Постанова

від 12.02.2019 по справі 820/6512/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №820/6512/16

адміністративне провадження №К/9901/29156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у складі судді Панченко О.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.

у справі № 820/6512/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовною заявою до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2016 року №0001241402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 179 441,25 грн, №0001251402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1601498,75 грн, №0001261402, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

03 квітня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року №0001241402, №0001251402, №0001261402.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок встановлення реальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл , Борисфен-Груп-ЛТД . Суди попередніх інстанцій вказали на те, що подані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), а також підтверджують понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг), що свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

У червні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, посилається виключно на податкову інформацію щодо контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл , яка доводить, на думку відповідача, нереальність господарських операцій позивача з цим суб'єктом господарювання.

03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 16 червня 2017 року, справа з суду першої інстанції не витребувана.

26 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження № К/9901/29156/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/29156/18 прийняті до провадження, справу № 820/6512/16 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.

14 березня 2018 року справа № 820/6512/16 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в серпні 2016 року фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл (код 40243551) за травень 2016 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД (код 40369938) за червень 2016 року, за наслідками якої складений акт від 19 серпня 2016 року № 3308/20-30-14-02-10 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 943 553 грн., у тому числі: за травень 2016 року в сумі 238019 грн., червень 2016 року у сумі 705534 грн., а також порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 138, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижений фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку на загальну суму 4 717 769 грн і, як наслідок, занижений подаок на прибуток в сумі 849 199 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 року.

19 вересня 2016 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0001241402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1179441,25 грн., у тому числі за основним платежем - 943 553 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 235888,25 грн.

- №0001251402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 061 497,75 грн, в тому числі за основним платежем - 849 199 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 212 299,75 грн.

- №0001261402, яким до позивача за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл , Борисфен-Груп-ЛТД , не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючі спірні господарські операції позивача з двома контрагентами, суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл 27 квітня 2016 року укладено договір поставки товару № 2704/16, відповідно до якого позивач (покупець) придбав у цього контрагента товар згідно специфікацій та зобов'язувався сплатити за придбаний товар згідно домовленої сторонами ціни.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД 01 червня 2016 року укладено договір № 01-06 на поставку товару, згідно якого позивач (покупець) придбав у цього контрагента товар - матеріали верхнього будування колії за ціною та в асортименті, що визначені у специфікаціях, які є частиною договору.

На підтвердження фактичного придбання товару згідно цих договорів свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, які містять перелік придбаного товару з вказанням його вартості, з урахуванням податку на додану вартість, а також необхідні відмітки про відпуск та отримання товару відповідальними особами продавця та покупця.

В зв'язку із вказаними господарськими операціями Товариствами з обмеженою відповідальністю Опт Торг Спешл та Борисфен-Груп-ЛТД на адресу позивача виписано податкові накладні, зареєстровані належним чином в електронному реєстрі податкових накладних. Їх фактична наявність та належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Судами попередніх інстанцій досліджені копії платіжних доручень, які свідчать про здійснення позивачем оплати за товар грошовими коштами, з урахуванням сум податку на додану вартість, що вказує на виконання ним як покупцем своїх зобов'язань за договорами.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпунктів 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що платник податків має право формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій також здійснений буквальний та системний аналіз положень пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, положення частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді між Товариством та його двома контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, та формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підстав відповідних первинних бухгалтерських документів та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача при виконання договорів підряду, укладених із ПАТ Сан Інбев Україна , КП Міськелектротранссервіс і АТ Елеватормельмаш , а також шляхом подальшої реалізації покупцям, що підтверджується відповідними договорами та доказами на підтвердження їх виконання.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судом апеляційної інстанції також встановлено та враховано ту обставину, що в 2016 році в розпорядженні Товариства знаходились нежитлові приміщення загальною площею 74,2 кв.м. та земельна ділянка площею 3211 кв.м., а також комплекс будівель та складів загальною площею 2000 кв.м., що підтверджується договорами оренди. Саме на вказані склади здійснювалась поставка придбаних товарно-матеріальних цінностей. На субрaхунку 281 Товари на складі позивачем відображено облік руху та наявність товарних запасів, які поставлені на склади підприємства.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає неприйнятними доводи податкового органу стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Наявність у позивача відповідних первинних документів бухгалтерського обліку обумовлює безпідставність застосування до Товариства штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2016 року № 0001261402.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 820/6512/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер