Постанова

від 19.05.2017 по справі 813/310/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року Справа № 813/310/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Заболотний Л.В.,

представник відповідача Юрчак Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства об'єднання громадян Соломія Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації Українська спілка інвалідів до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Підприємства об'єднання громадян Соломія Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації Українська спілка інвалідів до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області, з вимогою визнати протиправним та скасувати в повному обсязі наступні податкові повідомлення рішення:

- №0002661401 від 29.12.2016 року Форма Р за платежем податку на додану вартість на суму 6299138,00 грн. та 1574784,50 грн. за штрафними санкціями.

- №0002671401 від 29.12.2016 року Форма В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22953,0 грн.

- №0002651401 від 29.12.2016 року Форма Р за платежем податок на прибуток на суму 5087496,0 грн. та 591289,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, вимог чинного законодавства позивач не порушував, а висновки податкового органу, що господарські операції з ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Міра торг мають ознаки фіктивності, оскільки не має документальних підтверджень транспортно-експедеційних послуг є помилковими та необґрунтованими, оскільки базуються на припущеннях податкового органу, а господарські операції позивача взагалі не передбачали транспортних чи експедиційних послуг. В Акті перевірки податковий орган в якості доведення нереальності операцій посилається лише на Акти перевірки вищезазначених контрагентів, а також аналіз автоматизованих інформаційних систем органів фіскальної служби АІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних, що в свою чергу не може бути підставою для визнання нереальності господарської операції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, а винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки законними і обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ ЄДРПОУ 36316644 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року за результатами якого винесено Акт від 16.12.2016 року № 4849/13-04-14-01/36316644 Про результати позапланової виїзної перевірки ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ ЄДРПОУ 36316644 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року .

Перевіркою встановлено порушення: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, чим знижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 2 365 154 грн.

п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, чим знижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 2 722 342 грн.

п. 198.1, п. 198.2, п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, чим знижено податок на додану вартість за період перевірки на суму 6299138 грн. та завищено залишок відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2016 року на загальну суму 22953 грн.

Вказані порушення, за актом перевірки, полягають у тому, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ Таміла , ТзОВ Компанія Продіс , ТОВ Східенергоальянс , ТзОВ Мірра торг , ТзОВ Стиль медіа , ПП Хімінвест , ТзОВ Омега Опт Торг (за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014р.) завищив витрати по нереальних операціях транспортних послуг, факт яких не відбувся, у сумі 13139742 грн.; при здійснені фінансово-господарських операцій із ТзОВ Регіон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Омега Опт торг (за 2015 рік) по нереальних операціях транспортно-експедиційних послуг, факт яких не відбувся на загальну суму 15124122 грн. за рахунок завищення собівартості, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Також, податковий орган зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 р. при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Міра торг встановлено його завищення по нереальних операціях транспортно-експедеційних послуг, факт яких не відбувся, всього у сумі 6322091 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем скеровано відповідачу заперечення, однак останні ним відхилені. Зокрема, листом від 29.12.2016 №16908/13-04-14-01 Галицька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області повідомила, що аргументи наведені у запереченні до акту перевірки не спростовують висновки Акту виїзної позапланової документальної перевірки.

29.12.2016 року відповідачем винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0002661401 від 29.12.2016 року Форма Р за платежем ПДВ на суму 6299138,00 грн. та 1574784,50 грн. за штрафними санкціями.

- №0002671401 від 29.12.2016 року Форма В4 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22953,0 грн.

- №0002651401 від 29.12.2016 року Форма Р за платежем податок на прибуток на суму 5087496,0 грн. та 591289,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувсяь із адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підп. 1.2 п. 1, підп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що між ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ та ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Мірра торг було вчинено наступні правочини:

- договір поставки за №04/02/ш від 13.02.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Таміла ;

- договір поставки за №01/02/ш від 04.02.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Компанія Продіс ;

- договір поставки за №01/06/ш від 11.06.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Східенергоальянс ;

- договір поставки за №02/02/ш від 07.02.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Мірра торг ;

- договори поставки за №01/07/ш від 10.07.2014 року, №03/07/ш від 01.08.2014 року, №01/08/б, 02/08/б від 08.08.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Стиль Медіа ;

- договори поставки за №01/11/ш від 04.11.2014, №02/11/б від 05.11.2014 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ПП Хімінвест ;

- договори поставки за №01/12/ш від 08.12.2014 року, №01/01/ш від 01.01.2015, №01/05/ш від 20.05.2015, №01/01/ш від 12.01.2015, №01/01/мб від 21.01.2015, №01/02/пб від 02.02.2015 укладені між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ ОМЕГА-ОПТ-ТОРГ ;

- договори поставки за №01/10/ш від 05.10.2015 року, №02/10/мб від 06.10.2015, №01/09/ш від 01.09.2015 , №01/06/мб від 02.06.2015, укладені між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ ПРИРОДА-ТОРГ ;

- договори поставки за №01/11/ш від 10.11.2015 року, №01/12/ш від 01.12.2015, №02/11/мб від 01.12.2015 , №03/11/пб від 12.11.2015, укладені між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Регіон -трейдинг ;

- договори поставки за №01/10/16/мб від 01.04.2016 року, №02/11/мб від 11.11.2015, укладені між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ АЛЬТТОР ;

- договір поставки за №01/02/ш від 01.02.2016 року укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ АВЕРТА ;

- договори поставки за №01/02/пб від 04.01.2016 року, №03/01/ш від 04.01.2016, укладені між Соломія ЛООВГО УСІ та ПП СТК ;

- договір поставки за №02/02/ш від 15.02.2016 року, укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ ПРОТОН-ТРЕЙДЕР ;

- договір поставки за №01/03/ш від 03.03.2016 року, укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ ПІВНІЧ СЕРВІС ;

- договір поставки за №01/03/ш від 01.04.2016 року, укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Стокмус трейд ;

- договір поставки за №0/04/ш від 04.04.2016 року, укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ ТОМАС ТРЕЙД ;

- договір поставки за №01/05/ш від 13.05.2016 року, укладений між Соломія ЛООВГО УСІ та ТОВ Палантир груп .

Відповідно до умов вище перелічених договорів, Постачальники за договорами на замовлення Замовника ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ передавали у власність Замовнику, а Замовник приймав та оплачував Продукцію шпали деревяні не просочені І типу та ІІ типу, брус мостовий в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікації до договору.

Зокрема, на виконання укладених договорів вказані підприємства у період з лютого 2014 по червень 2016 року поставлено товару в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікацій до вищезазначених договорів на загальну суму 45073663,14 грн. в тому числі ПДВ 7512277,19 грн.

На підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії вказаних договорів з додатками, видатковими накладними, актами приймання передачі до договорів поставки, зареєстровані податкові накладні по кожному факту поставки. Також до матеріалів справи долучено реєстри виданих та отриманих податкових накладних ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ в розрізі контрагентів за період з 2014 по червень 2016 року, виписки з банку по рахунку ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ за період з 2014 по червень 2016 року, регістри бухгалтерського обліку: журнали ордери по рахунку 631 Розрахунки з поставщиками та підрядниками за період з 2014 по червень 2016 року.

При цьому, суд зазначає, що вимог про відсутність будь-яких первинних документів, чи їх не відповідність чинному законодавству податковим органом не ставилося. Усі долучені до матеріалів копії первинних документів були надані інспекторам при проведенні перевірки, про що зазначено в самому Акті перевірки.

Відтак, передбачену вищевказаними договорами продукцію позивач отримав згідно долучених до справи видаткових накладних та актів приймання передачі, здійснив її оплату у безготівковому порядку згідно рахунків фактур, що підтверджується банківськими виписками, та отримав належним чином оформлені податкові накладні.

Всі податкові накладні по вищевказаних операціях позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та зареєстровано в реєстрі податкових накладних, а суми податку відображено у податкових деклараціях про що зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов вищезазначених договорів та пояснень представника позивача, постачальники доставляли Продукцію автомобільним транспортом в пункт призначення - склад Державного підприємства Рава - Руський шпалопросочувальний завод.

Також судом встановлено, що доставка продукції на адресу ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод зумовлювалась необхідністю її сортуванням, вивантажувально-розвантажувальними роботами, у випадку необхідності просочення антисептиком згідно ГОСТ 20022.5-93, згідно укладених позивачем з ДП Рава-Руський шпалопросочувальним завод договорів з специфікаціями: Угода №ПШ/П/14-03 від 13 січня 2014 року, Угода №ПШ/РД/13-03 від 10.02.2014 року, Угода №ПШ/П/15-01 від 12 січня 2015 року, Угода №ПШ/РД/15-01 від 12.01.2015 року, Угода Ррс/РД/16-01 від 20 січня 2016 року. Також зазначені договори передбачали надання послуг ДП Рава-Руський шпалопросочувальним завод на зберігання лісо продукції (пункти 10.1-10.2 вказаних договорів).

Таким чином, придбану у ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Мірра торг продукцію позивач отримував на складі ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод та у подальшому використав у господарській діяльності шляхом продажу (поставки) контрагентам, в основному, Державному підприємству Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України /ДП УПП УЗ /- з грудня 2015 року ПАТ УЗ філія ЦУП згідно договорів, які укладалися відповідно до Закону України від 10.04.2014р. №1197-VIІ "Про здійснення державних закупівель" на умовах відкритих торгів, а також на Державне підприємство Стрийський вагоноремонтний завод , ТзОВ Термінал Карпати , ТзОВ Карпатенергохім , ТзОВ Торгівельнамережа Десятка , ДП Укрспирт , ПП Бізнес-ойл . Вказані суб'єкти господарювання продукцію приймали на складі ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод, згідно видаткових накладних, актів приймання передачі продукції за участю позивача, представників Державного підприємства Рава - Руський шпало просочувальний завод та контрагентів, паспортів продукції. По вказаних операції зареєстровані податкові накладні.

Суд звертає увагу, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Мірра торг оформлені відповідно до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України, що не заперечувалося жодної стороною.

Таким чином, між позивачем та ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Мірра торг укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить відсутність товарно-транспортних накладних, такі є безпідставними з огляду на наступне.

Як уже зазначалося вище, відповідно до укладених договорів з контрагентами позивача, господарські операції яких податковий орган вважає нереальними, постачальники зобов'язалися доставити Продукцію залізничним транспортом загального користування та /або автомобільним транспортом, в пункт призначення кінцевого Вантажоодержувача - склад Державного підприємства Рава-Руський шпалопросочувальний завод . Договорів про надання транспортно-експедеційних послуг чи транспортних послуг ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ з вказаними контрагентами не укладало, окремо, такі послуги не надавались.

Окрім того, суд звертає увагу, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентом позивача товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Підприємтсво здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Вищевказане підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах К/800/15892/13 від 26.02.2014 року, К/9991/14582/12 від 26.02.2014 року, К/800/61508/13 від 06.03.2014 року, К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року та інших.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на Акти перевірки контрагентів позивача оскільки такі в силу норм податкового кодексу не можуть бути підставою для висновків стосовно взаємовідносин платника з його контрагентами, якщо за результатами останніх не винесене податкове повідомлення рішення (ст. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Також суд критично оцінює посилання відповідача на кримінальні провадження внесені до ЄДР за № 12016140000000445 від 06.04.2016 року та №42016141150000028 від 18.04.2016 року як на підставу донарахування податкових зобов'язань, оскільки доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також суд не бере доводи позивача про невиконання договірних зобов'язань за укладеними з позивачем договороми, оскільки не виконання договірних зобов'язань тягне за собою господарські санкції для сторін договору, що передбачені умовами договору, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та не може вказувати на недійсність, нереальність господарського зобов'язання, а тим більше на порушення податкових зобов'язань платника.

Суд критично оцінює долучений до матеріалів лист ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод від15.04.2015 року №420 в якому вказано, що ТзОВ Стиль-Медіа товар на склад ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод не постачався, оскільки як підтверджують матеріали справи, також пояснення представника позивача у судовому засіданні, приймання- передача (поставка) продукції на ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод відбувався виключно за участю позивача, оскільки контрагенти ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ , які доставляли йому товар правовідносин з ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод немали. Окрім того, як зазначили сторони у справі, вказаний лист був предметом розгляду у справі 813/552/15 за позовом ПОГ Соломія ЛООВГО УСІ до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, де Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000102200 форма Р від 23 січня 2015 року по взаємовідносинах з ТзОВ "Стиль Медіа" /код ЄДРПОУ 36858290/ за період з 01.05.2014 року по 30.09.2014 (т. 1 а.с. 35-48). Вказане рішення Львівського окружного адміністративного суду набрало законної сили та підтримане Львівським апеляційним адміністративним судом

Згідно з п . 201.8 ст..201 Податкового кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява N 803/02). "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява N 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява N 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Вказане знайшло своє відображення і в практиці Верховного Суду України зокрема у рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14а10 Верховний суд підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також у рішенні від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховного Суду України вказано, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості, як невід'ємного елементу верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Зобов'язання по сплаті податків також має індивідуальний характер, оскільки відповідно до пп. 16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Нормами закону не встановлено відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за дії або бездіяльність його контрагентів - платників податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТзОВ Північ Сервіс , ТзОВ Стиль Медіа , ТзОВ Томас Трейд , ТзОВ Регіон трейдінг , ТзОВ Протон Трейдінг , ТзОВ Природа торг , ТзОВ Палангтир груп , ТзОВ Омега Опт торг , ТОВ Альтор , ТзОВ Хімінвест , ТзОВ Стокмус Трейд , ТзОВ Компанія продіс , ТзОВ Таміла , ТОВ Східенергоалянс , ТОВ Аверта , ПП СТК , ТОВ Міра торг за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року підтверджені належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість, а відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене вище суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 4117,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0002661401 від 29.12.2016 року, №0002671401 від 29.12.2016 року, №0002651401 від 29.12.2016 року.

3.Судовий збір стягненню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст.186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2017 року.