Постанова

від 18.05.2017 по справі 920/761/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Справа № 920/761/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачаЖмарьова О.М. (дов. від 04.05.2017 №2) відповідачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Межавто Україна" на постановуХарківської апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі№920/761/16 Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Межавто Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буржуйчик" простягнення 892,15 доларів США (22112,21 грн.),-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Межавто Україна" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буржуйчик" 892,15 доларів США (22112,21 грн.).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.08.2016 (суддя Джека Ю.А.) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України. Позовні матеріали разом з доданими документами повернуто позивачу.

Постановою Харківської апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.) ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.08.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Межавто Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на

неналежне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 18.05.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 № 6-рп щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 248 2 ЦПК України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ за участю іноземного елемента, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Так, згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправовими відносинами є відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується, зокрема, до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Отже, з метою правильного вирішення спору у даній справі необхідно визначити її підсудність судам України, процесуальну правоздатність і дієздатність іноземного елемента та право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

При цьому відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Отже, у випадку обрання сторонами договору права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право у вирішенні спору.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у прийнятті позовної заяви виходити лише з того, що у п. 8 договору від 01.12.2014 сторони домовились про вирішення спірних питань у економічному суді м. Мінська, а обов'язковий строк досудового (претензійного) врегулювання спору -згідно з діючим законодавством РБ.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вищевказаний висновок судів вважає передчасним, адже ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ХІІ Закону України "Про міжнародне приватне право" не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді.

Відповідно до ст. 31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: a) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили чи були виконані роботи за спірним договором на території України, чи є на території України філія або представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Буржуйчик" та чи є на території України рухоме або нерухоме майно відповідача.

Крім того, суди попередніх інстанцій повинні надати належну правову оцінку доводам сторін спору з урахуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Межавто Україна" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №920/761/16 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.08.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець