Ухвала

від 22.05.2017 по справі 2-4617/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-4617/10

Провадження № 2-п/520/139/17

УХВАЛА

22.05.2017 року місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі - Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі заяву про скасування заочного рішення від 13.12.2010 року по цивільної справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Одеса-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №150/08-Ф від 15 липня 2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2017 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення цього суду від 13.12.2010 року по справі №2-4617/10, за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Одеса-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_3 вказував на те, що його довірителя не було повідомлено про час та місце розгляду справи, та про те, що неявка ОСОБА_1 у судове засідання, де було розглянуто справу, не була повторною, та з такого просив суд задовольнити його вимоги, скасувати вказане заочне рішення суду та призначити справу до нового розгляду.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви про перегляд заочного рішення суду підтримав з наведених у ній підстав, та крім того наголошував на тому, що його довіритель систематично не повідомлялась про судові засідання у справі, висловив сумнів щодо отримання представником позивача повісток для направлення відповідачам та вказував, що за таких обставин його довіритель була обмежена у можливості надати суду свої доводи та заперечення проти позову чи хоча б приймати участь у розгляді справи, у зв'язку з чим, за його переконанням заочне рішення у справі №2-4617/10 від 13.12.2010 року підлягає скасуванню.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином, жодних заяв, клопотань чи заперечень не надали.

Відповідно до положень ст. 231 ЦПК України, суд ухвалив розглянути питання про перегляд заочного рішення за відсутності представника АКБ Одеса-Банк та відповідача ОСОБА_2.

Так, вислухавши пояснення та доводи ОСОБА_3, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для скасування заочного рішення суду необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання, а й те, що аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише при встановленні цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення суду.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку спростовуються матеріалами цивільної справи, зокрема, ОСОБА_1 особисто приймала участь у попередніх судових засіданнях по вказаній справі, що відбулись 20.05.2010 року, 09.06.2010 року, 30.09.2010 року, 05.10.2010 року, крім того, 09.06.2010 року вказаний відповідач зверталась до суду з письмовими запереченнями проти позову, у яких висловила свою позицію щодо заявлених позивачем вимог.

Таким чином зазначені заявником ОСОБА_3 підстави перегляду заочного рішення - неповідомлення його довірителя про розгляд справи та неможливість надання нею заперечень з приводу заявлених до неї вимог вбачаються такими, що не заслуговують на увагу.

Разом з тим суд зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювались її права та обов'язки, про що свідчить її розписка та витяг з Цивільно-процесуального кодексу (а.с. 42), зокрема роз'яснювалось право на отримання правової допомоги, однак за весь період перебування справи у провадженні суду аж до постановлення рішення судом, остання не скористалась своїм правом на залучення до участі у справі представника.

Отримання правової допомоги учасником справи є його суб'єктивним правом, та з огляду на зміст положень ст. 231, 232 ЦПК України, посилання представника ОСОБА_3 на те, що неотримання його довірителем своєчасної правової допомоги є підставою для перегляду заочного рішення суду вбачається неналежними.

Одночасно суд зазначає, що ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 12.07.2010 року (повідомлена в суді, розписка долучена до матеріалів справи, а.с. 55), 11.08.2010 року (повідомлена шляхом направлення на відому адресу її проживання судової повістки, яка була отримана нею особисто, зворотне повідомлення а.с. 61), 05.10.2010 року (повідомлена у попередньому судовому засіданні, довідковий лист долучений до матеріалів справи, а.с. 89), 12.11.2010 року (повідомлена шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації її місця проживання, конверт було повернуто до суду за закінченням терміну зберігання, а.с.105), 13.12.2010 року (повідомлена шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації її місця проживання, згідно відмітки на зворотному повідомленні, така повістка була вручена 20.11.2010 року, а.с.104), не з'явилась та не повідомила суду жодних причин своєї неявки.

Разом з тим, відповідно до положень ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому суд окремо наголошує на тому, що по при думку заявника, про те, що його довірителя не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання 12.11.2010 року, таке повідомлення вважається належним, оскільки відповідно до довідки Центрального адресного бюро (а.с. 77), зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, куди й було направлено судову повістку, та таким чином, зважаючи та на те, що від вказаної особи жодних повідомлень про вимушену відсутність за місцем проживання або про зміну адреси проживання до суду не надходило, повернення судової повістки на адресу суду з відміткою про закінчення терміну зберігання, відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України, вказує на належне повідомлення такого учасника справи.

Крім того суд звертає увагу на те що до заяви про перегляд заочного рішення суду заявником не було додано жодних доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а його посилання на певну правову позицію щодо застосування курсу валют при вираженні грошового зобов'язання, не є доказом в ні у розумінні положень ст. 232 ЦПК України, а ні у розумінні Глави 5 ЦПК України, натомість посилання заявника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставами для перевірки законності і обґрунтованості рішення суду у порядку апеляційного оскарження, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, та не є підставою для скасування заочного рішення.

Одночасно суд зазначає і про те, що рішення, про перегляд якого порушується питання, було ухвалено судом 13.12.2010 року. Натомість про факт ухвалення рішення у справі та про його зміст ОСОБА_1, яка за наведеними вище обставинами провадження у справі була обізнана про її розгляд судом, дізналась лише 04.05.2017 року, тобто через шість років та 7 місяців.

При цьому у п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 недобросовісно ставилась до реалізації своїх прав та обов'язків я відповідач у справі, що призвело до порушення будь-яких розумних строків як розгляду самої скарги, так і звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення поданої ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м Одеси №2-4617/10 від 13.12.2010 року.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.209, 231, 232,294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, про скасування заочного рішення від 13.12.2010 року по цивільної справі за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Одеса-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №150/08-Ф від 15 липня 2008 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. У зв'язку із залишенням заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даної ухвали.

Суддя Луняченко В. О.