ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
14 вересня 2017 рокусправа № 804/14437/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року
у справі №804/14437/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА»
до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій,–
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило, з урахуванням уточненого адміністративного позову, визнати протиправними дії щодо неприйнятті податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 31 липня 2015 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року задоволено позовні вимоги.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У письмових запереченнях товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» просить апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову без змін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 липня 2015 року засобами електронного зв'язку на електрону адресу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, на підставі договору від 25 квітня 2013 року №3360 про визнання електронних документів (а.с. 15-18), позивачем направлено податкову декларацію за травень 2015 року. В цей же день, платником податків отримано електронну квитанцію №1 із зазначенням, що документ не прийнято у зв'язку з відсутністю договору з ДФС України про визнання електронної звітності.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Відповідно до пункту 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Пунктом 7 Розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).
Судом установлено, що згідно з підпунктом 3 пункту 6 договору від 25 квітня 2013 року №3360 про визнання електронних документів, він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (а.с. 17).
Пунктами 7.3, 7.4 та 7.5 Розділу 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Згідно з пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України)
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.
При цьому слід зазначити, що повідомлення про відмову у визнанні податкової декларації як податкової звітності платника податку є юридичною формою рішення, про можливість оскарження якого прямо передбачено підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України.
Разом з тим, контролюючий орган не прийняв рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, та не прийняв документ засобами електронного зв'язку з не передбачених законом підстав, що, на думку суду апеляційної інстанції, є порушенням вимог статті 49 Податкового кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року містить всі необхідні реквізити передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а також відповідає формі податкової декларації, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966. Також з'ясовано, що друга квитанція, в якій би значилося про наявність помилок у поданій позивачем податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2015 року, товариству з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» не надсилалася.
Крім того, договір від 25 квітня 2013 року №3360 про визнання електронних документів, укладений між державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська та товариством з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА», на момент подання декларації чинний та повинен був виконуватися.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що вищезазначені обставини свідчать про протиправність дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно відмови у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» за травень 2015 року.
Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмову прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. В такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.
При цьому, посилання податкового органу на розірвання договору від 25 квітня 2013 року №3360 про визнання електронних документів в односторонньому порядку, у зв'язку з незнаходженням позивача за податковою адресою, як на підставу неприйняття податкової звітності за травень 2015 року, суд не приймає, з огляду на те, що згідно з абзацом 1 пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, належним доказом щодо відсутності позивача за його місцезнаходженням може бути внесення державним реєстратором запису про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» за його місцезнаходженням. Будь-які докази наявності такого запису не надано. При цьому, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 березня 2016 року№21826233 вбачається, що місце знаходження юридичної особи зазначено адреса позивача – 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. № 25.
Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» щодо визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року як податкової звітності та визнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 31 липня 2015 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, то слід зазначити, що покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. З матеріалів справи не вбачається підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2017 |
Оприлюднено | 22.09.2017 |
Номер документу | 68979234 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Богданенко І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Богданенко І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Богданенко І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Богданенко І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Чорна Валерія Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні