Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/3283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/3283/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА

До Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство МТС Україна

про стягнення заборгованості в сумі 619 368,47 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Безвершенко О.О. - по дов., Пацюк В.С., Літвінов Є.В. - по дов.

від відповідача: Бойко М.М. - по дов.

від третьої особи: Посадський С.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП про стягнення 1 099 685,07 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2017р. було порушено провадження по справі №910/3283/17 та призначено її розгляд на 17.03.2017р.

16.03.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті справи та клопотання про витребування доказів.

17.03.2017р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Представником позивача 17.03.2017р. подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство МТС Україна .

У судовому засіданні 17.03.2017р. представником позивача було підтримано подані клопотання про витребування доказів та залучення третьої особи.

Представник відповідача вирішення клопотання про залучення третьої особи залишив на розсуд суд, проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів надав заперечення.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 17.03.2017р. представником відповідача було підтримано клопотання про витребування доказів. Представник позивача проти задоволення означеного клопотання надав заперечення.

Розгляд означених клопотань сторін було відкладено на наступне судове засідання.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.03.2017р. було оголошено перерву до 24.03.2017р.

У судовому засіданні 24.07.2017р. представником позивача було підтримано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного акціонерного товариства МТС Україна .

Судом було розглянуто та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного акціонерного товариства МТС Україна . При цьому, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, оператором, технічна та сервісна підтримка послуг по наданню доступу до контенту суб-провайдера користувачам шляхом технічного обслуговування каналів доступу користувачів до контенту суб-провайдера якого забезпечується провайдером згідно умов договору №01012014/01 від 01.10.2014р., є Приватне акціонерне товариство МТС Україна . Одночасно, умовами договору №01012014/01 від 01.10.2014р. передбачено, що порядок оплати послуг суб-провайдера залежить від отримання провайдером оплати від оператора.

За таких обставин, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства МТС Україна , а отже, доцільним є залучення вказаної особи до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представниками сторін було підтримано раніше подані клопотання про витребування доказів.

Одночасно, у судовому засіданні 24.03.2017р. судом було розглянуто та частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА про витребування доказів, в якому вказаний учасник судового процесу просив витребувати у відповідача: завірені належним чином копії для долучення до матеріалів справи та для огляду оригінали документів, які містять інформацію про оплату послуг від Приватного акціонерного товариства МТС Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП за договором комісії №01012014/01 від 01.10.2014р. щодо коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053, з переліком сум, що оплачені (із зазначенням отримувача та дат платежів), та сум, що не були оплачені за весь період дії договору; завірену належним чином копію для долучення до матеріалів справи та для огляду оригінал договору, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП та Приватним акціонерним товариством МТС Україна із зазначенням умов оплати на виконання умов договору комісії №01012014/01 від 01.10.2014р.; завірені належним чином копії для долучення до матеріалів справи та для огляду оригінали документів, які свідчать про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП своїх зобов'язань, що зумовлюють отримання оплати від Приватного акціонерного товариства МТС Україна за весь період дії договору комісії №01012014/01 від 01.10.2014р. щодо коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053.

Судом також було частково задоволено клопотання відповідача про витребування у Приватного акціонерного товариства МТС Україна інформації про те, чи надавало Товариство з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП у жовтні 2014р. Приватному акціонерному товариству МТС Україна послуги з безперебійного доступу користувачам послуг зв'язку Приватного акціонерного товариства МТС Україна з використанням коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053 та чи сплатило Приватне акціонерне товариство МТС Україна вартість цих послуг відповідачу та у Публічного акціонерного товариства КБ Акордбанк інформації про всі платежі, які були здійснені Приватним акціонерним товариством МТС Україна на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП у період часу з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.

При цьому, при розгляді клопотань сторін, судом було враховано наступне.

За приписами ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Наразі, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі, суд не вбачає достатніх підстав та необхідності витребування у Публічного акціонерного товариства КБ Акордбанк інформації про всі платежі, які були здійснені Приватним акціонерним товариством МТС Україна на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП у період часу з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. та у відповідача завірених належним чином копій для долучення до матеріалів справи та для огляду оригіналів документів, які свідчать про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП своїх зобов'язань, що зумовлюють отримання оплати від Приватного акціонерного товариства МТС Україна за весь період дії договору комісії №01012014/01 від 01.10.2014р. щодо коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053, внаслідок чого клопотання сторін про витребування доказів підлягають частковому задоволенню.

Ухвалою від 24.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2017р.; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство МТС Україна .

Представником позивача 10.04.2017р. через відділ діловодства суду було подано документи на виконання вимог ухвали суду, а 13.04.2017р. - клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представником відповідача 13.04.2017р. через канцелярію суду подано письмові пояснення по суті справи.

Представником третьої особи 06.04.2017р. подано до господарського суду письмові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 14.04.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримано раніше подане клопотання про оголошення перерви.

Представник відповідача проти задоволення означеного клопотання заперечував.

Представник третьої особи вирішення клопотання позивача залишив на розсуд суду.

Клопотання представника позивача було розглянуто та задоволено судом.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 26.04.2017р.

Представником позивача 26.04.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про вихід суду за межі позовних вимог, а також подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.04.2017р. представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке розглянуто та задоволено судом.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники сторін у судовому засіданні продано спільне письмове клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення спільного клопотання позивача та відповідача про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою від 26.04.2017р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/3283/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.05.2017р.

12.05.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 358 814,73 грн., 3% річних 24739,28 грн. та інфляційні втрати 235814,46 грн.

Вказана заява була розглянута та прийнята судом з огляду на наступне.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України остання прийнята господарським судом.

У судовому засіданні 15.05.2017р. представниками позивача було надано пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 15.05.2017р.

В судовому засіданні 15.05.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СМС Агрегатор Груп (провайдер, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА (суб-провайдер, комітент) було укладено договір комісії №01012014/01, відповідно до п.2.1 якого провайдер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок суб-провайдера за винагороду надати послуги з технічної та сервісної підтримки провайдером телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту суб-провайдера користувачам шляхом технічного обслуговування каналів доступу користувачів до контенту суб-провайдера.

Згідно п.1 договору №01012014/01 від 01.10.2014р. користувачами мережі оператора є фізичні та юридичні особи, що уклали договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, а також особи, які користуються і оплачують послуги стільникового радіотелефонного зв'язку без укладання письмового договору; контент - це набір продуктів, що надаються в голосовій формі, або за допомогою SMS по запиту користувача, зокрема: знаки, сигнали, письмові тексти, зображення, звуки, повідомлення, тощо; оператор - Приватне акціонерне товариство МТС Україна .

За умовами п.2.2 договору №01012014/01 від 01.10.2014р. технічна та сервісна підтримка здійснюється провайдером по коротких номерах, що знаходяться в користуванні провайдера на підставі договору з оператором. Перелік номерів, а також вартість контенту вказуються у додатку №2 до договору.

У п.2.3 вказаного правочину зазначено, що документом, підтверджуючим надання послуг за даним договором є підписаний обома сторонами акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору №01012014/01 від 01.10.2014р. до 18-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим періодом, провайдер надає суб-провайдеру звіт про суму, що підлягає перерахуванню суб-провайдеру за розрахунковий період, форма якого визначена додатком №3 до договору. Суб-провайдер протягом трьох робочих днів з моменту отримання звіту зобов'язаний його затвердити або направити обґрунтовану відмову від його затвердження. Сума, що підлягає оплаті провайдером суб-провайдеру, погоджена в акті наданих послуг, має бути оплачена провайдером протягом десяти банківських днів після отримання оплати від оператора, але у будь-якому випадку не раніше отримання від суб-провайдера оригіналів акту наданих послуг.

Комісійна винагорода провайдера за розрахунковий період визначається за погодженням сторін згідно з додатком №1 до договору (п.4.6 договору №01012014/01 від 01.10.2014р.).

У додатку №1 до договору №01012014/01 від 01.10.2014р. вказано, що комісійна винагорода провайдера в результаті виконання умов даного договору складає 0,5% від суми доходу провайдера від послуг суб-провайдера до оплати послуг провайдера за поточний розрахунковий період. Пунктом 3 вказаного додатку визначено, що комісійна винагорода провайдера, а також сума витрат провайдера, понесених у зв'язку з оплатою за технічне обслуговування коротких номерів, виплачуються суб-провайдером протягом 3 банківських днів з моменту отримання належно оформлених оригіналів документів (рахунків, актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних).

У додатку №2 від 01.10.2014р. сторонами погоджено перелік коротких номерів SMS/MMS контент-послуг за відправку повідомлення, і плата за відправку яких передбачена тарифами оператора для користувачів мережі оператора, а саме такі номери: 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014р. Після настання вказаного строку, строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить про намір його розірвати не пізніше, ніж за 30 календарних днів до терміну, вказаного в п.10.1. Таке автоматичне продовження може здійснюватись необмежену кількість разів (п.п.10.1, 10.2 договору №01012014/01 від 01.10.2014р.).

Як вказувалось вище, під час розгляду справи позивачем було подано заяву про вихід за межі позовних вимог, в якій останній просив визнати частково недійсним договір комісії №01012014/01 від 01.10.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СМС Агрегатор Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА в частині його строку з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., що передбачений п.10.1, залишивши його дійсним в інших частинах, в тому числі, в частині його дії з 01.11.2014р. по 14.12.2014р.; визнати частково недійсним припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СМС Агрегатор Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.11.2016р. в частині суми 140360,64 грн. за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.

За приписами п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Наразі, суд зауважує, що визначена чинним господарським процесуальним законодавством можливість суду виходити за межі позовних вимог на підставі відповідного клопотання є саме правом, а не обов'язком суду.

Крім того, судом прийнято до уваги, що стягнення заборгованості за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. не є спірним у межах розглядуваного спору.

З огляду на наведене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви позивача про вихід за межі позовних вимог.

Проте, суд вважає за доцільне надати оцінку твердженням заявника щодо недійсності договору №01012014/01 від 01.10.2014р. в частині строку його дії з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., що передбачений п.10.1 правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 1 та 2 ст.230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказуючи на часткову недійсність договору комісії №01012014/01 від 01.10.2014р., позивачем зауважено, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП станом на 01.10.2014р. не було провайдером у відповідності до п.1.17 правочину, тобто. останній не мав договору з оператором - Приватним акціонерним товариством МТС Україна , на думку позивача, останнього при укладанні правочину саме 01.10.2014р. було введено в оману.

Проте, суд такі твердження позивача вважає безпідставними та юридично неспроможними, оскільки у п.3.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вказано, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Однак, у даному випадку виникнення між провайдером та оператором договірних відносин з 01.11.2014р. (договір про заміну сторони №SAGR-011114 від 01.11.2014р.) ніяким чином не може вказувати на вчинення відповідачем при укладанні спірного правочину умисних дій, направлених на повідомлення позивачу відомостей, які не відповідають дійсності.

За таких обставин, посилання заявника на недійсність договору комісії №01012014/01 від 01.10.2014р. в частині його строку з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. суд вважає безпідставними та юридично неспроможними.

Таким чином, суд приймає до уваги договір комісії №01012014/01 від 01.10.2014р., у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 01.08.2012р. між Приватним акціонерним товариством МТС Україна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМС-Агрегатор (виконавець) було укладено договір №SAGR-010812, відповідно до умов п.2.1 якого з метою отримання замовником прибутку від надання послуг зв'язку, виконавець у відповідності до умов вказаного правочину, за винагороду, надає замовнику послуги по наданню безперебійного доступу користувачів послуг зв'язку до комплексу виконавця, що містить контент, перелік та опис якого наведені у додатках до договору, а також виконує інші обов'язки, пов'язані з такими послугами, встановлені у ст.3.

У додатку №37 від 01.01.2014р. до договору №SAGR-010812 від 01.08.2012р. контрагентами було погоджено, що виконавець надає замовнику послуги по наданню безперебійного доступу користувачам послуг зв'язку замовника до інформаційного комплексу виконавця, що містить контент. Зокрема, згідно вказаного додатку надавався доступ до контенту за наступними короткими номерами 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, 9053.

01.11.2014р. між Приватним акціонерним товариством МТС Україна (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМС-Агрегатор (сторона 2 ), Товариством з обмеженою відповідальністю СМС-Агрегатор Груп (сторона 3) було укладено договір №SAGR-011114 про заміну сторони в договорі, відповідно до п.2 якого сторона 3 бере на себе всі права та обов'язки сторони 2 за основним договором (№SAGR-010812 від 01.08.2012р.), а сторона 2 передає всі свої права та обов'язки стороні 3. Контрагентами погоджено, що розрахунки за період з 01.08.2014р. по 31.10.2014р. будуть проводитись між стороною 1 та стороною 2, згідно умов цього договору.

Тобто, з наведеного вбачається, що з моменту укладання вказаного вище правочину права та обов'язки виконавця послуг за договором №SAGR-010812 від 01.08.2012р., укладеним з оператором, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю СМС-Агрегатор Груп .

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №01012014/01 від 01.10.2014р. у листопаді-грудні 2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю СМС Агрегатор Груп було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА прийнято за періоди з 01.11.2014р. по 30.11.2014р. та з 01.12.2014р. по 14.12.2014р. послуги з технічної та сервісної підтримки провайдером телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту суб-провайдера користувачам шляхом технічного обслуговування каналів доступу користувачів до контенту суб-провайдера шляхом використання коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045.

На підтвердження надання означених послуг та визначення сум грошових коштів, які підлягають перерахуванню суб-провайдеру, заявником було представлено до матеріалів справи комісійні звіти №42 від 25.12.2014р. та №01 від 30.01.2015р., й акти прийому-передачі наданих послуг №42 від 25.12.2014р. на суму 255118,05 грн. та №01 від 30.01.2015р. на суму 121833,45 грн.

Враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем правочину, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 24.03.2017р. було зобов'язано відповідача та третю особу надати, в тому числі, докази перерахування на рахунок відповідача згідно договору №SAGR-010812 від 01.08.2012р. оплати за послуги з безперебійного доступу користувачам послуг зв'язку Приватного акціонерного товариства МТС Україна з використанням коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045, надані у листопаді та грудні 2014р.

З представлених на виконання вимог суду відповідачем документів вбачається, що грошові кошти в якості оплати послуг з обслуговування коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045 за періоди з 01.11.2014р. по 30.11.2014р. та з 01.12.2014р. по 14.12.2014р. було перераховано на рахунок відповідача 25.12.2014р. та 30.01.2015р. відповідно. Вказані обставини під час розгляду справи учасниками судового процесу не заперечувались.

Керуючись умовами укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк перерахування провайдером суб-провайдеру грошових коштів згідно актів прийому-передачі наданих послуг №42 від 25.12.2014р. на суму 255118,05 грн. та №01 від 30.01.2015р. на суму 121833,45 грн., що загалом становить 376 951,15 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП належним чином свої грошові зобов'язання за договором №01012014/01 від 01.10.2014р. виконано не було, грошові кошти за означеними актами не сплачено, внаслідок чого, за розрахунком заявника, у провайдера утворилась заборгованість в розмірі 358 814,73 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Наразі, суд зазначає, що представлений заявником розрахунок суми основного боргу є необґрунтованим. При цьому, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 24.06.2015р. Верховного Суду України по справі №3-255гс15.

Вказане свідчить, що припинення зобов'язання на підставі ст.601 Цивільного кодексу України може відбуватись за умови, що вимоги контрагентів є зустрічними та строк їх виконання настав на момент звернення з відповідною заявою.

Як вказувалось вище, умовами п.4.6 договору №01012014/01 від 01.10.2014р. передбачено, що комісійна винагорода провайдера за розрахунковий період визначається за погодженням сторін згідно з додатком №1 до договору.

У додатку №1 до договору №01012014/01 від 01.10.2014р. сторонами погоджено, що комісійна винагорода провайдера в результаті виконання умов даного договору складає 0,5% від суми доходу провайдера від послуг суб-провайдера до оплати послуг провайдера за поточний розрахунковий період. Пунктом 3 вказаного додатку визначено, що комісійна винагорода провайдера, а також сума витрат провайдера понесених у зв'язку з оплатою за технічне обслуговування коротких номерів, виплачуються суб-провайдером протягом 3 банківських днів з моменту отримання належно оформлених оригіналів документів (рахунків, актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних).

З матеріалів справи вбачається, що в межах договору №01012014/01 від 01.10.2014р. між позивачем та відповідачем було складено та без жодних зауважень підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання наданих послуг комісіонера №ОУ-0000011 від 31.01.2015р. на суму 4318,16 грн. (за період з 01.12.2014р. по 14.12.2014р.), №ОУ-0000012 від 31.01.2015р. на суму 1483,76 грн. (за період з 01.12.2014р. по 14.12.2014р.), №19 від 31.12.2014р. (за період з 01.11.2014р. по 30.11.2014р.) на суму 9562,50 грн., №20 від 31.12.2014р. на суму 2963,35 грн. (за період з 01.11.2014р. по 30.11.2014р.), що загалом становить 18327,77 грн.

З огляду на умови додатку №1 до договору №01012014/01 від 01.10.2014р., суд дійшов висновку, що строк оплати позивачем послуг відповідача за вказаними актами настав.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на наявність зустрічних однорідних зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП було направлено позивачу заяву №778 від 16.11.2016р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій відповідач просив вважати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП на загальну суму 32 358,11 грн. (в тому числі, за актами №ОУ-0000011 від 31.01.2015р., №ОУ-0000012 від 31.01.2015р. на суму 1483,76 грн., №19 від 31.12.2014р. на суму 9562,50 грн., №20 від 31.12.2014р. на суму 2963,35 грн.) та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА перед відповідачем в розмірі 32358,11 грн.

Наразі, за висновками суду, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині 18327,77 грн. є обґрунтованою, а отже, враховуючи періоди надання послуг, що є спірними в межах розглядуваного спору, а саме з 01.11.2014р. по 30.11.2014р. та 01.12.2014р. по 14.12.2014р., сума заборгованості відповідача за вказаний період повинна бути розрахована з урахуванням припинення зобов'язання на суму 18327,77 грн., тобто, остання становить 358623,73 грн., а не 358 814,13 грн., як заявлено до стягнення позивачем.

Одночасно, зарахування зустрічних однорідних вимог в частині заборгованості за 10.2014р. на суму 14030,64 грн. суд вважає безпідставними з огляду на невиникнення у даному випадку у сторін зустрічних однорідних зобов'язань за цей період, оскільки за умовами спірного правочину провайдер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок суб-провайдера за винагороду надати послуги з технічної та сервісної підтримки провайдером телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту суб-провайдера користувачам шляхом технічного обслуговування каналів доступу користувачів до контенту суб-провайдера. Тоді як права та обов'язки за договором з оператором - Приватним акціонерним товариством МТС Україна було отримано відповідачем лише 01.11.2014р. згідно договору про заміну сторони №SAGR-011114 від 01.11.2014р.

Тобто, у даному випадку у позивача та відповідача за договором комісії №01012014/01 від 01.10.2014р. у жовтні 2014р. не виникло зустрічних однорідних грошових зобов'язань, які б могло бути зараховано у порядку ст.601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, у сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 358 623,73 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних 24739,28 грн. та інфляційних втрат 235814,46 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за договором №01012014/01 від 01.10.2014р., а саме за актами послуг №42 від 25.12.2014р. та №01 від 30.01.2015р. (з урахуванням припинення зобов'язання шляхом зарахування) позивачем за період 26.12.2014р. по 25.04.2017р. (заборгованість за актом №42 від 25.12.2014р.) було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 16966,76 грн. та на заборгованість за актом №01 від 30.01.2015р. за період з 31.01.2015р. по 25.04.2015р. в сумі 7772,52 грн.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок є помилковим, оскільки позивачем невірно було визначено початковий період нарахування 3% річних.

Зокрема, позивачем не враховано, що у відповідності до умов п.4.2 договору №01012014/01 від 01.10.2014р. сума, що підлягає оплаті провайдером суб-провайдеру, погоджена в акті наданих послуг, має бути оплачена провайдером протягом десяти банківських днів після отримання оплати від оператора, але у будь-якому випадку не раніше отримання від суб-провайдера оригіналів акту наданих послуг.

Як вказувалось вище, грошові кошти в якості оплати послуг з обслуговування коротких номерів 4280, 5280, 5550, 8282, 5742, 5743, 9045 за періоди з 01.11.2014р. по 30.11.2014р. та з 01.12.2014р. по 14.12.2014р. було перераховано на рахунок відповідача 25.12.2014р. та 30.01.2015р. відповідно.

Отже, останнім строком оплати за актом №42 від 25.12.2014р. було 15.01.2015р. (з урахуванням Розпорядження №1084-р від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2015р. ), а за актом №01 від 30.01.2015р. - 13.02.2015р.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 24187,60 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що визначені позивачем початкові періоди нарахування також є помилковими, проте, кінцева сума є арифметично вірною, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу розподілення судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів , вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження витрат на послуги адвоката заявником представлено до матерів справи договір про надання юридичних послуг, укладений 31.01.2017р. між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА , заявку послуг №1 від 31.01.2017р. на надання комплексного юридичного супроводу по справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП за договором №01012014/01 від 01.10.2014р., рахунок на оплату №170131_1_1 від 31.01.2017р. на суму 15 000 грн., виписку з банку щодо здійснення оплати вказаного рахунку на суму 15 000 грн. та свідоцтво НОМЕР_1 від 31.05.2007р. про право зайняття адвокатською діяльністю.

Суд приймає вказані документи в якості достатніх доказів понесення заявником витрат на послуги адвоката в розмірі 15 000 грн.

Керуючись приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо покладення витрат на адвокатські послуги на сторін пропорційно задоволених вимог.

Щодо розподілення судового збору господарський суд зауважує наступне.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 9290,52 грн. за подання позову про стягнення 619 368,17 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

За приписами ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в тому числі, в разі зменшення розміру позовних вимог.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просив повернути судовий збір.

Статтею 4 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з розглядуваним позовом) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017р. становив 1600 грн.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн.).

Отже, при заявленні позову про стягнення з відповідача грошових кошів в сумі 619 368,17 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивачем повинно було бути сплачено судовий збір в розмірі 9290,52 грн.

Як встановлено судом, при звернені до суду з розглядуваним позовом позивачем було внесено до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 16 495,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 08.02.2017р.

Отже, на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , у зв'язку із зменшенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 7204,76 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП на підставі платіжного доручення №33 від 08.02.2017р., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМС АГРЕГАТОР ГРУП (04071, м.Київ, провулок Ярославський, буд.7/9, нежиле приміщення 12А, ЄДРПОУ 38293252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА (02140, м.Київ, вул.Вишняківська, буд.9, офіс 59, ЄДРПОУ 37788785) основний борг в сумі 358 623,73 грн., 3% річних в сумі 24 187,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 235814,46 грн., судовий збір в сумі 9279,39 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 14982,02 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕД-УКРАЇНА (02140, м.Київ, вул.Вишняківська, буд.9, офіс 59, ЄДРПОУ 37788785) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7204,76 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №33 від 08.02.2017р.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.05.2017 р.

Суддя Спичак О.М.