Дата документу 23.05.2017
ЄУ № 420/512/17
Провадження №2/420/282/17
У Х В А Л А
Іменем України
23 травня 2017 року смт. Новопсков
Луганської області
Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
ВСТАНОВИВ:
07.04.2017 до Новопсковського районного суду Луганської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11241861000 від 30 жовтня 2007 року в розмірі 42 498,21 доларів США 21 цент., що еквівалентно 1 152 745,20 грн., стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11241861000 від 30 жовтня 2007 року в розмірі 42 498,21 доларів США 21 цент., що еквівалентно 1 152 745,20 грн.
Ухвалою судді Новопсковського районного суду Луганської області від 10.05.2017 по даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
23.05.2017 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на все нерухоме майно відповідачів або накласти заборону відчуження на нерухоме майно, яке зареєстровано та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 694518, Луганська область, м. Красний Луч, мікрорайон 3-йАДРЕСА_1, дата народження: 23.02.1976), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: 694518, Луганська область, м. Красний Луч, мікрорайон 3-йАДРЕСА_1, дата народження: 28.07.1952), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 694518, Луганська область, м. Красний Луч, мікрорайон 3-йАДРЕСА_1, дата народження: 24.04.1985).
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що в провадженні Новопсковського районного суду Луганської області розглядається цивільна справа за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором№11241861000 від 30.10.2007. Предметом розгляду цивільної справи є стягнення з відповідачів грошових коштів в солідарному порядку в сумі 42 948,21 дол. США, що еквівалентно 1 152 745,20 грн. Дана сума заборгованості є значною, отримання якої можливо виключно за рахунок ліквідного (вартісного) майна боржників. Оскільки відповідачі є власниками нерухомого майна, яке на даний час не обтяжене та на яке можливо звернути стягнення, позивач вважає за необхідне вжити відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявою та доказами до неї, суд дійшов наступних висновків.
Подана позивачем заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ч. 2 ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.
Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Тобто суду для вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно необхідно встановити, чи дійсно майно належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
З наданих позивачем інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за №86753406, №86752483, 86753140 від 11.05.2017, вбачається, що:
- земельна ділянка, площею 0,32 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0036, розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 317, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 2273154, виданого 11.04.2013 реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер Р№3693, виданого 01.11.2006 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, перебуває в іпотеці, номер запису про іпотеку 3988015, дата реєстрації 01.11.2006, строк виконання основного зобовязання 01.11.2027;
- нежитлове приміщення, адміністративно-складський комплекс, обєкт житлової нерухомості, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, пров. Залізничний, 5, належить ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер: 22408135, виданий 30.05.2014 реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції, Харківська область;
- земельна ділянка, загальною площею 2196,80 кв.м., кадастровий номер 6322010100:00:003:1568, розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, пров. Залізничний, 5, належить ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2911, виданого 10.08.2012 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5;
- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Бойова, 60-а, належить ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер р№1163, виданого 20.04.2005 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6;
- індивідуальний дачний будинок літ. А-2, розташований за адресою: Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, автодорога Печеніги-Мартове 7км., буд. 168, належить ОСОБА_2, на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта, серії та номер ХК142160860133, виданого 28.03.2016 департаментом ДАБІ у Харківській області, рішення про присвоєння поштової адреси індивідуального дачного будинку, серії та номер 49, винаний 11.05.2016 Печенізькою селищною радою Харківської області;
- земельна ділянка, площею 0,0515 га, кадастровий номер 6324655100:01:009:0341, розташована за адресою: Харківська область, Печенізький район, сщ/рада Печенізька, належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1243, виданого 04.09.2015 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7
Відповідно до розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень інформаційної довідки №86753140 від 11.05.2017, на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт, на підставі ухвали суду, серія та номер: 757/11135/17-К, виданої 24.02.2017 Печерським районним судом м. Києва.
Стосовно вищевказаного нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, суд зазначає наступне.
За змістом частини 6 статті 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України Про іпотеку , пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Таким чином, вирішення судом питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке перебуває під обтяженням \в іпотеці\, порушить права іпотекодержателя, який за Законом має першочергове право задовольнити свої вимоги стосовно майна, обтяженого іпотекою (ст. 3 Закону України Про іпотеку ).
У звязку з чим, суд вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка належить відповідачу ОСОБА_3, що перебуває в іпотеці, відповідно до ст. 152 ЦПК України не може бути об'єктом для накладення арешту в порядку забезпечення цього позову.
Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на решту нерухомого майна, яке встановлене судом, як таке, що належить на праві власності відповідачам по справі та не перебуває в іпотеці, суд зазначає наступне.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема, те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З урахуванням вищевикладеного, оглянувши позовну заяву, надані до неї документи, зазначені позивачем підстави для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 42 948,21 доларів США, вимога позивача стосуються щодо стягнення вказаної суми грошових коштів з відповідачів, у звязку з невиконанням останніми умов договору про надання споживчого кредиту №11241861000 від 30 жовтня 2007 року та умов договорів поруки №153335, №153336 від 30.10.2007.
Позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову посилається лише на те, що сума заборгованості відповідачів перед позивачем становить 42 948,21 доларів США, та оскільки відповідачам на праві власності належить нерухоме майно, є ймовірність його відчуження на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, а тому на нього необхідно накласти арешт.
Однак, суд вважає, що позивачем не надано доказів, стосовно того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, позивачем не зазначено приблизну вартість вищевказаного нерухомого майна, яке належить відповідачам, у звязку з чим у суду відсутня можливість встановити чи співрозмірні заявлені позивачем заходи забезпечення позову з позовною вимогою.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що як вже зазначалось, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
На підставі вищевикладеного та встановлених обставин, суд вважає заяву позивача публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Новопсковського районного суду Луганської області апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її оголошення, а особи, які були відсутні під час оголошення ухвали протягом пяти днів з дня отримання її копії, однак оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: О.С. Стеценко
Суд | Новопсковський районний суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2017 |
Оприлюднено | 26.05.2017 |
Номер документу | 66669882 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні