Ухвала

від 18.05.2017 по справі 820/6512/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 р.Справа № 820/6512/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 820/6512/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016р.: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 820/6512/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Центральною ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Опт Торг Спешл» (код 40243551) за період: травень 2016 року та ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» (код 40369938) за період: червень 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19.08.2016р. № 3308/20-30-14-02-10 (а.с. 14-20, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 943553 грн., у тому числі: за травень 2016 року в сумі 238019 грн., червень 2016 року у сумі 705534 грн., а також ст. 14.1.27, п. 14.1 ст.14, ст. 138, ст. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку на загальну суму 4717769 грн. і, як наслідок, заниження сум податку на прибуток в сумі 849199 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 року.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.09.2016р.: №0001241402 (а. с. 11, т.1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1179441,25 грн. (у тому числі за основним платежем - 943 553 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 235888,25 грн.); №0001251402 (а.с. 12, т.1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1061497,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 849 199 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 212 299,75 грн.); №0001261402 (а.с. 13, т.1), відповідно до якого позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 510 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що позивачем до перевірки не надано документів щодо фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Опт Торг Спешл» та ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» , в зв'язку з чим немає можливості дослідити подальшу реалізацію придбаних товарів. Крім того, посилаючись на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема від ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач зазначив, що ТОВ «Опт Торг Спешл» за звітний період декларування ПДВ за квітень, травень, червень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит по декларації з ПДВ (а.с. 19, т.1). Отримана податкова інформація вказувала на те, що ТОВ «Опт Торг Спешл» не має складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, які є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим вбачається часткове проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та та ТОВ «Опт Торг Спешл» 27.04.2016р. укладено договір поставки товару № 2704/16 (а.с. 40-43, т.1).

За умовами вказаного договору позивач (покупець) придбав у ТОВ «Опт Торг Спешл» товар згідно специфікацій (а.с. 44-54, т.1) та зобов'язувався сплатити придбаний товар згідно домовленої сторонами ціни.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договорів поставки позивач придбав у ТОВ «Опт Торг Спешл» , товарно-матеріальні цінності, поставка яких підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 55-65, т.1), що містять перелік придбаного товару із зазначенням його вартості, з урахуванням ПДВ, а також необхідні відмітки про відпуск та отримання товару відповідальними особами продавця та покупця.

В зв'язку із вказаної господарською операцією ТОВ «Опт Торг Спешл» на адресу позивача виписано податкові накладні (а.с. 66-77, т.1), зареєстровані належним чином в електронному реєстрі податкових накладних. Їх фактична наявність та належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи про виконання підтверджується факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Опт Торг Спешл» (а.с.78-93).

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» 01.06.2016р. було укладено договір № 01-06 на поставку товару (а.с. 94-97, т.1).

Згідно вказаного договору позивач (покупець) придбав у ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» товар - матеріали верхнього будування колії за ціною та в асортименті, що визначені у специфікаціях, які є частиною договору (а.с. 98-117, т.1).

Фактична передача товару за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 118-136, т.1), які складено належним чином та які, зокрема, містять перелік придбаного товару з вказанням його вартості, з урахуванням ПДВ, а також необхідні відмітки про відпуск та отримання товару відповідальними особами продавця та покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених у судовому засіданні копій видаткових накладних судом встановлено, що вони відповідають вимогам, передбаченим ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять всі необхідні обов'язвові реквізити, підписані представниками сторін договору.

ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» на адресу позивача виписано податкові накладні (а.с. 137-158, т. 1), які зареєстровано належним чином в електронному реєстрі податкових накладних. Їх фактична наявність та належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Як свідчать копії платіжних доручень (а.с.159-186, т.1), позивачем на адресу ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» здійснено оплату за товар грошовими коштами, з урахуванням сум ПДВ, що вказує на виконання ним як покупцем своїх зобов'язань за договором.

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" позивачем відображено облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності від контрагентів - вітчизняних постачальників.

Підстав щодо сумнівів у достовірності та належному документальному оформленні всіх вищезазначених первинних документів у суду не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Копії зазначених вище первинних документів, а також розрахункових документів, які свідчать про сплату поставленого товару не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що в 2016 році у розпорядження ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНСАЙТ знаходились нежитлові приміщення загальною площею 74,2 м. кВ. та земельна ділянка площею 3211 кв. м, а також комплекс будівель та складів загальною площею 2000 кв.м, отже товари, що підтверджується договорами оренди.

Саме на вказані склади здійснювалась поставка придбаних товарно-матеріальних цінностей.

На субрaхунку 281 Товари на складі позивачем відображено облік руху та наявностi товарних запасів, які поставлені на склади підприємства.

Вподальшому придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності, позивач використав у власній господарській діяльності при виконання договорів підряду із ПАТ ОСОБА_1 УКРАЇНА , КП МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС і АТ ЕЛЕВАТОРМЕЛЬМАШ , а також шляхом подальшої реалізації покупцям, що підтверджується відповідними договорами та доказами на підтвердження їх виконання (а.с. 66-176, т.2).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 820/6512/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2017 р.