Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/16565/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/16565/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сергієнко С.В. ( довір. від 07.06.16р.);

від відповідача: Плясун О.І. ( довір. №317 від 03.04.17);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р.

у справі № 910/16565/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 42 103,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2017р. у справі №910/16565/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на користь Житлово-будівельного кооперативу Хімік-20 42103 грн. 60 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1 287,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що враховуючи встановлені рішеннями судів обставини перерахування грошових коштів в сумі 42103,60 грн. за період січень 2012-грудень 2014р. в якості оплати за холодну воду на підігрів, обов'язок з оплати на постання якої умовами спірного договору не передбачений, сума в розмірі 42103,60 грн. перерахована на рахунок відповідача поза договірних (зобов'язальних) платежів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що договори між позивачем та КП ГІОЦ діяли за заявлений ЖБК Хімік-20 позовний період, а тому всі кошти, які були сплачені ЖБК Хімік-20 за послуги з водопостачання та водовідведення, були перераховані на виконання умов договорів, а тому відсутні підстави для їх повернення в порядку ст. 1212 ЦК України.

Скаржник зазначає й про те, що починаючи з вересня 2010р. позивачу було відомо про те, що умовами договору від 25.02.2003 №01928/4-02 не передбачено надання послуг з постачання холодної води, яка використовується на підігрів. Отже, як зазначає скаржник, при оплаті протягом 2012-2014 рр. коштів за воду для підігріву позивачеві було відомо про те, що умовами договору від 25.02.2003 №01928/4-02 не передбачено надання послуг з постачання холодної води, яка використовується на підігрів, і як наслідок було відомо про порушення його прав, а тому строк позовної давності визначається саме з моменту сплати таких коштів ( вчинення правочину).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2017р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 22.05.2017р. не з'явилась третя особа.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали від 18.04.2017р.), явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судова колегія встановила.

Між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-20", як абонентом, укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01928/4-02 від 25.02.2003, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами цього договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктами 2.1. - 2.2. договору сторони погодили, що відповідач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин; позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів оплата послуг позивачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально подає перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) відповідно до вимог Правил.

Відповідно до пунктів 2.3., 3.1., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6 договору позивач в кінці кожного місяця направляє до відповідача свого повноважного представника з письмовою інформацією відповідно до додатку № 1 до договору щодо об'ємів спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць проведення звірки розрахунків з відповідачем та підписання відповідного акта. Кількість води, що подається відповідачем та використовується позивачем за показниками водолічильників, зареєстрованими відповідачем. Зняття показників водолічильників здійснюється щомісячно представниками відповідача спільно з представником позивача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, яка надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника й інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють в міську каналізацію відповідно до пункту 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Позивач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення відповідачем платіжних документів до банківської установи. Відповідач інформує позивача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи позивача. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, позивач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня надання відповідачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані відповідача вважаються прийнятими позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи починаючи з 2009 року позивач користується послугами Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з обробки та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, а також їх перерахування підприємствам-виробникам цих послуг.

За період з січня 2012 року по жовтень 2014 року Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримано через розрахунковий центр 42103,60 грн. в якості плати за послуги з постачання холодної води для підігріву.

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року у справі № 910/6704/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" 40084,29 грн. заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року за договором № 019284/4-02 від 25.02.2003 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно набуто заявлений розмір грошових коштів, які перераховані в якості оплати вартості холодної води, що йде на підігрів, договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 року не врегульовано питання постачання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Житлово-будівельному кооперативу "Хімік-20" холодної води для підігріву, а тому зазначена сума є коштами, отриманими відповідачем без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 (у складі колегії суддів: головуючого Андреїшина І.О., суддів Стасюка С.В., Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (у складі колегії суддів: головуючого Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Агрикової О.В.), відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України 20.12.2016 касаційну скаргу ЖБК "Хімік-20" задоволено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/16565/15 скасовано; справу № 910/16565/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Приймаючи постанову від 20.12.2016р. Вищий господарський суд зазначає про те, що при вирішенні спору господарські суди встановили, що між сторонами існують правовідносини за договором на послуги водопостачання та водовідведення №01928/4-02 від 25.02.2003 року, за яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній -оплачувати їх вартість, а тому відповідач, в силу наведених обставин, не є виконавцем послуг з постачання холодної (питної) води для виготовлення гарячої, тобто між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг і, відповідно, їх оплати. Відтак, сума, яка є предметом стягнення у даній справі, перерахована на рахунок відповідача поза межами договірних (зобов'язальних) платежів, тобто відповідач набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 року.

Як встановлено місцевим господарським судом відповідач, відповідно до Закону України Про питну воду та питне водопостачання є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ЖБК "Хімік-20" - споживачем таких послуг.

Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.1994 Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.08р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

У відповідності до п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п. 2.2 Правил, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з житлово-будівельними кооперативами (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Як зазначалось раніше, позивач користується послугами Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з обробки та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, а також їх перерахування підприємствам-виробникам цих послуг, зокрема, на підставі договору про надання послуг № 364 від 02.01.2009, № 364 від 31.10.2013, № 365 від 02.01.2009, № 365 від 31.10.2013 та додаткової угоди від 01.09.2014 до договору № 365 від 31.10.2013.

За період з січня 2012 року по жовтень 2014 року Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримано через розрахунковий центр 42 103,60 грн. в якості плати за послуги з постачання холодної води для підігріву, що підтверджується інформацією про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "АК "Київводоканал", сплачених мешканцями ЖБК "Хімік-20" за холодну воду та водовідведення, централізоване постачання холодної води, водовідведення гарячої води, централізоване водовідведення гарячої води та холодну воду для підігріву в період з 01.01.2012 по 31.12.2014, наданою КП "ГІОЦ".

Окрім того як встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2010 у справі № 1/16 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "хімік - 20" про стягнення 49196,68 грн. за період з січня 2007 р. по листопад 2009 р. на підставі договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 01928/4-02 від 25.02.2003 р., який регулює правовідносини сторін у даному спорі, саме КП "ГІОЦ" здійснює розщеплення та оплату платежів особам, в тому числі і ПАТ "АК "Київводоканал", які надають послуги позивачу.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (статті 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно статті 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/6704/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" 40 084,29 грн. заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 за договором № 019284/4-02 від 25.02.2003 року.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/6704/15-г встановлено, що теплові пункти не знаходяться на балансі ЖБК "Хімік-20", а отже у останнього відсутній обов'язок сплачувати вартість води, що йде на підігрів.

У відповідності до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у справі № 910/6704/15-г, судами встановлено відсутність обов'язку позивача з оплати холодної води, що йде на підігрів, оскільки умовами спірного договору не передбачено як надання послуг з постачання гарячої води, так і надання послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, а тепловий пункт також не перебуває на балансі ЖБК "Хімік-20".

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, за умови існування між сторонами правовідносин за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 01928/4-02 від 25.02.03 р., відповідач не є виконавцем послуг з постачання холодної (питної) води для виготовлення гарячої води, тобто між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг і, відповідно, їх оплати.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені рішеннями судів обставини перерахування грошових коштів в сумі 42103,60 грн. за період січень 2012 - грудень 2014 р. в якості оплати за холодну воду на підігрів, обов'язок з оплати постачання якої умовами спірного договору не передбачений, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сума в розмірі 42103,60 грн., яка є предметом стягнення у даній справі, перерахована на рахунок відповідача поза межами договірних (зобов'язальних) платежів, тобто відповідач набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 року.

Доказів наявності будь - яких інших підстав для перерахування позивачем грошових коштів в сумі 42013,60 грн. на рахунок ПАТ "АК "Київводоканал", як то господарських договорів або інших правочинів, укладених між сторонами, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договори між позивачем та КП ГІОЦ діяли за заявлений ЖБК Хімік-20 позовний період, а тому всі кошти, які були сплачені ЖБК Хімік-20 за послуги з водопостачання та водовідведення, були перераховані на виконання умов договорів не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду про те, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів в сумі 42103,60 грн., розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів щодо повернення позивачу безпідставно набутих коштів у вказаній сумі відповідач не надав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що починаючи з вересня 2010р. позивачу було відомо, що умовами договору від 25.02.2003 №01928/4-02 не передбачено надання послуг з постачання холодної води, яка використовується на підігрів, отже, як зазначає скаржник, при оплаті протягом 2012-2014 рр. коштів за воду для підігріву позивачеві було відомо про те, що умовами договору від 25.02.2003 №01928/4-02 не передбачено надання послуг з постачання холодної води, яка використовується на підігрів, і як наслідок було відомо про порушення його прав, а тому строк позовної давності визначається саме з моменту сплати таких коштів (вчинення правочину), не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч. 5).

В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"(далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 42103,60 грн., перерахованих позивачем за відсутності обов'язку з оплати послуг з постачання холодної води на підігрів.

Як зазначає позивач, останній дізнався про порушення свого права внаслідок прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 26.10.2015 у справі № 910/6704/15-г, та, відповідно, набрання законної сили 26.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у даній справі, а також постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2015 у справі № 910/6704/15-г, якими встановлено факт відсутності у ЖБК "Хімік-20" обов'язку сплачувати ПАТ "АК "Київводоканал" вартість холодної (питної) води для підігріву.

Приймаючи до уваги той факт, що позивач звернувся до суду з даним позовом 26.06.2015, враховуючи що позивач дізнався про порушення свого права 26.10.2015 (з моменту винесення та набрання законної сили Київським апеляційним господарським судом постанови від 26.10.2015 у справі № 910/6704/15-г), позивач звернувся до суду в межах встановленого законодавством 3-річного строку позовної давності, відтак позовна давність не може бути застосована.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2017 р. у справі №910/16565/15 залишити без змін.

3.Справу №910/16565/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Баранець