КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2017 р. Справа№ 910/3364/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.05.17
розглядаючи апеляційну скаргу Київскьої міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2017
у справі №910/3364/17 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір"
до Центрального парку культури і відпочинку м. Києва
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.Київська міська рада;
2.Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адіміністрації).
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі №910/3364/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/3364/17 задоволено. До прийняття судового рішення по суті даної справи і набрання ним законної сили вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Центральному парку культури і відпочинку м. Києва, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради, Київській міській раді, Київській міській державній адміністрації вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового будинку загальною площею 239, 7 кв. м. на вул. Грушевського, 3, літ "Ф" (реєстраційний номер майна 37039481).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі №910/3364/17.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції прийнято без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3364/17 від 04.04.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу Київської міської ради було прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017, у зв'язку із перебування судді Гаврилюка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Гончаров С.А., Коротун О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №910/3364/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Коротун О.М. апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до свого провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі №910/3364/17 у зазначеному вище складі відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №910/3364/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Коротун О.М. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи №910/3364/17 на 18.05.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3364/17 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адіміністрації).
18.05.2017 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Маріїнський Двір на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/3364/17 залишити без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Представники третіх осіб-1 та -2 брали участь у судових засіданнях та надавали свої пояснення, підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі і просили скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/3364/17.
Представник позивача брав участь у судовому засіданні від 18.05.2017 та надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/3364/17 - без змін.
В судові засідання апеляційної інстанції відповідач повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, не скористався. Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Центрального парку культури і відпочинку м. Києва про визнання незаконною бездіяльність Центрального парку культури і відпочинку м. Києва щодо укладення додаткової угоди до Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду № 3 від 09.07.2010. Зобов'язати Центральний парк культури і відпочинку м. Києва укласти Додаткову угоду до цього Договору про продовження строку користування нежитловим будинком, загальною площею 239, 7 кв. м. на вул. Грушевського, 3, літ. "Ф" строком на 2 року 364 дні.
Також позивачем було подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ "Маріїнський Двір" просив заборонити Центральному парку культури і відпочинку м. Києва, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київській міській раді, Київській міській державній адміністрації вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового будинку, загальною площею 239, 7 кв. м. на вул. Грушевського, 3, літ "Ф" (реєстраційний номер майна 37039481).
Задовольняючи вищезазначену заяву місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення Господарського суду міста Києва, а також з метою запобігання можливим порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд першої інстанції вважав, що вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/3364/17 спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно з п. 10 ч. 1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 за №16 передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 вказаної Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір", обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову посилається на те, що заступником Голови Київської міської державної адміністрації Поворозником М., директором Департаменту комунальної власності Київської міської державної адміністрації Гудзем А., Начальником юридичного управління Департаменту комунальної власності Київської міської державної адміністрації Комарницьким В. внесено проект рішення № 08/231-4297/ПР від 13.10.2016 року "Про внесення змін до додатку 1 до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 року № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва". Даним проектом рішення пропонується оспорюване приміщення включити до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом. Прийняття вказаного рішення зумовить можливість приватизації приміщення шляхом продажу на аукціоні без дотримання майнових прав позивача та унеможливить виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позовних вимог.
Проте, на підтвердження вказаної обставини, на якій саме і ґрунтується вказана заява, позивачем не було надано жодного доказу, зокрема копії проекту вказаного вище рішення і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, позивачем не було належним чином, в порядку ст.ст. 33 - 34 ГПК України, з посиланням на відповідні докази, доведено факту вчинення відповідачем та третіми особами дій, спрямованих на реалізацію (відчуження) майна.
Крім того, колегія зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заходами до забезпечення позову та заявленими позивачем вимогами про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали були відсутні будь-які докази, які б свідчили про утруднення чи неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому. Так, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що зроблено не було.
Отже, заява про забезпечення позову ґрунтується на нічим не підтверджених припущеннях про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а ухвала господарського суду про забезпечення позову не містить переконливу мотивацію щодо наявності підстав застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову є документально необґрунтована.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, вирішуючи питання про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, не встановив наявність таких обставин чи дій з боку відповідача, а також Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, які б свідчили про неможливість реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що позивачем не надано доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, які обґрунтовують підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме лише припущення і посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом не надана належна оцінка доказам та обставинам на яких ґрунтується заява про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Пунктом 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, роз'яснено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" про забезпечення позову.
Таким чином, апеляційну скаргу Київської міської ради слід задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі №910/3364/17 - скасувати. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106, 111 - 113 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі №910/3364/17 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі №910/3364/17 скасувати.
3.Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" про вжиття заходів забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
С.А. Гончаров
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2017 |
Оприлюднено | 26.05.2017 |
Номер документу | 66657336 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Майданевич А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні