Ухвала

від 18.09.2017 по справі 813/964/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8676/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Носа С.П.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіл" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіл" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016р. за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. заявлений позов задоволено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги тієї обставини, що податковий орган отримавши негативну відповідь від уповноваженого органу ОСОБА_2 стосовно походження товарів, відомості, внесенні до графи 34 (країна походження) митної декларації № 209160000/2015/004530, вважаються непідтвердженими, і як наслідок країна походження визнається невідомою для товарів № 1, № 3, № 4 та № 5.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Львівській області у період з 17.10.2016р. по 21.10.2016р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Тексіл" з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530, про що 24.10.2016 складено акт за № 266/14-11/36462362.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. 3 ст 43, ч. 1. ст. 257, ст. 278, ст. 280 Митного Кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до сплати не в повному обсязі митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 на суму 67381,10 грн, в тому числі податок на додану вартість - 11230,18 грн, ввізне мито - 56150,92 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 29.11.2016 винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14037,73 грн в тому числі за основним платежем 11230,18 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 2807,55 грн; № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 70188,65 грн в тому числі за основним платежем 56150,92 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 14037,73 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували твердження сторони позивача щодо автентичності сертифікатів, на підставі яких останній скористався режимом вільної торгівлі щодо ввезення імпортованого товару, відомості, викладені у поданих позивачем сертифікатах, а відповідно додержання Правил визначення країни походження.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що товар ввезено згідно з контрактом від 10.03.2010 № 2010002UA між ТОВ "Тексіл" та польською фірмою РРН "LEGS" Sp. z о.о. (95-070, Aleksandrov/ Lodzki, ul. Zgierska 48/52, Polska). Інвойси від 15.04.2015 № 13/15/00085 і № 26/15/00007.

ТОВ Тексіл відповідно до митної декларації оформленої в режимі ІМ 40 ДЕ від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 задекларовано для ввезення на митну територію України товар: нитки (не швейні), не розфасовані для роздрібної торгівлі, текстуровані, комплексні, синтетичні (всього 5 назв товарів) фактурною вартістю 28547,89 доларів США.

Загальна митна вартість товару 607023,11 гривень.

ТОВ "Тексіл" за даною митною декларацією сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 157826,01 грн, а саме: додатковий імпортний збір на суму 30351,15 грн, податок на додану вартість 127474,86 грн.

Для підтвердження країни походження імпортованого товару та з метою звільнення від сплати ввізного мита позивач до митної декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530 на товару надав сертифікати про походження товару № PL/MF/AK 0515738 і № PL/MF/AK 0515737, виданих митними органами ОСОБА_2.

Зазначені сертифікати відповідачем не визнані такими, що надають можливість розмитнення товару в порядку режиму вільної торгівлі.

Підставою для невизнання наданих позивачем сертифікатів про походження товару за формою є посилання відповідача в акті перевірки на відомості, що країною ввезення товарів згідно з відомостями, зазначеними у товаросупровідних документах, є ОСОБА_2. Країнами походження товарів згідно з даними зазначеними у сертифікатах про походження товару № PL/MF/AK 0515738 і № PL/MF/AK 0515737 є CN (Китай), ІТ (Італія), ІN (ОСОБА_3). У сертифікатах про походження товару, виданих країною вивезення, не було відомостей про реквізити сертифікатів, виданих у країні (країнах) походження.

Листом від 04.09.2015 № 10446/8/13-70-25/35 Львівська митниця ДФСУ звернулась на адресу департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України з метою перевірки достовірності зазначених сертифікатів.

Уповноважений митний орган ОСОБА_2 листом від 11.05.2016 № 360000-ІРСR.6131.22-23.2015.КМА.JNO надіслав копії сертифікатів про походження товарів № PL/MF/AK 0515738 та № PL/MF/AK 0515737, зазначив, що сертифікати видані уповноваженою митницею Лодзь і повідомив, що не може підтвердити факт походження товарів, оскільки експортер не надав необхідні документи.

З наведеного відповідач зробив висновок про недостовірність відомостей, вказаних у сертифікатах про походження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Частиною першою статті 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст. 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 48 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Аналізуючи наведені приписи, що стосуються встановлених обставин у даній справі суд першої інстанції обґрунтовано вважав помилковим висновок податкового органу, оскільки митний орган ОСОБА_2 листом від 11.05.2016 № 360000-ІРСR.6131.22-23.2015.КМА.JNO підтвердив факт видачі сертифікатів митним офісом у м. Лодзь та не спростував відомості зазначені у цих сертифікатах, лише повідомив, що не має можливості підтвердити факт походження товарів через недостатність документів.

Одночасно на вимогу позивача польська фірма P.U. HATRANS Sp.z.o.o.( продавець ) повідомила ТОВ Тексіл про те, що сертифікати походження №№ PL/MF/AK 0515737 і PL/MF/AK 0515738 від 15.04.2015 були видані компетентним і уповноваженим органом ОСОБА_2. Вищевказані сертифікати дійсні на сьогоднішній день і не були відкликані або анульовані. Вищевказані сертифікати були підтверджені польськими митними органами на підставі доданих документів, а саме документів митного оформлення імпорту, рахунків-фактур та заяв експортера. З 2011 року для імпортного митного оформлення не потрібно сертифікат походження з країни покупки, і країна походження декларується на підставі документів покупки (рахунків-фактур, специфікацій), тому документ про імпортне митне оформлення є надійним документом, що підтверджує походження товарів, що експортуються.

В судовому засіданні сторона позивача представила лист митного органу ОСОБА_2 за №1001-ІОС.4331.84.2017.2 від 06.06.2017р., адресований ДФС України, на доповнення до листа від 11.05.2016р. за №360000-ІРСR.6131.22.-23.2015.КМА.JNO, щодо Сертифікату походження № PL/MF/AK 0515737, яким стверджується, що експортер товару подав зараз документи, що підтверджують не преференційне походження всього товару, вказаному у перевіреному документі.

Разом з тим відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів або недостовірність відомостей, що в них містяться.

Одночасно відповідач не надав точних та достовірних відомостей про товар у вказаних у митній декларації від 20.04.2015 № 209160000/2015/004530.

В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що під час судового розгляду справи доведено автентичність сертифікатів, на підставі яких позивач скористався режимом вільної торгівлі щодо ввезення імпортованого товару, відомості, викладені у поданих позивачем сертифікатах, а відповідно додержання Правил визначення країни походження.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. в адміністративній справі № 813/964/17 -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_3 ОСОБА_5

Повний текст виготовлено 19.09.2017р.