внаслідок удару в груди, нанесеного обвинуваченим, вказує на те, що при нанесенні цього удару ОСОБА_1 не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків цього, що фактично настали, хоча за даних обставин міг і повинен був передбачати, що внаслідок його удару потерпілий може впасти та отримати тілесні ушкодження, тобто в розумінні ч. 3 ст. 25 КК України допустив необережність у формі злочинної недбалості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України помилково.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як роз'яснюється у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003 року № 7, суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на декілька статей кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист. Призначене за сукупністю злочинів покарання не повинне бути більш суворим, ніж максимальне покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою було кваліфіковане кримінально каране діяння в обвинувальному акті.

Враховуючи це, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 щодо нанесення ударів руками по обличчю потерпілого ОСОБА_3 та заподіяння йому в такий спосіб крововиливів орбітальних областей слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, а діяння щодо удару ногою в груди потерпілого, внаслідок чого останній впав на землю та отримав закритий перелом нижньої третини правої плечової кістки, - за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Враховуючи санкцій вказаних кримінально-правових норм, які є менш тяжкими за санкцію ч. 1 ст. 122 КК України, така перекваліфікація буде відповідати умовам, передбаченим ст. 337 КПК України та не буде порушувати прав обвинуваченого на захист, який з первісною кваліфікацією не був згодний.

Обставин, що пом'якшують та (або) обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує те, що вчинені ним діяння є злочинами невеликої тяжкості, обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований у ТОВ Еталон-1 (код ЄДРПОУ 31890345), має стійкі соціальні зв'язки у виді дружини та неповнолітньої дитини, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, однак щирого каяття не проявив, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, цивільний позов потерпілого не визнав.

За таких обставин суд вважає, що ефективний каральний, виправний та попереджувальний вплив на особу обвинуваченого можливий шляхом призначення йому покарання у виді виправних робіт в межах, встановлених законом.

Вирішуючи по суті заявлений у даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з такого.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В обґрунтування вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 25195,67 грн. потерпілий та його представник, адвокат Ілієнко І.С., посилаються на те, що вона полягає у понесених ним витратах на лікування, а саме: 24975,67 грн. на придбання ліків та медикаментів, а також 220,00 грн. на оплату страхового платежу за договором добровільного медико-санітарного страхування.

Однак надані потерпілим докази в обґрунтування таких вимог надають підстави задовольнити відповідні вимоги лише частково.

Так, згідно виписного епікризу (Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 19510) відділення травматології Запорізької обласної клінічної лікарні, ОСОБА_3 перебував там на стаціонарному лікуванні з 07 по 16 листопада 2016 року з діагнозом закритий осколковий перелом виростків правого плеча із зміщенням . 08 листопада 2016 року йому була проведена операція такого змісту: о/репозиція, екстрамедуллярний остеосинтез виростків правого плеча пластинами з кутовою стабільністю. В після операційний період ОСОБА_3 отримував лікування такими ліками: анальгин, демидрол, фленокс, лизин, фуросемид, аспаркам, депіофен, омез, медаксон, ципрофлоксацин, а також перев'язування.

Потерпілим були надані фіскальні чеки про придбання ним ліків та медикаментів, дослідженням яких судом встановлено, що на ліки та медикаменти, зазначені у виписному епікризі, потерпілий витратив 2815,46 грн. (чеки № 68 від 06.11.2016 року, чек № 6162 від 08.11.2016 року, № 6187 від 08.11.2016 року, № 6157 від 07.11.2016 року, № 0076 від 08.11.2016 року, № 1448 від 11.11.2016 року, № 0047 від 16.11.2016 року (в частині придбання ципрофлоксацину), № 1731 від 12.11.2016 року, № 2377 від 15.11.2016 року).

Решта витрат не узгоджується з відомостями про лікування, зазначеними у виписному епікризі, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь вартість набору імплантантів для остеосинтезу в розмірі 19850,00 грн.

Однак згідно фактури-рахунку № 0811/105 від 08.11.2016 року, а також згідно квитанції № N1B0L39639 від 10.11.2016 року витрати на придбання цього предмету понесла ОСОБА_8, - матір потерпілого, а не він сам безпосередньо. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_8 підтвердила, що її син на той час не працював, самостійного джерела доходів не мав, а тому всі витрати та його лікування несли його батьки.

За таких обставин право вимоги про відшкодування таких витрат належить не потерпілому ОСОБА_3, а особі, яка безпосередньо зазнала таких витрат, однак ОСОБА_3 з відповідним позовом до суду не звернулась, що є підставою для відмови у позові в цій частині, але не є перешкодою для подання цивільного позову за правилами цивільного судочинства.

Також суд не вбачає підстав для стягнення з обвинуваченого суми 220,00 грн., які були сплачені потерпілим за договором добровільного медико-санітарного страхування, оскільки ці витрати не перебувають у прямому причинному зв'язку із завданою потерпілому шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню, те, що потерпілий зазнав душевних страждань внаслідок пережитого ним фізичного болю, відчуття порушення особистої недоторканості, та змушений вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілому моральної шкоди суд вважає доведеним.

Потерпілий ОСОБА_3 оцінив завдану йому моральну шкоду в суму 30000,00 грн.

Беручи до уваги характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, тривалий характер немайнових втрат, пов'язаних з ушкодженням руки, а, вірогідно, й неможливість повного відновлення стану здоров'я потерпілого, що може потягнути тривалі вимушені зміни у його життєвих та виробничих стосунках (станом на час розгляду провадження стан здоров'я потерпілого повністю не відновлений), суд вважає заявлений потерпілим розмір компенсації моральної шкоди обґрунтованим.

Разом з цим суд враховує також, що конфлікт, що закінчився травмою потерпілого, виник та не припинявся внаслідок, в тому числі, неналежної поведінки самого потерпілого, а тому цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково - на суму 25000,00 грн.

Питання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження перед судом не порушувалось. Процесуальні витрати та речові докази по провадженню відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 128, 369, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ст. 128 Кримінального кодексу України, на підставі яких призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді шести місяців виправних робіт з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку;

-за ст. 128 КК України - у виді одного року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань за правилами сукупності злочинів, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді одного року шести місяців виправних робіт за місцем роботи (Товариство з обмеженою відповідальністю Еталон-1 , код ЄДРПОУ 31890345, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, б. 4) з відрахуванням в дохід держави двадцяти відсотків заробітку.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 2815,46 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 46 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні решти цивільного позову - відмовити .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв