Постанова

від 17.05.2017 по справі 914/19/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 914/19/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ за вих. № 1 від 15.03.2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року

у справі № 914/19/17

за позовом: Комунального підприємства Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ , м.Новий Розділ Львівської області

про стягнення 974 200,89 грн. заборгованості за договором № 66/13-2 від 20.07.2013 року.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - керуючий; ОСОБА_4 - довіреність № 122 від 30.01.2017 року;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ про стягнення 974200,89 грн. заборгованості за договором №66/13-2 від 20.07.2013 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року у справі № 914/19/17 (суддя Кидисюк Р.А.) позов Комунального підприємства Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ на користь Комунального підприємства Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради 586250,29 грн. основного боргу, 70299,55 грн. інфляційних нарахувань, 22984,00 грн. 3 % річних. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ подало апеляційну скаргу за вих. № 1 від 15.03.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги те, що підписання між сторонами Актів звірки взаєморозрахунків від 25.07.2014 року та від 01.10.2014 року свідчить про переривання строку позовної давності в порядку ст. 264 ЦК України.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 597 від 03.05.2017 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а позов у даній справі задоволити в повному обсязі.

Відповідачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання № 13 від 15.05.2017 року, в якому просив зупинити провадження у даній справі № 914/19/17 до моменту розгляду справи № 917/580/17 у Львівському апеляційному господарському суді. Дане клопотання колегією відхилене, оскільки судова колегія не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі.

Крім того, відповідач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Дане клопотання колегією суддів відхилене, оскільки не є документально обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2013 року між Комунальним підприємством Розділжитлосервіс (виконавець) та ТзОВ ОСОБА_2Розділ (замовник) укладено договір №66/13-2 на надання послуг по прийманню та захороненню твердих побутових відходів (надалі договір. Згідно умов договору виконавець зобов'язався у період дії цього договору надавати послуги по прийманню та захороненню твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що надходять від замовника на полігон, а замовник зобов'язався здійснювати оплату, передбаченому цим договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що вартість послуг по прийманню та захороненню відходів встановлюється згідно тарифу затвердженого рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради №408 від 02.12.2011 року у розмірі 8,96 грн. для інших споживачів, 8-38 грн. для бюджетних установ і 7-49 грн. для населення, у тому числі ПДВ, за 1 (один) кубічний метр відходів.

Відповідно до п.5.1. договору строк дії цього договору встановлюється з 20 липня 2013 р. до 31 грудня 2013 р.

Згідно з п.5.5. договору у випадку відсутності заяви однієї із Сторін про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, він вважається щорічно продовженим на тих самих умовах.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується долученими до матеріалів справи Актами здачі-прийняття робіт за період з липня 2013 року по 30 червня 2015 року включно, а саме: за липень-серпень 2013 року на суму 30314,05 грн., за вересень 2013 року на суму 22764,67 грн., за жовтень 2013 року на суму 26628,89 грн., за листопад 2013 року на суму 24231,28 грн., за грудень 2013 року на суму 25118,80 грн.; за січень 2014 року на суму 25447,82 грн., за лютий 2014 року на суму 17737,52 грн., за березень 2014 року на суму 24121,00 грн., за квітень 2014 року на суму 24629,26 грн., за травень 2014 року на суму 22765,42 грн., за червень 2014 року на суму 23715,04 грн., за липень 2014 року на суму 28823,26 грн., за серпень 2014 року на суму 27771,81 грн., за вересень 2014 року на суму 28762,31 грн., за жовтень 2014 року на суму 21096,87 грн., за листопад 2014 року на суму 19066,67 грн., за грудень 2014 року на суму 19897,53 грн., за січень 2015 року на суму 25562,53 грн., за лютий 2015 року на суму 18379,85 грн., за березень 2015 року на суму 26276,87 грн., за квітень 2015 року на суму 25955,27 грн., за травень 2015 року на суму 22894,54 грн., за червень 2015 року на суму 21343,73 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості отриманих послуг з вивезення твердих побутових відходів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 586250,29 грн. Позивач стверджує, що сума боргу в розмірі 483111,44 грн. підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 квітня 2015 року від 21.04.2015 року, який підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.

Позивач звертався до відповідача із претензіями про сплату боргу №615 від 08.08.2014 р. на суму 267473,75 грн., №318 від 21.04.2015 р. на суму 483111,45 грн., №23 від 14.01.2016 р. на суму 586250,29 грн.. Проте дані претензії були залишені без задоволення.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог, окрім суми основного боргу у розмірі 586250,29 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 70299,55 грн. інфляційних нарахувань, 22984,00 грн. 3 % річних та 294667,05 грн. пені.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №66/13-2 на надання послуг по прийманню та захороненню твердих побутових відходів від 20.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата за надання послуг по прийманню та захороненню ТПВ проводиться згідно актів виконаних робіт на підставі рахунків виконавця шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Однак, матеріали справи не містять відомостей, про те, що відповідач розрахувався перед позивачем в повному обсязі за отримані послуги згідно договору.

Враховуючи те, що відповідач не розрахувався перед позивачем в повному обсязі згідно договору, відтак, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 586 250,29 грн. основного боргу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку розміру позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача 70299,55 грн. інфляційних нарахувань (за період з 31.08.2015 року по 20.12.2016 року) та 22984,00 грн. 3 % річних (за період 31.08.2015 року по 20.12.2016 року).

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в позові щодо стягнення пені в сумі 294667,05 грн., адже умовами договору не передбачено відповідальності замовника у вигляді пені за порушення ним взятих зобов'язань.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності б/н і дати (вх. № 3872/17 від 31.01.2017 року) то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні останнього, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача підписано та скріплено печаткою товариства Акт звірки взаєморозрахунків згідно договору від 25.07.2014 р. на суму 267473,75 грн., Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2014 р. на суму 352831,12 грн., Акт звірки взаєморозрахунків від 21.04.2015 р. на суму 483111,44 грн., що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності в порядку статті 264 ЦК України.

Твердження апелянта про те, що підписання між сторонами Актів звірки взаєморозрахунків не належить до дії, яка перериває перебіг строку позовної давності, в порядку статті 264 ЦК України, судом оцінюється критично, Адже, згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2Розділ (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вул. Грушевського, будинок 37; код ЄДРПОУ 38246506) в дохід держави 14 475,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.