Постанова

від 03.04.2018 по справі 910/3364/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3364/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір",

представник - не з'явився, повідомлений належним чином,

відповідач - Центральний парк культури і відпочинку міста Києва,

представник - Багрій К.В.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська рада,

представник - Трохимчук В.С.,

представник Київської міської ради - Безносик А.О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Жук Г.А., Сітайло Л.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір"

про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 09.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (далі - ТОВ "Маріїнський двір", орендар) та Центральним парком культури і відпочинку м. Києва (орендодавець) укладено Договір № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.07.2010р. №1016/4454 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно загальною площею 239,75 кв.м., в тому числі на 1 поверсі 239,75 кв.м. за адресою: вул. М.Грушевського, 3 літ. Ф для розміщення кафе з реалізацією горілчаних виробів. Відповідно до пункту 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Центрального парку культури і відпочинку міста Києва. Відповідно до пункту 5.4. Договору орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право,за інших рівних умов, на продовження дії Договору за умови належного виконання своїх обов'язків, за цим Договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

2. Пунктами 9.1., 9.3 Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 09.07 2010 до 08.07.2012. Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

3. 12.06.2012 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оформленого протоколом № 121, було вирішено підтримати пропозицію депутата Київради Ж. Шафаренко та погодити питання щодо продовження ТОВ "Маріїнський Двір" строку дії договору оренди нежитлового будинку загальною площею 239,75 кв.м. на вул. Грушевського, 3, літ. Ф; встановити строк дії договору оренди 2 роки 364 дні та орендну плату відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, а також доручити орендодавцю видати відповідний розпорядчий документ та укласти додаткову угоду.

4. Згідно з Листом Головного управління комунальної власності № 042/7/15-15758 від 04.12.2012 виконання зазначеного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності (протокол № 121) не відбулось, у зв'язку з тим, що паралельно відбувався процес приватизації приміщення.

5. 06.07.2012 між ТОВ "Маріїнський двір" (покупець) та Головним управлінням комунальної власності було укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, який у зв'язку із недотриманням покупцем його умов виконано не було.

6. 13.05.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015, у справі № 5011-48/18772-2012 договір купівлі - продажу спірного нежитлового приміщення ВІД 06.07.2012 було розірвано та стягнуто з ТОВ "Маріїнський двір" на користь Департаменту комунальної власності 944 376 грн неустойки.

Обґрунтування позовних вимог

7. 01.03.2017 ТОВ "Маріїнський двір" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального парку культури і відпочинку м. Києва та просило суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог від 05.04.2017 та заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2017, визнати за ТОВ "Маріїнський двір" право користування спірним нежитловим приміщенням на підставі та на умовах договору № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 09.07.2010 та визнати укладеною Додаткову угоду до Договору № 3 щодо продовження строку користування нежитловим будинком у редакції, запропонованій позивачем.

8. Позовні вимоги мотивовані не вчиненням відповідачем дій стосовно укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди, оскільки позивач продовжував користуватися спірним майном, а від відповідача не надходило заперечень про поновлення договору оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. 19.04.2017 рішенням Господарського суду міста Києва, позовні вимоги задоволено: визнано за ТОВ "Маріїнський Двір" право користування нежитловим будинком загальною площею 239,7 кв. м. на вул. Грушевського, 3, літ. Ф на підставі та на умовах Договору № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 09.07.2010. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, строком на 2 роки в наступній редакції:

"Додаткова угода № 1 до Договору № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 09.07.2010 року

Органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва Центральний парк культури і відпочинку, надалі - ОРЕНДОДАВЕЦЬ, в особі директора Григор'єва Олександра Миколайовича, який діє на основі Положення з однієї сторони, та ТОВ "Маріїнський Двір", надалі - ОРЕНДАР, в особі директора Мамедова Фіруддіна Анвар-Огли, який діє на підставі статуту, з другої сторони, що іменуються разом - Сторони, уклали цю Додаткову угоду про нижченаведене:

1. Змінити п. 9.1. Договору та викласти його в наступній редакції: п. 9.1. Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 08.07.2018 року"

2. Інші умови вищевикладеного Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.......

10. Суд першої інстанції вказав, що орендар не повертав спірне майно орендодавцю, протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договору оренди, позивач продовжував користуватися спірним майном, оскільки вважав договір оренди продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, однак оскільки відповідач не вчиняв дії з укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору, то порушене право позивача підлягає захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 04.12.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові. Постанова мотивована тим, що при прийнятті рішення суд не звернув уваги на те, що відповідно до пунктів 5.4, 9.3 Договору оренди, а також положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", необхідною умовою продовження договору оренди, що перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання цього приміщення в оренду. Відсутність рішення відповідного органу про надання спірного приміщення в оренду та підписаної обома сторонами додаткової угоди до договору, чи нового договору оренди, свідчить про відсутність згоди відповідача на продовження дії договору оренди та про припинення дії договору № 3 від 09.07.2010, а тому відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача продовжувати дію договору оренди всупереч його волі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

12. 18.01.2018 ТОВ "Маріїнський двір" подало касаційну скаргу, в якій скаржник просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 залишити в силі.

13. 27.02.2018 Київською міською радою подано відзив на касаційну скаргу, в якій рада просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, з огляду на її необґрунтованість.

14. 27.03.2018 Департаментом комунальної власності міста Києва подано відзив на касаційну скаргу, в якій заявник просить ваідмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

15. 29.03.2018 від Центрального парку культури і відпочинку м. Києва також надійшов відзив, в якому вказано, що твердження скаржника необґрунтовані та безпідставні, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник стверджує, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що в силу частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди був пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. Київська міська рада у відзиві зазначає, що станом з 2016 року по даний час міською радою рішення щодо передачі в оренду спірного нежитлового приміщення не приймалося, Договір від 09.07.2010 припинив свою дію, тому у позивача відсутні будь-які підстави для зайняття вказаного приміщення.

18. Департамент комунальної власності у відзиві зазначає, що частиною шостою статті 283, 285 Господарського кодексу України, та статті 777 Цивільного кодексу України не передбачено автоматичного поновлення договору оренди, а спірним договором передбачена вимога щодо продовження строку дії договору лише на підставі рішення Київської міської ради, однак міська рада таке рішення не приймала, що свідчить про припинення дії спірного договору на підставі пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

19. Центральний парк культури та відпочинку вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та законно застосував норми статті 777 Цивільньго кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини першої статті 285 Господарського кодексу України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

20.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

20.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

20.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Цивільний кодекс України

22.1. Стаття 760. Предмет договору найму

1. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

2. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

3. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

22.2. Стаття 777. Переважні права наймача

1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

23. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

23.1. Стаття 17. Термін договору оренди

1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

23.2. Стаття 26. Припинення договору оренди

1. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

2. Договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди;

ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

24. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

24.1. Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

5. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

24.2. Стаття 60. Право комунальної власності

5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Доводи скаржника про те, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки за відсутності заперечень з боку орендодавця, дія Договору оренди № 3 в силу положень частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовжувалась на тих самих умовах і на той самий термін, відхиляються колегією судів з огляду на наступне.

27. Судами встановлено, що 06.07.2012, на виконання рішення Київської міської ради від 01.12.2011 № 754/6990 "Про внесення змін до рішення Київради від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки", яким було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу спірного нерухомого майна в м. Києві по вул. Грушевського, 3, літ. Ф, між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (продавець) та ТОВ "Маріїнський двір" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 64/12. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 28.07.2015 у справі № 5011-48/18772-2012, зазначений договір купівлі-продажу було розірвано, у зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо оплати придбаного за договором об'єкту. Таким чином, з моменту укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, правовідносини оренди за Договором № 3 від 09.07.2010 між сторонами у даній справі припинилися на підставі пункту 2 частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна."

28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктами 5.4 та 9.3 Договору оренди, підставою для продовження строку дії оренди визначено обов'язкова наявність відповідного рішення Київської міської ради. Однак, як встановлено судами, рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оформленого протоколом № 121 від 12.06.2012, яким було вирішено погодити питання щодо продовження ТОВ "Маріїнський Двір" строку дії договору оренди нежитлового будинку по вул. Грушевського, 3, літ. Ф, а також доручити орендодавцю видати відповідний розпорядчий документ та укласти додаткову угоду виконано не було у зв'язку з тим, що відбувався процес приватизації спірного нерухомого майна, який також не був завершений. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що сторони спору у договірному порядку врегулювали необхідність отримання згоди Київської міської ради на продовження договору оренди, і саме у даному випадку, така згода була обов'язковою.

29. Отже, встановивши відсутність рішення уповноваженого органу на подальшу передачу спірного майна в оренду, що свідчить про відсутність згоди орендодавця на продовження дії договору оренди, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав зобов'язувати відповідача продовжувати дію договору оренди проти його волі.

30. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

32. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 910/3364/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк