Рішення

від 18.05.2017 по справі 908/461/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/20/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 Справа № 908/461/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод КОНСТАНТА (12431, Житомирська область, Житомирський район, с. Піски, вул. Польова, 3)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР (69095, АДРЕСА_1)

про стягнення 145657,52 грн.,

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився, в судовому засіданні 26.04.2017р. приймав участь представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 31.03.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.03.2017р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 07.03.2017 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Константа» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» про стягнення за договором поставки №25К/14 від 13.05.2014р. заборгованості у розмірі 145657,52 грн., з яких: 135000,00 грн. - основний борг, 9117,59 грн. - інфляційні, 1539,93 грн. - 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/461/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 09.03.2017 року порушено провадження у справі №908/461/17, присвоєно справі номер провадження 28/20/17, судове засідання призначено на 03.04.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. відкладено розгляд справи на 26.04.2017р. Ухвалою суду від 26.04.2017р. продовжено строк вирішення спору, у відповідності до ст. 69 ГПК України, судове засідання відкладено на 18.05.2017р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 18.05.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До суду 17.05.2017р. від позивача надійшло клопотання № 12/05-8 від 12.05.2017р., відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позовну заяву; стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 135000,00грн. за договором, інфляційні витрати в розмірі 9117,59грн. та 3% річних у розмірі 1539,93грн. Надав пояснення щодо правової позиції відповідача та просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ КЗ Константа .

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника судом задоволено. Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача.

Як зазначав представник позивача в судових засіданнях 03.04.2017р. та 26.04.2017р. між ТОВ Комбікормовий завод Константа (покупець позивач у справі) та ТОВ ІНТЕР (продавець, відповідач у справі) 13.05.2014р. укладено договір поставки №25К/14. Примірник договору поставки втрачено, оскільки головний офіс позивача до 04 листопада 2014р. розташовувався в м. Донецьк. В рамках дії договору позивачем перераховано на користь відповідача 135000,00грн. авансового платежу за поставку лізину. Відповідний товар відповідачем поставлений не був. Враховуючи неналежне виконання зобов'язань з боку відповідача щодо поставки лізину на його адресу була спрямована претензія з проханням в 7-денний строк повернути попередню оплату у розмірі 135000,00грн. Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо поставки товару або повернення отриманого авансу позивачем з урахуванням положень ст. 693 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати та на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення інфляційні втрати та 3% річних. Отже підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 25К/14 від 13.05.2014р., в частині непередачі позивачу товару, оплаченого платіжним дорученням №265 від 13.05.2014р. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 530, 625, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві № 18/ю від 30.03.2017р. В обґрунтування своєї позиції зазначав, що будь-яких господарських правовідносин щодо поставки лізину з позивачем не укладалося. Позивач не довів факту укладення відповідного договору, яким визначені права та обов'язки сторін, зокрема зобов'язання ТОВ ІНТЕР здійснити поставку лізину на користь позивача. З огляду на відсутність порушення відповідачем зобов'язань, підстав для застосування положень ст.625 ЦК України (нарахування інфляційних втрат та 3% річних) не вбачається. Просив в позові відмовити. В судовому засіданні надав пояснення № 22/ю від 18.05.2017р., відповідно до яких слідує про відсутність факту укладення між сторонами договору поставки лізину №25К/14 від 13.05.2014р. Також надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа позивача про надання дублікату договору № 25К/14 від 13.05.2014р. як доказу відсутності договірних відносин між сторонами.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на перерахування авансового платежу в рамках дії договору № 25К/14 від 13.05.2014р. у розмірі 135000,00грн., на підтвердження чого суду надано платіжне доручення № 265 від 13.05.2014р. В розділі призначення платежу зазначено - за лізин по договору № 25К/14 від 13.05.2014р.

29.09.2016р. позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія з вимогою повернути попередню оплату в сумі 135000,00грн. в 7-ми денний строк.

На думку позивача вказана претензія є вимогою щодо виконання ТОВ Інтер зобов'язань.

Внаслідок невчинення відповідачем дій щодо поставки товару (лізину) або повернення отриманого авансу позивач звернувся з позовом до суду.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини тощо.

Аналіз наведеної статті свідчить, що цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. На перше місце серед підстав цивільних прав та обов'язків ЦК України ставить договори як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін). Окрім договорів, підставами цивільних прав та обов'язків є й інші правочини.

За правилами ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 207 ЦК України (в редакції що діяла по 05.11.2014 р.) передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні приписи за змістом містять ст. ст. 174, 193 ГК України, за якими однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 627 ЦК України врегульовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Положеннями ст. 180 ГК України наведений перелік істотних умов господарського договору, а саме законодавцем визначено, що при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строки дії договору.

З урахуванням наведених вище норм права слідує, що для визначення факту протиправних дій з боку однієї з сторін правочину, суд повинен надати оцінку змісту договору, доказам виконання зобов'язань одного з учасників правочину (тобто вчинення ним певних дії в рамках даного договору) та наявності правових підстав для зобов'язання іншої сторони за договором виконати узгоджені сторонами дії (в даному випадку поставити товар).

Втім, суду не надано для огляду договір поставки №25К/14 від 13.05.2014р. (оригінал або фотокопія) підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, умовами якого сторонами були б узгоджені істотні умови даного виду договору, а саме предмет договору, ціна, порядок та строки поставки, порядок та строки оплати, строк дії договору.

Приймаючи до уваги зазначене та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати що перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 135000,00 грн. є попередньою оплатою та здійснювалося саме в рамках договору поставки № 25К/14.

Слід зазначити, що відповідачем надані пояснення № 22/юр від 18.05.2017р., які підписані директором товариства та скріплені печаткою, відповідно до яких за період з 13 травня 2014р. по 25 квітня 2017 р. договір поставки лізину № 25К/14 від 13.05.2014р. між ТОВ КЗ Константа та ТОВ ІНТЕР не укладався.

Посилання на договір є лише в платіжному доручені, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти відповідачу.

Матеріали справи містять довідку ПАТ Сбербанк вих. № 185/5/52-8 від 10.04.2017р., якою підтверджується факт перерахування 13.05.2014р. з поточного рахунку № 26007013028437 ТОВ КЗ Константа грошових коштів на рахунок ТОВ ІНТЕР №26004001306897 в АТ ОТП БАНК згідно платіжного доручення № 265 у сумі 135000,00грн. Також повідомлено, що грошові кошти на рахунок ТОВ КЗ Константа не поверталися.

Також матеріали справи містять довідку Регіонального відділення АТ ОТП Банк в м.Запоріжжя №200-3-1/498/БТ від 20.04.2017р., якою підтверджується факт отримання 13.05.2014р. ТОВ ІНТЕР суми коштів у розмірі 135000,00грн. від ТОВ КЗ Константа згідно платіжного доручення № 265 від 13.05.2014р.

Разом з тим, зазначені довідки банків, так само, як і платіжного доручення № 265, не підтверджують факту вчинення позивачем господарської операції на виконання договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014р., а є лише доказом перерахування на користь відповідача та отримання відповідачем обумовленої грошової суми.

З огляду на викладене, суд спростовує посилання позивача про наявність господарських правовідносин, які регулюються умовами договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014р. і на виконання яких позивачем здійснено перерахування попередньої плати.

Крім того, суд зауважує про наступне: правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Положеннями ст. 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Позивач доказів складання первинних бухгалтерських документів, які б свідчили/підтверджували факт узгодження сторонами майбутньої поставки товару - лізину на загальну суму 135000,00 грн. (видаткова накладна, рахунок-фактура, довіреність на отримання товару) суду не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 145657,52 грн., з яких: 135000,00 грн. - основний борг, 9117,59 грн. - інфляційні, 1539,93 грн. - 3% річних задоволенню на підставі ст. 693 ЦК України не підлягають, оскільки позивач не довів та документально не підтвердив вчинення ним дій спрямованих на виконання зобов'язань за правочином (внесення авансового платежу); порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару та наявність правових підстав для вимагати повернення суми попередньої плати та нарахування компенсаційних санкцій, встановлених ст. 625 ЦК України.

Внаслідок недоведеності позивачем наявності у відповідача грошового зобов'язання через невиконання умов договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014р., відсутні правові підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що останній не позбавлений права звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів внаслідок бездіяльності відповідача щодо повернення грошових коштів, втім з інших правових підстав

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 202, 203, 207, 509, 525, 526, 627, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 174, 180, 193 ГК України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23 травня 2017 р.

Суддя О.В. Федорова