Постанова

від 30.06.2016 по справі 804/14437/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. справа № 804/14437/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

встановив :

21 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рафтола звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, поданої до суду 05.11.2015 року, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ Рафтола з податку на додану вартість за травень 2015 року, а податкову декларацію ТОВ Рафтола з податку на додану вартість за травень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 31.07.2015 року (а.с. 85-88).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.07.2015 року засобами електронного зв'язку підприємством було направлено до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року. Однак, 31.07.2015 року підприємство отримало електронну квитанцію № 1, в якій зазначено про те, що декларація не прийнята у зв'язку з тим, що з підприємством не укладено договір про визнання електронної звітності. Враховуючи, що договір про визнання електронних документів було укладено 25.04.2013 року та він є чинним на момент направлення декларації за травень 2015 року, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у прийнятті зазначеної податкової декларації протиправними.

В судовому засіданні 30.06.2016 року представник позивача за довіреністю Журавльов О.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 30.06.2016 року, не звертався. В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що 25.04.2013 року між ТОВ Рафтола та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було укладено договір № 3360 про визнання електронних документів. 14.01.2015 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ Рафтола : м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд.25, з метою вручення листа № 625/10/15-1. При здійсненні виїзду було встановлено, що за податковою адресою ні посадові особи ТОВ Рафтола , ні саме підприємство не знаходиться, про що було складено відповідний акт. За таких підстав, відповідно до п.6.4. договору № 3360 з ТОВ Рафтола при визнання електронних документів, відповідачем в односторонньому порядку зазначений договір було розірвано. Відповідно, позивач не мав права подавати податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року засобами електронного зв'язку в електронному вигляді, а тому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді даної справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

25.04.2013 року між сторонами було укладено договір №3360 про визнання електронних документів.

31.07.2015 року засобами електронного зв'язку на електрону адресу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська позивачем було направлено податкову декларацію за травень 2015 року. В цей же день, платником податків отримано електронну квитанцію № 1, якою повідомлялося, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що ТОВ Рафтола заборонено прийом звітності по електронній пошті у зв'язку з відсутністю договору з ДФС України.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено подання податкової декларації за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Наказом Державної податкової адміністрації № 233 від 10.04.2008 р. затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі Інструкція).

За визначеннями, наведеними у п. 1 розділу 1 Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 розділу 3 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з п. 7.5 розділу 3 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС

Пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до п. 7 розділу 1 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Таким чином, лише порушення платником податку вимог заповнення податкової декларації, які визначені ст.48 ПК України, може бути підставою для її неприйняття податковим органом.

Як вбачається із матеріалів справи, договір № 3360 від 25.04.2013 р. про визнання електронних документів, укладений між Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Товариством з обмеженою відповідальністю Рафтола , на момент подання декларації був чинний та повинен був виконуватися.

Крім того, податкова декларація ТОВ Рафтола за травень 2015 р. була отримана податковим органом 31.07.2015 року, в свою чергу відповідач протягом 5 робочих днів на адресу позивача письмову відмову про неприйняття декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року не надсилав, а тому спірна податкова декларація вважається прийнятою.

Вищезазначені обставини свідчать про протиправність дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ Рафтола за травень 2015 року.

У відповідності до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджено, що обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином.

З огляду на доводи, викладені у запереченнях проти позову, судом встановлено, що позивачу відмовлено в прийнятті електронних документів у зв'язку із невідповідністю інформації про місцезнаходження платника, а тому договір Про визнання електронних документів №3360 відповідачем розірвано в односторонньому порядку.

В силу пункту 4.2 Розділу 6 Договору, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку зміни платником податків місця реєстрації та неповідомлення ДПІ про це в триденний термін.

Тобто, такі обставини, як зміна реєстрації або відсутність платника податків за місцезнаходженням є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач вказує на те, що виїздом за податковою адресою ТОВ Рафтола було встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, суд виходить з того, що згідно витягу з ЄДР, сформованого станом на 30.03.2016 року, ТОВ Рафтола має місцезнаходження: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. № 25.

Позивачем у поданій декларації у графі податкова адреса було зазначено: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. № 25.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, встановивши відповідність адреси позивача, яка зазначена ним в поданій до податкового органу податковій звітності та яка внесена до ЄДР, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність позивача за місцем знаходженням.

Відповідно, дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ Рафтола з податку на додану вартість за травень 2015 року є протиправними, а податкова декларація позивача з ПДВ за травень 2015 року вважається поданою у день її фактичного отримання податковим органом - тобто, 31.07.2015 року.

Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по аналогічному спору за попередній період - січень 2015 року (а.с. 27-28).

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола з податку на додану вартість за травень 2015 року.

Податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола з податку на додану вартість за травень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання - тобто, 31.07.2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рафтола судовий збір у розмірі 1 218,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 182 від 16.09.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна