Постанова

від 28.03.2017 по справі 810/3650/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м.Київ № 810/3650/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Обухівська районна Державна адміністрація Київської області

третя особа: Фермерське господарство "Бджолине"

про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Обухівської районної Державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Бджолине" (далі - третя особа, ФГ "Бджолине") про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії від 12.11.2015 № 18841050010002280, здійсненої державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачною Ю.М. по реєстрації нової редакції 2015 року Статуту Фермерського господарства "Бджолине".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2014 укладеного з ОСОБА_3 (членом Фермерського господарства Бджолине ) вона є власником земельної ділянки площею 3,384 га для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада.

Проте, в травні 2016 року їй стало відомо, що в листопаді 2015 року відповідачем було зареєстровано нову редакцію Статуту Фермерського господарства Бджолине (реєстраційна дія № 18841050010002280).

Звертала увагу суду, що відповідно до змісту пункту 5.1. цього Статуту земельна ділянка, яка належить їй на праві власності (кадастровий номер НОМЕР_1) відноситься до складу земель, які перебувають у користуванні та володінні третьої особи, а саме Фермерського господарства "Бджолине".

Позивач зауважила, що станом на момент проведення вказаної реєстраційної дії земельна (кадастровий номер НОМЕР_1) перебувала у її власності та не мала жодного відношення до Фермерського господарства Бджолине . Разом з цим зазначила, що вона не є учасником даного господарства.

На думку позивача, державний реєстратор не перевірила нову редакцію Статуту ФГ "Бджолине" на відповідність чинному законодавству України, а саме ст.ст. 3, 31 Закону України "Про фермерські господарства" та, відповідно, необгрунтовано зареєструвала зміни до статуту, замість того, щоб відмовити в їх реєстрації згідно пунктом 5 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином, позивач стверджує, що вказана реєстраційна дія відповідача є протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси як власника земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), а тому повинна бути скасована.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3650/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання призначене на 28.03.2017 сторони не з'явились та явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Водночас, про дату, час та місце судового розгляду справи сторони та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується даними наявних у справі доказів, а саме: поштових конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зі штриховими ідентифікаторами 0113325850115, 0113325850123, 0113325850131.

Зі змісту наявних в матеріалах справи листів державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачної Ю.М. від 18.01.2017 № 01 та від 20.02.2017 № 5 судом встановлено, що відповідач просила суд розглянути справу без її участі.

У вказаних листах відповідач також зазначила, що реєстрація нової редакції Статуту ФГ Бджолине проведена відповідно до Закону України про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в межах чинного законодавства.

Крім того, судом встановлено, що до початку судового засідання 28.03.2017 від представника позивача до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Фермерське господарство "Бджолине" причини неявки суду не повідомило та будь-яких заяв або клопотань, а також заперечень проти позову до суду не надало.

За наведених обставин, враховуючи відсутність потреби заслухати свідків чи експерта, керуючись приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та 28.02.2017 від Обухівської районної Державної адміністрації Київської області судом було витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Фермерського Господарства "Бджолине" (ЄДРПОУ 32724638), а також письмові заперечення на адміністративний позов та докази на обґрунтування цих заперечень.

З наявної в матеріалах реєстраційної справи, зокрема, статуту ФГ Бджолине у редакції від 22.04.2008 вбачається, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є членами цього господарства.

У пункті 5.1. вказаної редакції Статуту зазначено, що землі Господарства складаються із земельних ділянок, одержаних членами Господарства у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку, зокрема, НОМЕР_2, реєстраційний № 0011 від 25.11.2004 на ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

З наявного в матеріалах справи державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, реєстраційний № 0011 від 25.11.2004, вбачається, що цей документ дійсно був виданий ОСОБА_4 (том 1, а.с. 56-57).

Водночас, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (том.1, а.с. 37).

Згідно з даними свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2014 № 2-2449 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2014 № 25797797 спадкоємицею та відповідно власником майна ОСОБА_4, а саме: земельної ділянки НОМЕР_1 є його дружина - ОСОБА_3 (том 1, а.с. 34, 35).

При цьому, у свідоцтві про право на спадщину за законом від 20.08.2014 № 2-2449 державним нотаріусом ОСОБА_5 вказано, що згідно витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3202906802014, виданого 24.06.2014 Державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані (том 1, а.с. 52).

Наведені обставини підтверджуються також наявною в матеріалах справи копією Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 20.08.2014 № 44963126 (а.с.61).

Крім того, на підставі даних Інформаційних довідок № 71376057 від 25.10.2016 та № 81196698 від 24.02.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (далі - Інформаційні довідки) судом встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на цю земельну ділянку 20.08.2014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 2-2449 виданого від 20.08.2014 (том 1, а.с. 8-10, том 2).

Водночас, зазначене право власності ОСОБА_3 було припинено 11.10.2014, що підтверджується даними вказаних Інформаційних довідок.

Суд звертає увагу, що згідно з приписами абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина 1 статті 3 Закону № 1952-IV) .

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

За приписами частини 2 статті 3 Закону № 1952-IV, достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень гарантує держава.

Отже, згідно з наявними в матеріалах справи офіційними даними, у період з 20.08.2014 по 11.10.2014, власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) була ОСОБА_3. Крім того, суд звертає увагу, що ця земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності

Разом з цим, судом встановлено, що 11.10.2014 між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), який зареєстровано в реєстрі за № 230.

Зі змісту пункту 1 цього Договору вбачається, що Продавець передає у власність Покупця земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 3,3840 га (кадастровий № НОМЕР_1), що розташована за адресою: територія Грнгорівської сільської ради, Обухівського району Київської області і сплачує за неї обговорену цим договором грошову суму.

Крім того, у підпунктах 1.4 та 1.5 цього Договору вказано, що дана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі (що підверджується витягом № НВ-3203417602014 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 08 жовтня 2014 року Управлінням Держземагенства в Обухівському районі Київської області) та належить Продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Києво-Святошинською районною державною конторою 20 серпня 2014 року, за реєстровим № 2-2449.

У пункті 5.1 цього Договору передбачено, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. 11.10.2014 перевірено відсутність іпотечного обтяження, податкової застави, заборони відчуження земельної ділянки, арештів та інших передбачених законом обтяжень, що є предметом цього договору.

З наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок вбачається, що з 11.10.2014 власником вказаної земельної ділянки є позивач - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 230, виданий 11.10.2014. Проте, вказане право власності ОСОБА_1 є погашеним з 06.01.2016 у зв'язку з поділом об'єкта нерухомого майна (том 1, а.с. 8-10, том 2).

Отже, на підставі вказаних офіційних даних судом встановлено, що в період з 11.10.2014 по 06.01.2016 ОСОБА_1 була єдиним та повноправним власником земельної ділянки призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 3,3840 га (кадастровий № НОМЕР_1), що розташована за адресою: територія Григорівської сільської ради, Обухівського району Київської області.

Водночас, як стверджує позивач, вбачається з матеріалів реєстраційної справи та не заперечується іншими учасниками судового процесу, 12.11.2015 державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачною Ю.М. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ Бджолине , а саме реєстрацію нової редакції (від 05.11.2015) Статуту цього господарства за № 18841050010002280.

При цьому, в пункті 5.1 вказаної редакції Статуту ФГ Бджолине зазначено, що землі Господарства складаються із земельних ділянок, одержаних членами Господарства у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку, зокрема, НОМЕР_2, реєстраційний № 0011 від 25.11.2004 на ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

Вважаючи, що проведення відповідачем вказаної реєстраційної дії, а саме: державної реєстрації змін до Статуту ФГ Бджолине у такій редакції порушує її законні права та інтереси як власника вказаної земельної ділянки (кадастровий № НОМЕР_1), позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV від 15.05.03 (далі - Закон № 755)

Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців проводить державний реєстратор.

Згідно з вимогами частини 3 статті 8 Закону № 755 установчі документи, зокрема, статут юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції (частина 5 статті 8 Закону № 755).

Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або інформація про оприлюднення повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

документ, що підтверджує внесення адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 1 статті 29 Закону № 755).

У разі внесення змін до статуту, які пов'язані із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), зміною найменування або місцезнаходження юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за оприлюднення відповідного повідомлення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (частина 2 статті 29 Закону № 755).

Згідно з вимогами частини 3 та 4 статті 29 Закону № 755 у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);

заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається ксерокопія (нотаріально засвідчена копія, копія, завірена органом державної реєстрації актів цивільного стану) свідоцтва про смерть фізичної особи або документа, що є підставою для його видачі відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Приписами частини 9 статті 29 Закону № 755 встановлено, що документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті (частина 7 статті 29 Закону № 755).

Водночас, згідно з вимогами частини 11 даної норми державний реєстратор зобов'язаний залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема, якщо: документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою, п'ятою та сьомою статті 8, частиною п'ятою статті 10 цього Закону або документи подані не у повному обсязі.

Приписами частини 13 передбачено, що проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими частинами першою - п'ятою статті 25 та частинами другою-третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті Закону № 755 державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону . Перевірка на відсутність підстав для відмови, які передбачені абзацами п'ятим - восьмим частини першої статті 27 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного реєстру. За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Вказана правова норма кореспондується з приписами статті 31 цього Закону, де вказано, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 27 Закону № 755 підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є, зокрема, невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи .

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, засновник (засновники) або уповноважена ними особа можуть повторно подати документи на проведення державної реєстрації юридичної особи, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Законом для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у реєстраційній справі юридичної особи зберігаються: документи, що подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема один екземпляр оригіналів змін до установчих документів та/або один екземпляр установчих документів у новій редакції (частина 3 статті 11 Закону № 755).

З наданих відповідачем до суду матеріалів реєстраційної справи вбачається, що 10.11.2015 Фермерським господарством Бджолине з метою проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи було подано до державного реєстратора наступні документи:

- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру);

- рішення про внесення змін до установчих документів;

- статут;

- нова редакція установчих документів;

- копія квитанції, виданої банком;

- копія квитанції, виданої банком (за публікацію);

- заява фізичної особи про вихід зі складу засновників;

- документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи;

- нотаріально засвідчена копія про смерть ОСОБА_7 серія НОМЕР_3 від 04.08.2014 актовий запис № 13247;

- нотаріально засвідчена копія про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 13247.

На підставі даних вказаних третьою особою в реєстраційній картці судом встановлено, що ФГ Бджолине звернулось до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації таких змін до установчих документів:

- зміна скороченого найменування юридичної особи;

- зміна складу засновників, учасників юридичної особи.

Водночас, як стверджує позивач та було встановлено судом, ФГ Бджолине було також внесено зміни до пункту 5.1 вказаної редакції Статуту ФГ Бджолине , а саме змінено власника земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) згідно державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 реєстраційний № 0011 від 25.11.2004 та замість ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_3.

У свою чергу, на підставі даних реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи судом встановлено, що про внесення жодних інших змін до установчих документів (за виключенням зміни скороченого найменування юридичної особи та зміни складу засновників, учасників юридичної особи) , які не пов'язані з внесенням змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФГ Бджолине вказано не було. Жодних документів на підставі яких юридичною особою були внесені вказані зміни до пункту 5.1 Статуту державному реєстратору третьою особою надані не були.

Отже, судом встановлено невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме відомостей про власника земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), яка входить до слкаду земель ФГ Бджолине .

Крім того, під час судового розгляду справи судом встановлено, що згідно з даними офіційних документів, зокрема, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (станом на час проведення відповідачем державної реєстрації змін до установчих документів ФГ Бджолине ) була ОСОБА_1, яка, у свою чергу згідно з даними пункту 1.3 Статуту цього Господарства не є членом даного Фермерського господарства.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 1 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 № 973-IV (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно з вимогами статі 3 цього Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами.

Отже, з наведеного вбачається, що членами фермерського господарства можуть бути виключно члени сім'ї та родичі голови фермерського господарства.

Разом з цим, як вже зазначалось, позивач, станом на час проведення відповідачем державної реєстрації змін до установчих документів ФГ Бджолине , не була членом цього фермерського господарства.

У свою чергу, суд звертає увагу, що приписами статті 12 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином, з огляду на зазначене, та враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 (станом на час проведення відповідачем державної реєстрації змін до установчих документів ФГ Бджолине ) не перебувала у власності жодного з членів цього господарства (в тому числі і у власності громадянки ОСОБА_3.), третя особа не мала жодних правових підстав включати вказане нерухоме майно до складу земель ФГ Бджолине та вносити відповідні зміни до Статуту господарства.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним реєстратором під час проведення (12.11.2015) реєстрації нової редакції ФГ Бджолине не було належним чином перевірено подані заявником документи на відповідність їх вимогам чинного законодавства.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи виконавчої влади та її посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, державний реєстратор у своїй діяльності зобов'язаний чітко дотримуватись зазначеного правового порядку, зокрема Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, за порушення яких, відповідно, несе встановлену законодавством відповідальність несе відповідальність за повноту та достовірність відомостей в установчих документах, а засновники юридичної особи - за відповідність цих відомостей законодавству.

Аналогічний правовий висновок було також зазначено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва у Листі від 16.10.2007 № 7854, колегією суддів Верховного суду України в постанові від 15.09.2009 у справі № 21-848во09 та колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 03.07.2014 у справі № К/9991/40143/11.

Суд звертає увагу, що як вже зазначалось, державному реєстратору заборонено вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичній особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті. Водночас, цим Законом встановлено підстави для залишення без розгляду документів, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також підстави для відмови у проведенні державної реєстрації таких змін.

Так, зокрема, невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи та невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону є підставами для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Крім того, суд зауважує, що законодавцем чітко визначено обов'язок державного реєстратора (за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду) перевірити подані юридичною особою документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

Разом з цим, судом встановлено, що державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачною Ю.М. не було дотримано вказаних приписів законодавства та 12.11.2015 за № 18841050010002280 зареєстровано нову редакцію Статуту ФГ Бджолине , що відповідно призвело до порушення законних прав та інтересів позивача як власника земельної ділянки площею 3,384 га для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Григорівська сільська рада.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вказана реєстраційна дія відповідача не узгоджується з закріпленими в Україні, як в правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Так, приписами Конституції України кожному гарантується право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (частини перша, четверта, п'ята статті 41 Основного Закону України).

Право власності є одним із основоположних прав як для приватних осіб, так і для суспільства в цілому. Конституційні засади права власності - такі, як принципові положення щодо непорушності права власності, рівності усіх власників перед законом, а також зазначення на те, що власність зобов'язує, покладені в основу регулювання цивільних відносин як основних засад цивільного законодавства.

Конституційний принцип непорушності права власності проявляється насамперед як засада впевненості власника в незмінності того становища (забезпечення його прав), у якому він перебуває і яке йому гарантовано державою з усім комплексом відповідних засобів, які остання для цього застосовує.

Відповідно до частини 1 статті 1 Протоколу №1 ратифікованої Україною 11.09.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а також статті 17 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам-учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

За практикою Європейського суду з прав людини засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13).

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, а також враховуючи вказані правові норми, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту порушених прав позивача є скасування реєстраційної дії від 12.11.2015 № 18841050010002280, здійсненої державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачною Ю.М. по реєстрації нової редакції 2015 року Статуту Фермерського господарства "Бджолине".

Відповідно до статей 11 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу жодних належних доказів та пояснень, які б спростовували доводи позивача та свідчили про правомірність проведених реєстраційних дій, відповідач суду не надав. При цьому, суд звертає увагу, що заперечення проти адміністративного позову, а також докази на підтвердження доводів заперечень неодноразово витребовувались ухвалами суду у суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 97, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Реєстраційну дію державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачної Ю.М. від 12.11.2015 № 18841050010002280 по реєстрації нової редакції 2015 року Статуту Фермерського господарства "Бджолине" визнати протиправною та скасувати.

3. Стягнути з державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Обухівської районної Державної адміністрації Київської області Кульбачної Ю.М. витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.