Постанова

від 15.05.2017 по справі 813/964/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року справа № 813/964/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю:

представник позивача Купчик О.В.,

представник відповідача Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіл" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіл" (далі - позивач, ТОВ "Тексіл") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0005051411, № 0005061411.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2017 № 266/14-11/36462362 щодо декларування платником без належної підстави податку імпортованого товару із застосуванням пільгової ставки ввізного мита 0% є безпідставними, оскільки всі товари зазначені в митній декларації, яка була предметом перевірки, були супроводжені відповідними сертифікатами походження товару, що відповідно до вимог чинного законодавства надає зазначену пільгу. Також зазначає, що особливості процедури видачі сертифікатів походження товару в Республіці Польща не передбачають надання експортером сертифікатів походження товарів з країни походження товару, достатньо документів про ввезення товару до країни. Саме тому у уповноваженого митного органу Республіки Польща немає в наявності сертифікатів походження товару імпортованого з Китаю та Індії. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем митне оформлення товару за митною декларацією від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 здійснено із застосуванням пільгової ставки ввізного мита - 0%. Підставою для надання пільги при митному оформленні товару є сертифікати про походження товару № PL/MF/AK 0515738 і № PL/MF/AK 0515737, видані уповноваженим органом Республіки Польща. Враховуючи неповноту відомостей вказаних у сертифікатах про походження товару, митницею скеровано запит до уповноважених органів країни вивезення з метою перевірки достовірності зазначених сертифікатів. Звертає увагу, що отримавши негативну відповідь від уповноваженого органу Польщі стосовно походження товарів, відомості, внесенні до графи 34 (країна походження) митної декларації № 209160000/2015/004530, вважаються непідтвердженими, і як наслідок країна походження визнається невідомою для товарів № 1, № 3, № 4 та № 5.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ГУ ДФС у Львівській області у період з 17.10.2016 по 21.10.2016 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Тексіл" (ЄДРПОУ 36462362) з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530, про що 24.10.2016 складено акт за № 266/14-11/36462362.

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 3 ст 43, ч. 1. ст. 257, ст. 278, ст. 280 Митного Кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до сплати не в повному обсязі митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 на суму 67381,10 грн, в тому числі: податок на додану вартість - 11230,18 грн, ввізне мито - 56150,92 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 29.11.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005051411, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14037,73 грн (в т.ч. за основним платежем 11230,18 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2807,55 грн);

- № 0005061411, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 70188,65 грн (в т.ч. за основним платежем 56150,92 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14037,73 грн).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Частиною першою статті 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Статтею 36 Митного кодексу України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 48 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Судом встановлено, що товар ввезено згідно з контрактом від 10.03.2010 № 2010002UA між ТОВ "Тексіл" та польською фірмою РРН "LEGS" Sp. z о.о. (95-070, Aleksandrov/ Lodzki, ul. Zgierska 48/52, Polska). Інвойси від 15.04.2015 № 13/15/00085 і № 26/15/00007.

ТОВ Тексіл ' відповідно до митної декларації оформленої в режимі ІМ 40 ДЕ від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 задекларовано для ввезення на митну територію України товар: нитки (не швейні), не розфасовані для роздрібної торгівлі, текстуровані, комплексні, синтетичні (всього 5 назв товарів) фактурною вартістю 28547,89 доларів США.

Загальна митна вартість товару 607023,11 гривень.

ТОВ "Тексіл" за даною митною декларацією сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 157826,01 грн, а саме: додатковий імпортний збір на суму 30351,15 грн, податок на додану вартість 127474,86 грн.

Для підтвердження країни походження імпортованого товару та з метою звільнення від сплати ввізного мита позивач до митної декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 на товару надав сертифікати про походження товару № PL/MF/AK 0515738 і № PL/MF/AK 0515737, виданих митними органами Республіки Польща.

Проте, зазначені сертифікати відповідачем не визнані такими, що надають можливість розмитнення товару в порядку режиму вільної торгівлі.

Підставою для невизнання наданих позивачем сертифікатів про походження товару за формою є посилання відповідача в акті перевірки на відомості, що країною ввезення товарів згідно з відомостями, зазначеними у товаросупровідних документах, є Республіка Польща. Країнами походження товарів згідно з даними зазначеними у сертифікатах про походження товару № PL/MF/AK 0515738 і № PL/MF/AK 0515737 є CN (Китай), ІТ (Італія), ІN (Індія). У сертифікатах про походження товару, виданих країною вивезення, не було відомостей про реквізити сертифікатів, виданих у країні (країнах) походження.

Листом від 04.09.2015 № 10446/8/13-70-25/35 Львівська митниця ДФСУ звернулась на адресу департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України з метою перевірки достовірності зазначених сертифікатів.

Уповноважений митний орган Республіки Польща листом від 11.05.2016 № 360000-ІРСR.6131.22-23.2015.КМА.JNO надіслав копії сертифікатів про походження товарів № PL/MF/AK 0515738 та № PL/MF/AK 0515737, зазначив, що сертифікати видані уповноваженою митницею Лодзь і повідомив, що не може підтвердити факт походження товарів, оскільки експортер не надав необхідні документи.

З наведеного відповідач зробив висновок про недостовірність відомостей, вказаних у сертифікатах про походження товару.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки митний орган Республіки Польща підтвердив факт видачі сертифікатів митним офісом у м. Лодзь та не спростував відомості зазначені у цих сертифікатах, лише повідомив, що не має можливості підтвердити факт походження товарів через недостатність документів.

Суд також встановив, що ТОВ "Тексіл" з метою підтвердження обґрунтованості видачі сертифікатів направив запит до P.U. HATRANS Sp.z.o.o.

Відповідно до заяви P.U. HATRANS Sp.z.o.o. сертифікати походження №№ PL/MF/AK 0515737 і PL/MF/AK 0515738 від 15.04.2015 були видані компетентним і уповноваженим органом Республіки Польщі. Вищевказані сертифікати дійсні на сьогоднішній день і не були відкликані або анульовані. Вищевказані сертифікати були підтверджені польськими митними органами на підставі доданих документів, а саме документів митного оформлення імпорту, рахунків-фактур та заяв експортера. З 2011 року для імпортного митного оформлення не потрібно сертифікат походження з країни покупки, і країна походження декларується на підставі документів покупки (рахунків-фактур, специфікацій), тому документ про імпортне митне оформлення є надійним документом, що підтверджує походження товарів, що експортуються.

Даною заявою підтверджена автентичність сертифікатів, на підставі яких позивач скористався режимом вільної торгівлі щодо ввезення імпортованого товару, відомості, викладені у поданих позивачем сертифікатах, а відповідно додержання Правил визначення країни походження.

Отже, суд зазначає, що доводи відповідача не спростовує дійсність сертифікатів про походження товару.

Відповідачем не надано належних доказів надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів або недостовірність відомостей, що в них містяться.

Також, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач не надав точних та достовірних відомостей про товар у вказаних у митній декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ "Тексіл" судовий збір у розмірі 1600,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.11.2016 № 0005051411.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.11.2016 № 0005061411.

4. Судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіл" (ЄДРПОУ 36462362) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 22.05.2017.